Жертва не винна. Винен кривдник!
23 квітня — Всесвітній день психолога
Ми живемо в неідеальному світі, в якому стреси, тривога та невизначеність є частими гостями. Якщо ситуація ускладнюється насильством, то людина значно більше потребує підтримки та допомоги ззовні. Як допомогти жертві домашнього насильства?
Зараз вже зменшився рівень упереджень щодо звернень за психологічною допомогою. Люди все частіше шукають психологів у соцмережах та серед своїх знайомих. Я хочу трішки розповісти про те, як ми можемо полегшити собі та іншим складні життєві обставини, пов’язані з насильством.
Спочатку про визначення, яке я використовую. Насильство – це умисні дії однієї особи щодо іншої, які порушують її права і свободи та наносять їй шкоду. Зазвичай особа, яка вчиняє ці дії (кривдник), має суттєву перевагу сил над людиною, що зазнає насильства (постраждала). Вже з цього визначення ми можемо зрозуміти, що потрібно робити, коли ми стаємо свідками таких дій чи до нас звертаються по допомогу, подумати, як допомогти зафіксувати та «подолати» нанесену шкоду і що зробити для «підсилення» постраждалої особи.
Марта Чумало
Які є варіанти? Перш за все варто нагадати постраждалій про те, що було б добре подумати про докази та документи. Це можуть бути відео- чи аудіозаписи агресивних нападів кривдника, фото нанесеної шкоди (зламаних речей, наприклад, чи розбитих дверей), розмови з сусідами, які могли б згодом розповісти про те, що чули. Усе це може значно полегшити у майбутньому винесення термінового заборонного припису, обмежувального припису, складання адмінпротоколів чи під час інших процедур, пов’язаних з відновленням у правах та покаранням кривдника. Можна запропонувати постраждалій супроводити її до сімейного лікаря (і прослідкувати за тим, щоб у лікарських висновках було згадане домашнє насильство як можлива причина погіршення здоров’я) чи в поліцію, якщо вона вирішить туди звертатися.
Також важливо допомогти людині, яка зазнала насильства, подбати про «безпечне місце». Це може бути житло когось з близьких, які співчувають постраждалій і готові прийняти її на деякий час, щоб вона «прийшла до тями» і вирішила, що робити далі. Це може бути притулок для постраждалих від домашнього насильства, яких зараз в Україні стає все більше. І тут головне не комфорт, а безпека! Важливо, щоб людина могла поспати в безпеці, адже дуже часто постраждалі позбавлені такої можливості, їхній сон зазвичай дуже чутливий та неглибокий, а травматичний досвід найкраще інтегрується саме під час глибокого сну. Необхідно, щоб людина могла «відчути» безпеку тілом. Тут її приймають такою, як вона є, не дають їй розпоряджень, рекомендацій чи порад щодо того, куди дзвонити чи звертатися, які заяви писати.
Тут їй співчувають, слухають, приймають і підтримують, дбають про базові потреби — склянка води чи чаю, тепла ковдра, спокій, проста доброзичлива присутність іншої людини. Саме створення такої атмосфери є першою «психологічною» допомогою, яку ми можемо надати у ситуації насильства. Можна спитати: «Чого ти потребуєш зараз? Як я можу тобі допомогти?» і чекати на відповідь. І якщо отримана відповідь не вписується в очікувану вами, спробуйте втриматися від непрошених порад. Не потрібно нав’язувати свою допомогу. Навіть з найпрекраснішими намірами — не потрібно! Бо ця людина пробує вибратися зі стосунків, під час яких їй давали розпорядження і диктували поведінку. Просто дайте їй побути в безпеці!
Якщо проблема насильства торкнулася вас безпосередньо, то перше, про що треба пам’ятати, це про те, що ви — не винні! Винен кривдник! Це переконання потрібно поселити собі глибоко в серці. І також слід пам’ятати, що навколо є багато можливостей допомоги.
Можна зателефонувати за номером гарячих ліній допомоги: 15–47 (урядова лінія) з мобільного чи телефони національної гарячої лінії «Ла-Страда Україна» 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного телефона) або 116–123 (з мобільного) чи до поліції – 102.
Можливо, пощастить знайти громадську організацію у вашому населеному пункті, яка підтримує постраждалих. Можна звернутися до закладів соціальної політики, центрів чи бюро безоплатної правової допомоги. Головне – почати говорити! З фахівцями чи подругами, сусідкою чи навіть незнайомою людиною. Дуже важливо пам’ятати, що це проблема, з якої є вихід, і що ви — не одна! Бережіть себе!
Марта Чумало, психолог Центру «Жіночі перспективи», м. Львів
