Хто захистить права пацієнта?

Щороку обласні суди розглядають від 40 до 80 цивільних справ щодо відшкодування майнових та моральних збитків, завданих здоров’ю людей внаслідок неналежної медичної допомоги або медичних послуг. Кримінальних справ набагато менше. За даними Державної судової адміністрації, у 2009 р. було винесено 10 вироків щодо лікарів за статтею 140 Кримінального кодексу України (неналежне виконання професійних обов’язків медичним та фармацевтичним працівником). З метою ефективнішого захисту прав пацієнтів в Україні складено реєстр юристів з медичного права. Детальніше про новий напрямок правової допомоги населенню розповідає голова Ради з координації наукових досліджень Інституту медичного, фармацевтичного права та біоетики Академії адвокатури України, адвокат Зіновій Гладун

— Чим зумовлена необхідність створення реєстру юристів — фахівців із медичного і фармацевтичного права?

— До Міжнародного Дня прав людини, який щороку відзначається 10 грудня, в Інституті медичного і фармацевтичного права та біоетики (далі — Інститут) відбулася презентація Реєстру юристів — фахівців із медичного і фармацевтичного права. Об’єднання юристів, які займаються медичним правом, є дуже актуальним, позаяк сучасні трансформації у галузі медицини і фармації настійливо вимагають досконалого правового регулювання. Відчувається гостра потреба у юристах, які б розумілися на медичних і фармацевтичних питаннях, і у практичних лікарях та провізорах, які б розумілися на нормах права, що регулюють відносини в галузі охорони здоров’я.

Реєстр юристів з медичного права є відкритим. Будь-яка зацікавлена особа зможе ознайомитися з ним в Інтернеті. Реєстри юристів створюються також у Львові, Харкові, Одесі, інших містах, тож для вирішення своїх проблем людині не потрібно їхати до столиці.

Адвокат чи юрист, який бажає зареєструватися, повинен надати достовірну інформацію про себе, пройти перепідготовку за однією з програм вдосконалення професійної кваліфікації, розроблених Інститутом, і отримати відповідний сертифікат. Наразі реєстр містить чотири розділи: адвокати; юристи; медики і фармацевти; представники громадських правозахисних організацій.

— Які права гарантуються пацієнтові в Україні?

— Пацієнтом називають людину, яка звернулася до закладу охорони здоров’я за діагностичною, лікувальною чи профілактичною медичною допомогою або яка бере участь у клінічних випробуваннях лікарських засобів. Інакше кажучи, для отримання статусу пацієнта в людини повинні виникнути правові відносини з медичним закладом, засновані на її зверненні в даний заклад з метою отримання медичної допомоги чи участі у клінічних випробуваннях.

З одного боку, пацієнт претендує на виключне вирішення своїх проблем, а з іншого — медичний працівник, озброєний знаннями та маючи у своєму розпорядженні відповідне обладнання, не завжди спроможний надати пацієнтові допомогу. В результаті баланс інтересів порушено. Лікар зобов’язаний надати, а пацієнт має право отримати повну інформацію про свою хворобу, про тактику й методики лікування, а також про ті медичні заклади, які надаватимуть йому таку допомогу.

Згідно зі статтею 49 Конституції України кожна особа, яка знаходиться на території України, незалежно від того, чи це громадянин чи іноземець, чи особа без громадянства, чи біженець, має право на охорону здоров’я та медичну допомогу і відповідно до цього володіє комплексом прав, свобод та обов’язків, передбачених Конституцією і законами України.

На сьогодні наше чинне законодавство не містить правових норм, якими було б урегульовано правове становище пацієнта. Окремі положення містять Основи законодавства України про охорону здоров’я. Поза тим, майже в усіх закладах охорони здоров’я діють «власні» відповідні положення, пам’ятки та інструкції про права й обов’язки пацієнтів. Крім відсутності єдності у визначенні правового статусу пацієнта, вони мають обмежувально-забороняючий характер (відвідування хворих у лікарнях лімітується, хоча це не завжди доцільно, становище хворого визначено через систему заборон та обмежень — від заборони самовільно залишати приміщення лікарняної палати й відділення до заборони вживати спиртні напої, грати в азартні ігри, нищити медичний інвентар).

В Україні досі немає закону про права пацієнтів, незважаючи на те, що уже протягом кількох років чотири законопроекти лежать у Верховній Раді. Виходячи з того, що відповідно до Конституції України, до складу українського законодавства крім, власне, українських законів входять і міжнародно-правові акти, згода на чинність яких надана Верховною Радою України, існує значна кількість міжнародно-правових актів, які визначають статус пацієнта — наприклад Статут ВООЗ. Пункт 3 Європейської хартії прав пацієнтів, прийнятої в Римі в листопаді 2002 р., встановлює, що кожна людина має право на доступ до всіх видів інформації стосовно стану її здоров’я, послуг з охорони здоров’я і медичної допомоги та користування ними, а також до відомостей про всі можливості, відкриті науковими дослідженнями і найновішими технологічними розробками в цій сфері.

— Як часто пацієнти, захищаючи свої права, звертаються до суду?

— Нечасто. Такі справи дуже рідко з’являються в судовій практиці. Проте ринкові відносини вносять свої корективи у суспільну практику і суспільну мораль. Тепер медична і фармацевтична практика, згідно із законодавством, є видом господарської діяльності, яка потребує відповідної ліцензії. Нині лікар не просто лікує хворого, а провізор йому допомагає, вони надають платні чи безкоштовні медичні і фармацевтичні послуги. Отже, відносини між ними регулюються не лише нормами етики, у тому числі біоетики та медичного права, а й нормами цивільного, господарчого, інших галузей законодавства, включаючи адміністративне і кримінальне.

Всесвітній день хворого, який запровадив Папа Римський Іоанн Павло ІІ, відзначається щорічно 11 лютого з метою допомогти відчути членам численних медичних католицьких організацій, віруючим, усьому громадянському суспільству необхідність забезпечення кращого догляду за хворими і немічними, полегшення їхніх страждань

— Як домогтися справедливості і довести провину лікаря в недбальстві? Куди звертатися пацієнтам або їхнім родичам?

— За захистом своїх прав слід звертатися до вищого керівництва особи, яка порушила ваші права. За все, зокрема, за дотримання прав громадян, несе відповідальність державна влада району, області, країни. А керівники відповідних органів державної влади, їх заступники, керівники відповідних відділів і управлінь обов’язково ведуть особистий прийом громадян. Якщо порушення прав громадян, у тому числі пацієнтів, може трактуватися як правопорушення чи злочин (відмова в наданні медичної допомоги, вимагання хабара, порушення медичних прав, інструкцій тощо), зі скаргою можна звернутися у правоохоронні органи — міліцію, прокуратуру. З’являється все більше громадських організацій, завданням яких є насамперед запобігання порушенням у сфері медицини і фармації, роз’яснення громадянам і медичним працівникам змісту правових норм, сприяння утвердженню моральних цінностей у суспільстві.

Виходячи з міжнародно-правових актів, пацієнт має право на :

1. уважне і гуманне ставлення з боку медичного персоналу і персоналу, що обслуговує;
2.  вибір лікаря, в тому числі сімейного та лікуючого з урахуванням його згоди, а також вибір лікувально-профілактичного закладу згідно з договорами обов’язкового і добровільного медичного страхування;
3.  обстеження, лікування та утримання в умовах,
4.  що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам;
5.  скликання на прохання пацієнта консиліуму та проведення консультацій інших спеціалістів;
6. полегшення болю, пов’язаного із захворюванням
7. і (або) медичним втручанням, доступними способами
8. і засобами;
9.  збереження в таємниці інформації про факт звернення за медичною допомогою, про стан здоров’я, діагноз та інших відомостей, отриманих у процесі його обстеження та лікування;
10. інформовану добровільну згоду на медичне втручання;
11. відмову від медичного втручання;
12. одержання інформації про свої права та обов’язки і стан свого здоров’я, а також на вибір осіб, яким в інтересах пацієнта може бути передана інформація про стан його здоров’я;
13. одержання медичних та інших послуг у рамках програм добровільного медичного страхування;
14. відшкодування збитків у випадку заподіяння шкоди здоров’ю при наданні медичної допомоги;
15. допуск до себе інших медичних працівників;
16. допуск до себе членів сім’ї;
17. допуск до себе адвоката чи іншого законного представника для захисту своїх прав;
18. допуск до себе священнослужителя, а в лікарняному закладі — на створення умов для відправлення релігійних обрядів, у тому числі надання окремого приміщення, якщо це не порушує внутрішнього розпорядку лікарняного закладу