Закон і порядок без компромісів
Професійний стаж Людмили Олександрівни Федорової, канд. фарм. наук, заслуженого працівника фармації України, президента обласної громадської організації «Чернігівська ліга фармацевтів», — 36 років. Майже весь цей час вона працювала на керівних посадах, неухильно дотримуючись букви закону
Освітні проблеми — до компетенції держави
Людмила Олександрівна народилася в місті Бірюсінську Іркутської області в сім’ї професійного військового лікаря. Середню школу закінчила в місті Узлова Тульської області. Родині доводилося часто «манд-рувати» вслід за батьком, переїжджаючи з одного регіону до іншого. Мобільна й легка на підйом, Людмила і в дорослому житті не раз змінювала місце проживання, адже як і матір, вийшла заміж за військового.
Мама дівчинки, лікар-отоларинголог, часто брала її з собою на чергування, тому на доз-віллі дитина завше бавилася «в лікарню». Вона постійно готувала «ліки» і від душі годувала ними улюблених ляльок. На запитання дорослих, ким хоче бути, маленька Люда впевнено відповідала: головним лікарем.
Після десятирічки дівчина влаштувалася на посаду санітарки Узловської ЦРА. Потім рік була слухачкою підготовчого відділення Рязанського медичного інституту ім. акаде-міка І.П. Павлова. У 1974 р. вступила на перший курс стаціонарного відділення фармацевтичного факультету цього навчального закладу.
4 липня 2007 року Указом Президента України Людмилі Олександрівні було присвоєне звання «Заслужений працівник фармації України» за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм
— До підготовки провізорів в інституті ставилися дуже відповідально й серйозно, — пригадує студентські роки Людмила Федорова. — У групі навчалися лише 13 осіб, тому опитування з кожного предмета проводилося щодня. Не вивчити чогось було просто неможливо. Якщо студент із тих чи інших причин не пройшов перевірку знань, неодмінно перескладав.
Тоді в СРСР заочне навчання практикував лише один інститут в П’ятигорську, куди приймали після закінчення фармацевтичного технікуму й трьох років практичної роботи. На жаль, нині в Україні заочна форма на-вчання домінує. Попри це, Людмила Олександрівна не погоджується з агресивними нападами на сучасну освіту й безпідстав-ними звинуваченнями в неналежній підготовці фахівців. Тут все залежить від конкретної людини. Якщо хтось вчитись не бажає, йому й Оксфорд не допоможе.
Загалом, освітні проблеми не можна розглядати як проблеми окремого навчального закладу — це «головний біль» держави. Їх неможливо вирішити без адекватного матеріально-технічного забезпечення вишів і гідної зарплати викладачів. Між тим загальновизнаними є високий рівень професорсько-викладацького складу українських вищих навчальних закладів і програм підготовки провізорів. Член-кореспондент НАН України професор В.П. Черних, професор Н.О. Вітютнєва, професор О.Ф. Пімінов, професор С.М. Дроговоз, професор М.С. Понома-ренко — авто-ритети у вищій школі, відомі далеко за межами України. У нас збережено наступництво в навчальному процесі, на зміну старим професорським кадрам приходить не менш талановита молодь. А от фінансування мізерне. Тож просто критикувати стан освіти — справа непродуктивна. Зібравшись за круглим столом, освітяни, практичні апте-карі, представники громадських організацій повинні напрацювати спільні шляхи виведення освіти з кризового стану, беручи до уваги, що кадрова політика тісно пов’язана з усіма іншими проблемними складовими фармації.
Ліки під контролем
У 1979 р. дівчина успішно закінчила медичний інститут і здобула кваліфікацію провізора.
Одначе спробувати себе в професії вдалося аж за два роки, які Людмила Олександрівна разом із чоловіком-військовим провела в Німеччині, виховуючи двох діточок. У 1981 р. його направили в Україну, тож сім’я перебралася до Чернігова. Відтоді й розпочалася кар’єра Людмили Федорової у фармації.
Утім, починати свій професійний шлях було дуже непросто. Чоловіка на два з половиною роки призвали до лав діючої армії в Афганістан, і жінка залишилася без жодної підтримки з двома малими донечками на руках — піврічною Іриною і чотирирічною Юлією. Незважаючи на те, що жодних родичів поблизу не було, Людмила Федорова відразу ж влаштувалася на роботу. У 1990 р. у неї народилася третя дитина — син Олександр.
Близько десяти років Людмила Олександ-рівна працювала провізором-аналітиком Чернігівської контрольно-аналітичної лабораторії. Потім — заступником завідувача цієї лабораторії, завідувачем-провізором контрольно-аналітичної лабораторії Чернігівського КП «Фармація». До обов’язків цієї структури входив контроль за якістю лікарських засобів, як готових, так і аптечного виготовлення — стерильних і екстемпоральних. Окрім того, спеціалісти брали участь в комплексних перевірках фінансово-господарської й організаційної діяльності підприємств, що входили до складу КП «Фармація».
Як завідувач контрольно-аналітичної лабораторії та позаштатний перевіряючий МОЗ України Людмила Федорова була членом і головою 14 державних комісій із перевірки аптечних закладів та українських підприємств-виробників. Важливий момент: комісії не тільки перевіряли, а й надавали суб’єктам кваліфіковані консультації з найрізноманітніших професійних питань. Ось чому до перевірок самі перевіряючі готувалися надзвичайно ґрунтовно. За словами Людмили Олександрівни, саме завдяки цій роботі вона здобула широкий професійний кругозір і неоціненний практичний досвід.
Два роки Людмила Федорова очолювала державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів аптечного управління Чернігівської облдержадміністрації. У 1997 р. досвідченого спеціаліста призначають на посаду начальника Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів у Чернігівській області, де Людмила Олександрівна пропрацювала до 2009 р. і була звільнена у зв’язку з ліквідацією організації.
Спогади цього періоду особливо цікаві, оскільки госпрозрахункова Державна інспек-ція з контролю якості лікарських засобів у Чернігівській області при облдержадміністрації була створена третьою в Україні (після Тернополя й Харкова). До слова, за безпосередньою ініціативою Людмили Федорової. Попервах ситуація видавалася досить складною, адже нова структура потребувала коштів на здійс-нення своїх функцій, «комуналку» і зарплату персо-налу — 22 штатним працівникам. Аби не винаходити велосипед, Людмила Олександрівна поїхала переймати досвід до начальника аналогічної інспекції у Харкові Людмили Бондарєвої, яка на той час перебувала на своїй посаді вже два роки. Отож перші перевірки на Чернігівщині новостворена державна інспекція проводила спільно з Управлінням захисту прав споживачів, яке застосовувало відпрацьовану й затверджену законодавчо систему штрафних санкцій. Згодом за такою ж схемою налагоджувалася співпраця з Антимонопольним комітетом України. До 1997 р. такі інспекції діяли в п’яти областях України. Цього ж року вони перейшли в підпорядкування МОЗ.
Із практики — У науку
У 2006 р. Людмила Федорова під керівництвом професора Н.О. Вітютнєвої захистила кандидатську дисертацію на тему «Організаційне забезпечення якості лікарських засобів на етапах реалізації та медичного застосування». Ця наукова праця була потрактована як вагомий практичний внесок у розвиток фармації та державного контролю якості лікарських засобів.
Зокрема, Людмила Олександрівна вперше провела аналіз структури закупівель, зберігання лікарських засобів, характеру порушень у сфері медичного застосування ліків, розробила оптимізовані алгоритми взаємодії державної інспекції з управлінням охорони здоров’я в напрямі забезпечення населення якісними ліками. Обґрунтувала принципи забезпечення якості лікарських засобів на тендерних торгах. Також уперше розро-била алгоритми здійснення державного контролю якості лікарських препаратів, отриманих у межах гуманітарної та благодійної допо-моги. На основі цього матеріалу було створено модель взаємодії державної інспекції з органами виконавчої влади, громад-ськими й благодійними організаціями, а вперше створена модель взаємодії держінспекції з правоохоронними і контролюючими структурами щодо боротьби з фальсифікованими ліками є логічним продовженням державної програми, спрямованої на заборону ввезення та розповсюдження фальсифікатів.
Запропонована модель взаємодії держ-інспекції з регіональним представником Державного фармакологічного центру оптимізувала роботу щодо збору інформації про побічні дії та реакції на лікарські засоби. А модель співпраці з територіальною митницею унеможливила ввезення неякісних медикаментів на територію України.
Загалом, у своєму доробку Людмила Федорова має 17 наукових праць. Вона отримала авторське право на розробку «Системи «PDA-Pharm-Control» — системи оперативного доступу до інформації щодо якості лікарських засобів, яка суттєво вдосконалила та полегшила роботу державних інспекторів, які здійснюють контроль ліків.
4 липня 2007 р. Указом Президента Украї-ни Людмилі Олександрівні було присвоєне звання «Заслужений працівник фармації України» за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм.
Нині Людмила Олександрівна знову на посту. Президент обласної громадської організації «Чернігівська ліга фарма-цевтів», яка утворилася на прохання керівників аптечних закладів Чернігів-щини, дбає про соціальний захист аптекарів.
Лариса Дедишина
