ЯК ЖИТИ ДОВГО ЗДОРОВИМ
Тривалість життя – це змінна, яка залежить від рівня духовного розвитку, способу життя і життєвих пріоритетів людини. За класифікацією вікових періодів ВООЗ люди 60–74 років вважаються літніми, 75–89 років – старими, старші 90 років – довгожителями
В економічно розвинених країнах середня тривалість життя досягла на сьогодні 76 років. На думку ВООЗ, середня очікувана тривалість життя при народженні, яку обчислюють демографи за методом наукового прогнозування шляхом обробки статистичних даних, становить: в Австрії – 79,36, в Боснії і Герцеговині – 78,33, в Індії – 69,25, в Китаї – 73,18, на Кіпрі – 78,15, в Чехії – 76,62, в країнах ЄС – 78,51, у Фінляндії – 78,82, в Німеччині – 79,1, в Греції – 79,52, в Норвегії – 79,81, в Саудівській Аравії – 76,09, в Сербії – 75,29, у Великобританії – 78,85, в США – 78,14 року відповідно. Найбільші прогнозовані показники характерні для: Франції – 80,87, Італії – 80,07, Японії – 82,07, Швеції – 80,74 року. Для України цей показник становить 67,02 року.
Слід розрізняти поняття «старіння» і «старість». Так, старіння – це неминучий процес, що розвивається з віком і призводить до недостатності фізіологічних функцій, зменшення пристосувальних можливостей організму, зниження його надійності, розвитку вікової патології й збільшення ймовірності смерті. Водночас старість – це заключний етап життєдіяльності людини, що закономірно наступає і є наслідком процесу старіння.
Люди старіють у різному темпі. Тривалість життя й пристосувальні можливості в тому самому віці у різних людей істотно відрізняються. Тому в світовій практиці існує поняття «біологічний вік» – міра старіння організму, його здоров’я, що визначає майбутню тривалість життя. Для визначення біологічного віку розроблено тести, які визначають морфологічні, фізіологічні, психологічні зміни (ударний обсяг крові, рівень АТ, показники аудіометрії, акомодаційна здатність ока, зміни в аналізах крові тощо). Математична обробка результатів тестування дає можливість об’єктивно визначити біологічний вік, що дозволяє розмежувати фізіологічне й передчасне старіння. Чим більше календарний вік людини випереджає біологічний, тим повільніші темпи її старіння і тим більшою буде тривалість її життя.
Усі способи подовження тривалості життя та боротьби зі старістю мають ѓрунтуватися на усуненні основних причин розвитку старечих змін в організмі людини як на фізіологічному, так і на психічному, моральному та духовному рівні.
Актуальність вивчення геронтології та геріатрії в Україні визначається необхідністю надання специфічної кваліфікованої медичної допомоги, спрямованої на забезпечення якості життя пацієнта похилого і старечого віку, стабілізацію, подовження та збереження соціального статусу, запобігання розвитку гострих станів і декомпенсації хронічних захворювань. Надання переваги позалікарняним формам ведення пацієнта, організація тривалого геронтологічного догляду вдома, скерованість лікування на зменшення клінічних проявів захворювання та порушень функцій організму (терапія виходжування, а не одужання), запобігання ятрогенії є основними тенденціями сучасної геріатрії. Інтегрований підхід до фармакотерапії та опіки над пацієнтом при множинній патології варто розглядати як один з оптимальних варіантів вирішення проблем кожної людини.
Отож, актуальними проблемами є пошук засобів профілактики й лікування захворювань, що прискорюють процес старіння, оздоровлення навколишнього середовища, пропаганду здорового способу життя, раціонального харчування, рухової активності.
Геріатрична фармація: завдання провізора
Відповідно актуальності набуває впровадження в практику геріатричної фармації. Цим терміном, запропонованим нами у 2011 р., об’єднано комплекс заходів медико-соціального, психічного, деонтологічного, етичного, фармацевтичного характеру для пацієнтів старше 60 років. Тобто під геріатричною фармацією слід розуміти можливості фармації в геріатричній практиці з вивченням особливостей розвитку, перебігу, діагностики, лікування і профілактики захворювань, хронічних патологічних процесів, налагодження певної системи фармацевтичного забезпечення літніх, старих людей і довгожителів.
Сучасний стан розвитку геріатричної фармації характеризується відсутністю геріатричних спеціалізованих аптек і профільних спеціалізованих закладів охорони здоров’я з консультативно-інформативно-профілактичним рівнем обслуговування. Тому провізори повинні володіти навичками з питань технології лікарських засобів (ЛЗ), біофармації, фармакокінетики, динаміки та елімінації.
Особливістю фармацевтичної геріатричної практики є індивідуальний підбір дози окремих ЛЗ для окремо взятої особи з чітким розмежуванням часу та способу застосування залежно від взаємодії з їжею та іншими чинниками. Водночас особливого значення набуває вибір оптимального для пацієнта геріатричного профілю ЛЗ з доведеною ефективністю та безпекою. Джерелом потрібної інформації з проблем доказової медицини є бази клінічних даних (MedLine, Cochrane Library, додаток 5 Державного формуляра).
На сьогодні в Україні відсутня єдина скоординована система геріатричної допомоги населенню. Усiм людям літнього віку надаються ті чи iнші види амбулаторно-полiклiнiчної допомоги: вiд обов’язкових щорiчних медичних оглядiв інвалідів війни до постiйного медичного нагляду з органiзацiєю стацiонару вдома для важкохворих.
У Програмі «Здоров’я-2020: український вимір» геріатрії присвячено два розділи, в яких прописано засади, які можна втілювати вже сьогодні. Багато в країні вже зроблено Всеукраїнською громадською організацією «Ліга сприяння розвитку паліативної і хоспісної допомоги». Але такі об’єднання працюють за волонтерськими програмами, тому не можуть і не мають права повністю перебирати на себе всю відповідальність щодо надання геріатричної, паліативної та хоспісної допомоги населенню. Це, безперечно, обов’язок держави перед своїми громадянами.
Ліки від старіння
В основу усіх підходів до боротьби зі старінням покладено тріаду: сповільняти руйнування в клітинах (дієтичне харчування, ЛЗ на основі гліцину, рапаміцину (використання у людей ще не має доказової бази), метформіну), періодично позбавлятись від накопичених руйнувань («чистка» організму за допомогою ліків, дієти або навіть трансплантації органів), не прискорювати процес старіння (усунення шкідливих звичок, здорове харчування).
Ідеї антистаріння активно впроваджуються на всіх рівнях: від біохакерів-любителів, що самотужки посувають межі відомого про людський організм, до науково-дослідних підрозділів провідних світових корпорацій. Для перемоги над старінням деякі вчені експериментують із генетичним кодом, а також застосовують нові підходи у регенеративній медицині. Біогеронтологи ж – науковці, які вивчають старіння, досі покладають надії на ЛЗ. При цьому дослідження триває за двома напрямками: пошук нових сполук, що мають омолоджувальні властивості; дослідження наявних ЛЗ та можливості їхнього використання у боротьбі зі старінням.
Назвемо найбільш вивчені ЛЗ, що можуть у майбутньому стати дієвими інструментами проти старіння. Однак варто зазначити, що поки що жоден ЛЗ у світі не зареєстрований як засіб проти старіння.
Метформін є кандидатом на універсальну «пігулку довголіття». Починаючи з 2014 р. Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (FDA), агенція, що займається реєстрацією ЛЗ, розглядає його як потенційного геропротектора (засобу, що сповільнює або зупиняє процеси старіння) та започаткувала проєкт Targeting Aging with Metformin (TAME), що має на меті перевірити вплив препарату на старіння. Якщо TAME завершиться успішно, то в найближчому майбутньому можна очікувати створення перших біогеронтологічних терапій на основі метформіну.
Ацетилсаліцилова кислота, також відома під торговою маркою Аспірин, цікавить насамперед з огляду на свої протизапальні властивості. Ацетилсаліцилова кислота належить до нестероїдних протизапальних препаратів (англ. nonsteroidal anti-inflammatory drugs — NSAIDs), які інгібують фермент циклооксигеназу (COX), що спричиняє запальні процеси. З плином часу в організмі людини починають виникати шкідливі, хронічні форми запалень. Позитивний вплив ацетилсаліцилової кислоти на тривалість життя підтверджено на тваринних моделях. Наразі розроблено специфічні нестероїдні протизапальні препарати другого покоління, однак вони значно гірше вивчені, що лімітує їхнє використання як геропротекторів.
Сенолітики. Кожна клітина може ділитися лише певну кількість разів (для людських клітин кількість поділів становить приблизно 52). Ця кількість залежить від довжини теломер, некодуючих ділянок, що розташовані на кінцях хромосом, які частково відсікаються під час кожного поділу. Коли теломери повністю скорочуються, клітина переходить межу Гейфліка та починає відсікати кодуючі ділянки. Зазвичай у таких умовах запускається програма апоптозу, однак іноді цього не відбувається і клітина стає старіючою (англ. — senescent). Старіючі клітини не здатні до поділу та резистентні до апоптозу. Сенолітики — група експериментальних ЛЗ, що здатні вибірково знищувати старіючі клітини. Наразі налічується більш як десять сполук, що потенційно мають сенолітичні властивості. Найбільш відомі з них — Дазатиніб та Кверцетин, що зараз використовують як протиракові препарати.
Інгібітори mTOR — Mechanistic Target of Rapamycin — механістична мішень рапаміцину. Рапаміцин, відомий також під назвою «сіролімус», спочатку використовували як звичайний фунгіцид, але подальші досліди показали, що рапаміцин спричиняє імуносупресію у ссавців. Вивчення цього явища виявило існування ферменту mTOR, що має дуже широкі функції в організмах ссавців. Використання інгібіторів mTOR дозволяє уповільнити процеси клітинного старіння та суттєво подовжити тривалість життя, що було підтверджено у дослідах на різних тваринних моделях. Наразі дослідники розробляють друге покоління інгібіторів, що мають кращу селективність та менш виражені побічні ефекти.
Катерина Сметаніна, канд. фарм. наук, доцент факультету хімії, екології та фармації ВНУ ім. Лесі Українки, доктор філософії
Література
- Хейфлік Л. Теорії біологічного старіння. Експериментальна геронтологія. 1985;20:145-159.
- Джин К. Сучасні біологічні теорії старіння. Старіння Dis. 2010;1(2):72-74.
- Тріндаде Л.С., Айгакі Т., Пейхото А.А. Нова система класифікації еволюційних теорій старіння. Передній Genet. 2013;6(4):25.
- Ахенбаум В.А., Бенгтсон В.Л. Повторне залучення теорії старіння до розлучення: з історії та оцінки теорії. Розвиток в геронтології. Геронтолог. 1994;34(6):756-763.
- Діггс Дж. Теорія активності старіння. В: Loue SJ, Sajatovic M. (ред.) Енциклопедія старіння та громадського здоров’я. Спрингер, Бостон, 2008.
- Дін В. Нейроендокринна теорія старіння: Глава 2 Адаптивна дисфункція гомеостату. https://warddeanmd.com/articles/neuroendocrine-theory-of-aging-chapter-2/
- Сметаніна К. Фармацевтична допомога геріатричним хворим. Навчальний посібник. Львів, 2011.120 с.
- Харман Д. Старіння: теорія, заснована на хімії вільних радикалів та радіації. Дж. Геронтол. 1956;11(3):298-300.
- Zs.-Nagy I., Nagy K. Про роль зшивання клітинних білків у старінні. Мех старіння Dev. 1980;14(1–2):245-251.
- https://postnauka.ru/longreads/154747
- https://www.afar.org/natgeo/
- https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK321643/
- http://www.bg-rf.org.uk/press/longevity-industry-systematized-for-first-time
- https://www.kmu.gov.ua/news/uryad-shvaliv-strategiyu-derzhavnoyi-politiki-z-pitan-zdorovogo-ta-aktivnogo-dovgolittya-naselennya-na-period-do-2…
- Резюме Старение в XXI веке: триумф и вызов https://www.Ageing%20Report%20Executive%20Summary%20RUSSIAN%20Final%20low%20resolution.pdf
