Помилки, які ми робимо
«Велику перевагу отримує той, хто досить рано
зробив помилки, на яких можна вчитися»
У. Черчилль
Літак може зазнати аварії через непрацюючу лампочку на панелі; судді у Національній хокейній лізі — нарахувати більше штрафних хвилин команді, що грає у темній формі; підліток — знайти помилку в розрахунках експертів NASA… Усі ми час від часу припускаємось помилок — від несуттєвих до фатальних
Дивимося, але не бачимо
Ми впевнені, що неодмінно помітимо несподівану зміну, і… помиляємося. В університетському містечку двоє «чужаків» просили студентів розповісти, як їм потрапити до потрібного місця. Під час розмови між ними безцеремонно проходили двоє чоловіків, які несли двері, один з яких мінявся місцем із «чужаком». У результаті студент опинявся віч-на-віч із зовсім іншим співрозмовником. Цікаво, що лише семеро з п’ятнадцяти учасників цього експерименту помітили підміну.
Справа у тому, що наше око має високу роздільну здатність тільки при куті зору 2°, тоді як за цими межами все бачиться розмито. Отже, ми схильні до так званої сліпоти до змін, іноді досить просто кліпнути оком, щоб не помітити слона [1].
Хибно вважаємо, що «запрограмовані» на багато справ одночасно
Існує думка, що Гай Юлій Цезар міг робити безліч справ одночасно: читати, писати і слухати доповіді, не перериваючи при цьому бесіди зі своїм секретарем. Однак результати сучасних досліджень розвіюють цей міф. Дійсно, студенти поєднують конспектування лекцій із світськими бесідами зі своїми сусідами по парті, домашні господині готують їжу або прибирають, передивляючись телевізор, а водії керують авто, розмовляючи по мобільному. Але якщо додати до цих двох справ ще й третю, то мозок заблокує цю дію.
Читайте також: Почему нам так сложно делать выбор?
Згідно з даними досліджень майже у 78% усіх аварій та у 65% ситуацій, близьких до аварійних, винними є водії, що не дивилися на дорогу або займалися за кермом сторонніми справами.
Отже, наша увага не фокусується на кількох видах діяльності, насправді, вона розривається між ними. Це призводить до того, що ми забуваємо, що робили і планували робити до цього. Іноді таке «забування» сягає 40% усього обсягу короткочасної пам’яті.
Неправильно інтерпретуємо дійсність
Чоловік помилково прийняв звуки «відео для дорослих» за благання жінки про допомогу, після чого його звинуватили у проникненні до чужого помешкання із мечем у руках. Ця історія ілюструє вельми поширене джерело помилок — трактування дійсності. Дуже багато повсякденних непорозумінь (хапання чужого візка у супермаркеті, відкривання чужої машини на парковці) відбуваються саме через неправильну інтерпретацію.
Переоцінюємо власні можливості
Люди схильні дотримуватися надмірно сприятливих поглядів на свій творчий потенціал у багатьох соціальних та інтелектуальних сферах, тобто переоцінювати власні здібності та можливості [2]. Своєю чергою, надмірна самовпевненість спонукає припускатися помилок у найрізноманітніших ситуаціях — від цілком нешкідливих описок до помилок, що призвели до катастроф і численних жертв.
Читайте також: Свобода воли человека – иллюзия?
«Танці на граблях» та помилки предків
Від випадкових промахів ніхто не застрахований, а ось помилки, що повторюються, вже схожі на «системний збій».
З одного боку, «граблі», на які ми наступаємо, потрібні для того, щоб усвідомити нерозумність такого досвіду та переконань, які йому передували.
З іншого — причиною «танців на граблях» можуть бути сімейні установки, що передаються із покоління в покоління (продовження професійної династії незалежно від здібностей і бажання дитини, «кліше» у питаннях сім’ї та шлюбу тощо). Їхнє своєчасне усвідомлення допоможе уникнути повторення помилок предків.
Як вчитися на помилках
Деякі з нас не тільки абсолютно щиро виправдовують свої нерозумні рішення і вчинки, але й ненавмисно забувають про них.
На думку соціальних психологів, не визнавати свої помилки вимагає мозок, який намагається вберегти наш світогляд цілісним та захистити власне уявлення про себе як про розумних, високоморальних та компетентних людей.
Проте визнання помилок робить нас більш ефективними в діях та у відносинах, допомагає уникати спокуси самовиправдань та вберігає від наступання на повторні «граблі».
При цьому будь-яка поведінка, якою б марною або шкідливою вона не здавалася, часто є єдиною можливою у конкретний момент життя. Тому потрібно довіряти собі: навіть якщо вам здається, що ви помиляєтеся, або про це кажуть інші, цілком можливо, що саме ви маєте рацію!
Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук
Література
- Халлинан Д. Почему мы ошибаемся? 2017. – 304 с. (ISBN: 978-5-00100-787-6).
- Kruger J., Dunning D. Unskilled and unaware of it: how difficulties in recognizing one’s own incompetence lead to inflated self-assessments. J. Pers. Soc. Psychol. 1999 Dec; 77 (6): 1121-34.
“Фармацевт Практик” #1′ 2020
