Запальні захворювання повік, або Бережи очі змолоду
Блефарит, ячмінь, халазіон — офтальмологічні захворювання, якими не варто легковажити
Лінивому все ніколи
Оганес Палоян
Коли я працював офтальмологом у поліклініці для дорослих, то дуже часто встановлював ці діагнози. Так, це не смертельно, і навіть можна прожити з такими захворюваннями усе життя. Але як жити? З постійним дискомфортом?
Після проходження спеціалізації з дитячої офтальмології я зіштовхнувся із цими діагнозами у дітей. І, на превеликий жаль, з боку батьків маленьких пацієнтів при тому — цілковита байдужість. Лінь, яку проявляють дорослі у ставленні до власного здоров’я, сприймається не так болісно, як їхня байдужість до здоров’я своїх дітей. Отож, давайте з’ясуємо, чому саме лінощі і байдужість є основними «партнерами» запальних захворювань повік.
Захворювання повік
Блефарит (blepharitis) — запалення країв повік. Анатомічно його можна розділити на передній і задній або маргінальний (ушкодження обох країв). Передній блефарит — це запалення шкіри в основному навколо вій та їхніх фолікулів. Зазвичай захворювання має інфекційне походження: Staphylococcus epidermidis чи Staphylococcus aureus, але завжди з Propionibacterium acnes або corynebacteria. Задній блефарит — це запалення устя мейбомієвих залоз, самих мейбомієвих залоз та блефарокон’юнктивального краю. Причина захворювання — порушення функції мейбомієвих залоз (meibomi angland dysfunction — MGD) або розацеа. Маргінальний блефарит може спричинити демодекс (Demodex) чи лобкова воша Phthiruspubis. Незрідка в одного пацієнта можливе поєднання інфекцій. Блефарит переважно пов’язаний із системними захворюваннями, наприклад розацеа, атопічним і себорейним дерматитом.
Симптоми підтипів блефариту часто збігаються — погіршення самопочуття вранці, склеювання повік, сухість чи, навпаки, їхня надмірна зволоженість, почервоніння країв повік, свербіж, підвищена чутливість чи болючість.
Ячмінь (hordeolum) — гостре місцеве запалення зазвичай стафілококового походження. Його поділяють на зовнішній ячмінь (external hordeola або styes) — ушкодження залоз Цейса (Zeis) або внутрішній ячмінь (internal hordeola), що зустрічається не так часто, мейбомієвих залоз.
Халазіон (chalazion) — фокальний набряк повік, халазія (сhalazia) — множинне ушкодження повік. Розрізняють поверхневий халазіон (залоз Цейса) та глибокий (ушкодження мейбомієвих залоз). Іншими словами, це кон’юнктивальна гранульома, що утворюється внаслідок заблокування залоз, коли продукти розщеплення ліпідів, ймовірно, від бактеріальних ферментів або накопичених сальних виділень, виходять у навколишні тканини та провокують виникнення гранулематозної запальної реакції.
Виникнення халазіону після закупорення залоз може бути асоційоване з поганою гігієною повік, хронічним блефаритом, себорейним дерматитом, розацеа, лейшманіозом, імунодефіцитом, високим рівнем ліпідів у крові, туберкульозом, травмою повік та хірургічним втручанням на повіках. Недуга також може виникати спонтанно. При глибокому халазіоні набряк локалізований переважно з внутрішньої (кон’юнктивальної) частини повіки, іноді може збільшуватися до зовнішньої, а при поверхневому — частіше розташовується на краю повіки.
Локальний набряк повік характерний як для ячменя, так і для халазіону, хоча деякі доброякісні чи злоякісні процеси можуть бути сприйняті за цих два.
Халазіон відрізняється від ячменя, оскільки утворюється внаслідок обструкції залоз та стерильного (sterile inflammation) запалення, а не інфекції (інфікування). Халазіон — це грануляційна маса та хронічне запалення (lymphocytes та lipid-ladenmacrophages), а ячмінь — насамперед гостре піогенне запалення з поліморфноядерними лімфоцитами (polymorphonuclear leukocytes — PMNs) та некрозом із формуванням пустули.
Якщо вести мову про зовнішні прояви, то загалом халазіон є більшим і твердішим неболючим вузликом, а ячмінь зазвичай менший, болючий та м’який. Проте один стан може бути результатом іншого. Гострий запальний ячмінь здатний призвести до хронічного безболісного халазіону, а халазіон може інфікуватися і тоді його перебіг нагадує гострий процес.
Консервативне лікування цих недуг дає хороший результат, тому не варто легковажити і сподіватися, що все минеться саме собою.
Нелікований халазіон загрожує спонтанним відкриттям, але частіше залишається у стані інтермітуючого гострого запалення. Якщо хворобу не лікувати, часто виникають нові вогнища, а недостатній дренаж спонтанно призводить до рецидивів.
Поза тим, ускладнення, пов’язані з халазіоном, стосуються подразнення очного яблука внаслідок постійного набряку та самодренування, погіршення зору при великих центральних халазіонах, особливо на верхній повіці (він натискає на рогівку, індукуючи механічний астигматизм), утворення піогенної гранульоми, деформації краю повік аж до фіброзу з ентропіоном (що в подальшому призводить до ерозії, кератиту та виразки рогівки), депігментації, гіперпігментації, мадарозу (втрати вій), трихіазу (неправильного росту вій).
Гігієна повік як метод лікування
Основою лікування блефариту є гігієна повік. Зазвичай такий догляд рекомендований усім пацієнтам, хоча для кожного з підтипів захворювання може бути додана відповідна медикаментозна терапія. У деяких клінічних ситуаціях може знадобитися додаткове лікування — видалення вій, що неправильно ростуть, виправлення вивороту чи завороту повіки або навіть консультація психіатра (при трихотиломанії). Дотримуватися порад лікаря належить щоденно впродовж тривалого періоду навіть при покращанні стану пацієнта, адже блефарит належить до хронічних недуг.
Існує багато схем гігієни повік, але всі вони складаються з трьох основних етапів: механічне очищення повік, теплі компреси, масаж повік. В Українізареєстрована ціла лінійка засобів догляду за повіками, куди входять спеціальні гелі, серветки і лосьйони. Вони ефективні, безпечні і зручні у використанні, у тому числі у дітей, оскільки рекомендовані з 3 міс.
Механічно очищувати повіки можна самостійно за допомогою дитячого шампуню чи мила, щоб видалити слиз і забруднення, знежирити край повік і устя мейбомієвих залоз. Надто активно таку процедуру проводити не варто, щоб не зашкодити повікам сильним тертям.
Теплі компреси допомагають пом’якшити сухі виділення та розрідити виділення з мейбомієвих залоз. Для цього тканину, просяклу теплим розчином (очанки, календули, волошки), треба прикладати на закриті повіки на 10 хв один-два рази на день.
Вдома можна виконувати масаж повік нескладними рухами пальців або його може робити офтальмолог за допомогою скляної палички чи іншого інструмента. Такий масаж є доброю профілактикою застою секрету мейбомієвих залоз.
Ячмінь пацієнт може діагностувати самостійно. Зазвичай він спонтанно минає через 1–2 тиж. Лікування ячменя включає гігієну повік і місцеве застосування мазей із вмістом антибіотиків. Якщо ячмінь ускладнюється абсцесом або пресептальним целюлітом, призначають системну антибіотикотерапію. Лікування здійснюють під контролем сімейного лікаря та офтальмолога (за потреби).
У разі ячменя великих розмірів виконують розтин та дренування гнійника (при зовнішніх ячменях — з боку шкіри чи по краю повіки, при внутрішніх — з боку кон’юнктиви або шкіри). При рецидивуванні зразок тканини відправляють на гістопатологічний аналіз, щоб підтвердити діагноз та виключити більш злоякісне захворювання (наприклад, базально-клітинну карциному). Внутрішній ячмінь іноді переходить в халазіон, що потребує іншої схеми лікування.
Консервативне лікування халазіону полягає у застосуванні теплих компресів, гігієни повік, масажу та місцевих стероїдів. До 50% халазіонів лікують консервативним шляхом. Лікування має проводити сімейний лікар чи офтальмолог. Антибіотики, як правило, не застосовують, їх призначають лише у разі інфікування. При згасанні гострого процесу, ймовірно, знадобиться хірургічне лікування для видалення гранулематозної тканини. Невеликі непримітні халазіони можна не лікувати. За відсутності будь-яких ознак інфекції доцільно локально ввести стероїди (дослідження Ben Simon) [1]. Хірургічне втручання виконують як з боку шкіри, так і з боку кон’юнктиви. Ін’єкції стероїдів та/або хірургічне лікування має здійснювати офтальмолог. При частих рецидивах доцільно провести додаткові обстеження, щоб виключити карциному сальної залози.
Читайте також: Качество зрения: причины снижения и способы коррекции
Тож підсумуємо. Основним і незамінним лікуванням та профілактикою захворювань повік є гігієна повік. Як лікар я завжди інформую кожного пацієнта та прошу дотримуватися елементарних рутинних правил гігієни. Не існує жодної чарівної таблетки, яка б вилікувала захворювання раз і назавжди, і не потрібно ходити від лікаря до лікаря у пошуках легкого лікування. Існує доказова база, в якій чітко описано, що і як робити, і добросовісний лікар іншого радити не буде. Тому дбайте про своє здоров’я, а тим більше — про здоров’я ваших дітей. Лише кілька проведених з користю хвилин вранці та ввечері захистять вас від ускладнень (косметичний дефект, кератит, більмо, сліпота, флегмона, ендофтальміт, сепсис) та навіть від смерті внаслідок таких банальних захворювань, як блефарит, халазіон і ячмінь.
Оганес Палоян, лікар-офтальмолог
Львівської міської дитячої клінічної лікарні
Фото: Ігор Садовий
Література
- Ben Simon G.J., Rosen N., Rosner M., Spierer A. Intralesional triamcinolone acetonide injection versus incision and curettage for primary chalazia: a prospective, randomized study. Am J Ophthalmol. 2011 Apr; 151(4):714-718.e1.
“Фармацевт Практик” #10′ 2018
