Вчені роблять ставку на Україну.
Дуже хочеться закінчити діловий тиждень хоч на якомусь натяку на позитив.
І ось з’явився привід. На сайті дуже цікавого ресурсу Good.is (медійної платформи, яка промотує, з’єднує і інформує про людей, компанії і неприбуткові організації, які “просувають світ вперед”) з’явилася чергова стаття, присвячена глобальній продовольчій кризі.
До речі, в світі потерпають від голоду не лише люди у нерозвинених країнах. Згідно дослідження USDA.gov та U.S. Census Bureau в США у 2010 році 14.5% відсотків домогосподарств не були достатньо забезпечені продовольством (в 1999 – 10.1 %), з них 9.1% вважалися домогосподарствами з низьким рівнем продовольчим забезпеченням і 5.4 % – з дуже низьким рівнем…
Посилаючись на статтю групи вчених з США, Канади, Швеції і Німеччини у відомому журналі Nature, автор наводить 5 кроків, які людство має здійснити, щоб подолати голод, від якого, по мірі наближення населення світу до 7 мільярдів, потерпають вже більше 1 мільярда людей. А населення має зрости протягом століття ще на 2-3 мільярди до 9-10 мільярдів.
Вчені стверджують, що “вікова війна між цивілізацією і планетою Земля не є грою з нульовою сумою”. Ось базові, але радикальні кроки, здійснивши які, за думкою цих вчених, можна нагодувати зростаюче населення світу без втрат для планети:
припинити використання для сільськогосподарського виробництва тропічних лісів і диких земель, які є екологічно цінними, але дають низький рівень виходу продукції;
зробити використання земель в Африці, Латинській Америці, і Східній Європі більш ефективним, і збільшити таким чином світове харчове виробництво на майже 60% відсотків;
більш еффективно використовувати воду, добрива, і хімікати;
припинити їсти так багато м’яса, особливо у розвинених країнах;
припинити втрачати продукти харчування – майже третина всіх вирощених продуктів харчування потім або втрачається, або псується, або з’їдається шкідниками;
Зрозуміло, яка країна мається насамперед на увазі, коли йдеться про Східну Європу. Тому очевидно, що виходячи з важливості України для вирішення світової продовольчої кризи, у нас все-таки залишається шанс. Але і він буде втрачений, якщо найближчим часом не буде прийняте збалансоване і ефективне земельне законодавство, і, нарешті, сформульована чітка і прозора стратегія розвитку сільського господарства, харчового виробництва і, зокрема, фермерства і органічного фермерства.
А ось висновок наприкінці згаданої статті: “для того, щоб знайти місце ще для декількох мільярдів людей, ми маємо докорінно змінити методи, якими ми виробляємо продукти харчування, і переконати людей, що ці проблеми є предметом фізики, а не політики. Це буде важка битва. Але згідно висновків цієї групи оптимістичних вчених, це необхідно, і це можливо”.
В Україні на цьому тлі буде своя важка битва – битва за землю, битва за земельне законодавство, за стимулююче регулювання сектору харчового виробництва, і, доки не з’явиться ефективна аграрна політика і її впровадження, – кожного року битва за врожай, а після цього – битва за зберігання і за збут…Але обіцяний позитив – в цій битві все ще може перемогти здоровий глузд і відроджене українське село.