Аптека «Під золотим оленем»
Ви львів’янин чи гість нашого неймовірного міста? Зрештою, неважливо. Адже на площу Ринок, до самісінького «серця» Львова, ведуть усі туристичні маршрути, і саме тут за традицією розпочинаються або завершуються недільні прогулянки корінних львів’ян
Як знайти аптеку «Під золотим оленем»
На Ринку завжди велелюдно і гамірно. Різномовні групи туристів (уже й із Саудівської Аравії!), діти з батьками, зграйки галасливих підлітків, вуличні музики і продавці сувенірів. Від запаморочливого аромату кави і свіжої випічки знову захочеться їсти, навіть якщо ви щойно добре пообідали.
Тут… А втім, зачекайте. Стишіться на мить, «розчуйте» звуки і запахи сучасного мегаполісу. Відчуваєте бруківку під своїми ступнями? Це те саме натуральне гладко тесане каміння, яке чуло шурхіт черевиків львів’ян сотні літ тому. До слова, брукування ринкової площі і поблизьких вулиць у Львові завершили немало-небагато, а 1452 року.
Якщо розвернетеся спиною до головного входу у Ратушу, побачите перед собою будинок під №18 з вивіскою «Аптека №22». Цей аптечний заклад, як і інші старовинні львівські аптеки – «живий» приклад історії фармації. Однак 22-га (варто зазначити, що така нумерація аптечних закладів Львова походить із радянської доби, коли всі вони належали Львівському обласному виробничому об’єднанню «Фармація» і перебували у державній власності) справді особлива. Старі дерев’яні меблі, лев з кільцем у зубах, що охороняє двері у службове приміщення, круті гвинтові, також дерев’яні, сходи на другий поверх до матеріальних кімнат, просторий торговий зал. Легко уявити, як біля ступок, вагів з різноважками і штангласів поралися середньовічні аптекарі…
Історія аптеки «Під золотим оленем»
Можна стверджувати, що аптечний заклад тут був завжди, принаймні з 1850 року точно. Однак не поспішайте підраховувати вік цієї давньої аптеки, бо можете помилитися. Адже насправді у будинку №18 на площі Ринок вона діє лише понад 170 років. А раніше заклад з 1574 чи, за іншими даними, 1684 року із достоту вишуканою назвою «Під золотим оленем» існував за іншою адресою, точні координати якої в архіві, на жаль, не збереглися.
Проте достеменно відомо прізвище першого засновника цієї аптеки. Матвій Зінткевич (Зенткевич) походив з давнього львівського роду. Єдиний на той час магістр фармації у Львові, він відкрив аптеку в 1684 році. Право власності на цей аптечний заклад передавалося в родині Зінткевичів з покоління в покоління 275 років.
Поза тим, до нашого часу дійшли відомості про деяких родичів Матвія Зінткевича. Скажімо, Мацей Зінткевич, доктор філософії та юридичних наук, здобув репутацію високоосвіченої людини. Львів’яни його шанували, тож обрали у 1685 році радним міста.
Правнук Мацея – Вінцент Зінткевич – успадкував аптеку «Під золотим оленем» від свого батька 12 березня 1795 року, однак переніс її на площу Ринок у приміщення будинку № 9. Вінцентові львів’яни довіряли, оскільки його заклад уславився найкращим серед інших аптек забезпеченням лікарськими препаратами і лікарськими травами. Власник завжди клопотався про найновіше обладнання, за допомогою якого можна було виготовляти препарати на основі лікарських рослин. До слова, рослини аптекар вирощував самотужки у своєму родовому маєтку «Містки» неподалік Львова.
Проте Вінцента знали у місті не тільки як власника аптечного закладу: активного громадського діяча неодноразово обирали до парламенту Галичини та радним у міську раду. Натомість палке захоплення театром і театральним мистецтвом спонукало його власним коштом долучитися до порятунку від занепаду єдиного на той час у місті Народного театру.
Уже згадана кам’яниця №9, куди перемістив свою аптеку Вінцент Зінткевич, була зведена ще 1634 року за проєктом архітектора Яна Покоровича. Будівля на 68 кімнат призначалася для архієпископа Станіслава Гроховського. Саме тут, у розкішних покоях, зупинялися польські королі. У 1844 році будинок передали католицькій семінарії. Після реконструкції будівлі зник Золотий зал і з’явився надбудований четвертий поверх. Кам’яницю почали здавати в оренду.
Після смерті знаного львів’янина власність перейшла його дружині Вікторії. Дати раду з аптекою їй допомагав провізор Антоній Кшивіцький. Від 1845 року аптечним закладом почав керувати її син Віктор Зінткевич. Ще п’ять років родині якось вдавалося утримувати аптеку, яка вже перебувала у власності дружини Віктора Анелі.
Однак 1850 року, аптеку, «ледь живу», викупив магістр Ю. Бергер (Бергар). Точніше кажучи, Бергер виборов лише концесію, тобто договір на тимчасове користування. Система цих угод полягала у тому, що після смерті власника аптеки або його добровільної відмови від посади керівника концесія переходила до урядника і тільки потім через конкурс до іншого магістра фармації.
Отримати концесію було непросто, оскільки, з огляду на велику конкуренцію, на неї могло претендувати 20-30 галицьких аптекарів. Вони, за умовами конкурсу, подавали довідку про матеріальний стан і змушені були витрачати великі гроші для оформлення документів і затвердження концесії у Відні.
Отож Бергер заснував в будинку №18, що також на площі Ринок, зовсім нову аптеку. Від найкращого колись аптечного закладу Зінткевичів залишилася хіба назва – «Під золотим оленем».
Будинок №18, де відкрилася новостворена аптека Бергера, вважається найстарішим на площі Ринок і належить до кращих зразків пізньобарокового житлового будівництва. Він постав 1553 року як палацова шестивіконна кам’яниця краківського купця Єжи Ґуттетера. Король Зиґмунт ІІ Август, з огляду на те, що будинок «збудований пишно і вельми великим коштом для оздоби міста», заборонив спинятися там військовим і прибулим до Львова. Натомість у розкішних залах збиралися заможні львів’яни на бучні міські бенкети, зокрема на коронацію Сиґізмунда ІІІ Вази, короля Польщі, Великого князя литовського.
Будинок переходив із рук в руки ще багато років. А власниками аптечного закладу були аптекарі Ян Сидорович, Теофіл Паєцький, брати Титус і Леон Лазовські. Зокрема, брати Лазовські, активні засновники та члени Галицького аптекарського товариства, зуміли ефективно організувати діяльність аптеки. І якраз цей досвід дозволив їм трохи згодом створити і отримати у власність нові аптечні заклади – Титусу у Львові, а Леонові – у Винниках.
У 1880 р. аптеку «Під золотим оленем» придбав Миколай Карчевський. На жаль, цей рік можна вважати початком кінця колись прибуткового і успішного аптечного закладу, бо якщо при Лазовських він «годував» три родини, то при новому не зміг навіть одну.
За якийсь час аптека отримала чергового нового власника. Арнольд Рапопорт, засновник фабрики пахучих речовин на Богданівці, управляв нею аж до 1901 р.
У міжвоєнний період аптекою «Під золотим оленем» володіли Юзеф Пінелес та Фюрер Александр. Після 1939 р. її націоналізували і згодом надали №22.
Сьогодні аптека «Під золотим оленем» продовжує свою діяльність, хоча площі, які вона займає, суттєво скоротилися. Однак деякі цікаві елементи інтер’єру збереглися дотепер.
