Юрій Дрогобич: прогностик, ректор, королівський лікар
Юрій (Георгій) Дрогобич був одним з найосвіченіших лікарів свого часу, першим з українців, удостоєний звання доктора філософії і доктора медицини в Болонському університеті.
“Хоч і далеко від очей простори неба, та не такі віддалені від розуму людського”. Юрій Дрогобич
Галичина
Майбутній доктор філософії і медицини, ректор Болонського університету народився в 1450 р. у родині бідного ремісника Михайла Котермака у Дрогобичі. Це містечко неподалік Львова славилося великою солеварнею, і в останні десятиріччя існування Галицько-Волинського князівства було одним із найбагатших міст Підкарпаття.
Хлопець вивчився грамоти у сільського дяка — писав, читав псалтир та часословець, ще змалку опанував латину, розумів італійську. А ще він марив подорожами — Флоренція, Венеція, Болонья… Захопливі розповіді про невідомі міста малий Котермак не раз чув від італійців, які працювали на видобуванні соляної ропи.
Краків
Шлях до науки розпочався у Львові, де він навчався у кафедральній школі і мріяв про університет. У XV ст. вищі школи або університети складалися з чотирьох факультетів: богословського, юридичного, медичного та артистичного. На останньому вивчали сім „вільних мистецтв”— граматику, логіку, риторику, арифметику, геометрію, музику, філософію. Його ж і обрав Котермак. Найближчим був університет у Кракові. Крім того у столиці Польського королівства було чимало земляків серед студентів, купців, музик, художників.
Саме у Краківському університеті його почали називати Юрієм Дрогобичем. Пожовклі сторінки старовинних рукописів університетської бібліотеки зберегли чимало подробиць життя викладачів і студентів, яких тоді називали школярами або жаками. Ймовірно, Юрієві довелося мешкати в університетській бурсі для вбогих, куди приймали юнаків з Литви, Білорусі та України. В університеті звучали різні мови, але рідною дозволялося розмовляти хіба рано вранці чи пізно ввечері, коли не міг почути чужий. На винних у порушенні накладалося покарання грошима, а то й різкою. Офіційною ж мовою була латина.
Юрій отримав науковий ступінь бакалавра мистецтв, а потім і магістра. Після закінчення диспуту, що проходив під час магістерського екзамену, йому вручили закриту книгу на знак того, що отримавши наукову ступінь, не можна надіятися лише на свою пам’ять, він повинен користуватися й книгами. Титул magister artium надав йому право викладати в університетах. Але його вабила далека Італія.
Болонья
Усі нелегкі стежки до Італії Юрій Котермак здолав пішки, бо не мав грошей винайняти коней. Болонья відразу сподобалася мандрівникові. Багатство болонських палаців і храмів вражало чужинців. На весь світ славилася Болонья своїм університетом — найзнаменитішим учбовим закладом Європи. Зародком його була міська школа „вільних мистецтв”, започаткована у 826 р. На початку XII століття, коли римське право викладав знаменитий Ірнерій, учні створили організацію для захисту від свавілля міських і церковних урядовців. Так виник Болонський університет, управління яким залишалося у руках студентів. Обраний ними ректор мав владу не тільки над учнями, але й над професорами, які складали присягу дотримуватися ректорських вказівок. Часом, захищаючи свій університет, студентам доводилося братися за зброю, і власті змушені були визнати його автономію. Університет приносив славу і прибутки місту, яке стали звати „вченою Болоньєю”, а на болонських монетах карбували напис: „Болонья — мати законів”. Юридична школа Болонського університету мала величезний вплив на розвиток суспільно-політичної думки в Європі. З початку XIV ст. до неї приєднався „університет медиків і артистів”.
Джорджо де Леополі
Писар, який вписував імена університетських вступників до книги, ніколи не чув про місто Дрогобич. Юрій пояснив, що його рідне місто розташоване недалеко від Львова, столиці Галицької Русі. Отож і записали його до матрикула як Юрій зі Львова, що в Галицькій Русі. Джорджо де Леополі — так називали його в Італії.
Кожну хвилину Юрій намагався присвятити університетським заняттям. До курсу філософії, яку він вивчав, входило студіювання основ природничих наук.
Щороку на 1 січня професори астрономії мали подавати юдиціум — збірник астрологічних прогнозів, який вивішували в університетській аптеці, де збиралися медики. В ті роки, коли Юрій навчався в Болоньї, ще не знаходилося недовірливих, які сумнівались би в справедливості астрологічних пророкувань. Навпаки, скласти юдиціум вважалося дуже почесним. Дрогобич складав прогностик на 1478 рік. Він цілковито відповідав рівневі тогочасної науки, і на нього звернули увагу науковці не лише Італії, але й Франції, Німеччини, Угорщини. Копія цієї праці у складі рукописного кодексу збереглася у бібліотеці Гартмана Шеделя, з якої зародилася Мюнхенська державна бібліотека — найбагатша в Німеччині колекція рукописних та стародрукованих книг.
Лікар
Непомітно збігали роки. Юрію ніяк не вкладалося в голові, що він, син незаможного дрогобицького ремісника став професором тих же шкіл, де колись вчилися Данте, Петрарка та інші світила європейської культури. Ставши доктором філософії, Юрій Дрогобич не залишив студентської лави, бо хотів щей отримати диплом доктора медицини. Йому, автору відомих наукових праць, запропонували читати в університеті астрономію. В ті часи астрономія і медицина були тісно пов’язані. Вважалося, що „лікар без знання астрології подібний до ока, позбавленого здатності бачити”. З розташування небесних світил обирався найкращий час для проведення операції, кровопускання, призначення тих чи інших ліків.
Медицина була нерозривно зв’язаною з усіма філософсько-філологічними науками. Навчання цих, здавалося б, цілковито різних дисциплін проводилося однаково — шляхом читання і пояснення латинських перекладів творів, визнаних класичними. В першу чергу грецьких та арабських авторів, але головним науковим авторитетом був Аристотель. Майже всі болонські медики були одночасно філософами і вважали медицину ключем для розуміння всієї природи. В університеті викладали теоретичну медицину (тобто загальні засади патології) і практичну — про лікування різних хвороб. Окремо читалася хірургія. Теорію студіювали на основі книги „Канону лікарської науки” Ібн-Сіни, далі вивчалися три книги Галена, де йшлося про питання патології, терапії, дієти, студіювалися сім частин „Афоризмів” Гіппократа.
Практичну медицину в ті часи викладав знаменитий учений Джованні Гарцоні, який полюбляв повторювати слова Гіппократа: ”Кожна хвороба має свою природну причину, все відбувається лише згідно з природою”. Він підкреслював, що умовою збереження здоров’я є фізичні вправи, правильне харчування, достатній сон, душевний спокій.
У Болоньї вперше почали проводити розтин для засвоєння учнями будови органів людського тіла. Юрій отримав право бути присутнім на них на третьому році штудіювання медицини. Варто зазначити, що до розтину жіночого тіла учні допускалися лише один раз за весь час навчання.
Ректор
Людина, що обіймала посаду ректора у Болоньї вважалася „князем всього університету”, главою „держави в державі”, „перевищувала інших наукою і чеснотами”. Нерідко ректорами обирали синів магнатів та вельмож. Але були випадки, коли перевагу віддавали людині, яка здобула визнання завдяки власній сумлінній праці. Таким винятком став Юрій з Дрогобича. Виконуючи обов’язки ректора, йому доводилося продовжити викладання астрономії й завершати вивчення медицини. На медичних студіях він сидів на почесному ректорському місці та отримав цінний привілей — бути присутнім на анатомічних розтинах. Юрій, коли тільки мав час, охоче користувався правом, яке дозволяло йому глибше опанувати основи анатомії.
Через вісім місяців після обрання на посаду ректора, він склав екзамен на звання доктора медицини. Відтепер Юрія Дрогобича титулували „маестро”.
Минув рік, Котермак провів вибори свого наступника на ректорську посаду і міг обрати будь‑який університет для подальшої праці: болонських докторів цінували в усьому світі. Права громадянина Болоньї за ним зберігалися пожиттєво.
Книгодрукар та „королівський лікар”
З Болоньї Юрій повернувся до Кракова. Він читав лекції з медицини та займався лікарською практикою. У тогочасній столиці Польщі дипломованих лікарів було небагато, лікуванням здебільшого займалися знахарі і цирульники. Тому доктор, що мав диплом з самої Болоньї, лікував здебільшого заможних людей — купців, ксьондзів, королівських придворних. Кілька разів його запрошували до Вавельського замку на консиліум до хворого короля Казимира. Котермак навіть дістав право користуватися титулом королівського лікаря, який вдавалося отримувати лише найкваліфікованим фахівцям.
Але він займався не тільки медичною практикою. У Національному музеї Кракова зберігається тоненька книжка, оправлена в коричневу шкіру — „Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича з Русі, доктора філософії і медицини Болонського університету”. На останній сторінці є коротка післямова, де вказано місце і час надрукування — Рим, року Божого 1483, в день Венери (тобто в середу), сьомого лютого. Це була перша в історії українська друкована праця нашого співвітчизника. Частина цієї книги була присвячена медичним питанням. Особлива увага приділялася епідеміям, що часто спалахували у той час. Юрій Дрогобич був переконаний: з ними можна боротися. І це не були припущення астролога, а обґрунтовані думки лікаря.
4 лютого 1494 року Юрій Дрогобич відійшов у вічність. Скромно і тихо його поховали на одному з краківських кладовищ. За домовиною повільно йшла невелика громада земляків, що жили тоді в Кракові.
У статті використано матеріали з книги Ярослава Ісаєвича “Юрій Дрогобич” із серії „Життя славетних”.
