Вперше людині пересадили генетично-модифіковану шкіру свині
Спеціалісти з лікування опіків зі шпиталю Гарвардської медичної школи (Massachusetts General Hospital) оголосили, що успішно тимчасово трансплантували живу шкіру генетично-модифікованої свині (ксенографт) людині з тяжкою опіковою раною. Операцію було здійснено в рамках першої фази клінічних випробувань
Зазвичай для тимчасового закриття великих ран при опіках другого та третього ступеня в США використовують трупну людську шкіру (аллографти), отриману із спеціальних банків шкіри. Такі тимчасові «латки» захищають рану та дають час пацієнту стабілізуватися перед подальшім лікуванням. Трупної шкіри, як і інших органів для трансплантації, в банках завжди не вистачає. Отже, є гостра потреба в інших джерелах сумісної шкіри для лікування опікових хворих.
Ще в 1990-і рр. бостонська компанія XenoTherapeutics створила генетично-модифікованих свиней, органи яких можуть бути використані для трансплантації людині. Для цього свиней позбавили специфічного гену, який є головним винуватцем відторгнення пересаджених людині свинячих тканин. Звичайно, тканини свині все одно залишаються для людини чужорідними, але їх відторгнення імунною системою значно слабшає.
Читайте також: Клонування людей та тварин: чи є успіхи?
Після очищення опікової рани від некротизованих тканин на ній розміщували фрагмент шкіри ГМ-свині розміром 5 см х 5 см. Поруч розміщували значно більший фрагмент трупної шкіри. Обидві «латки» фіксували хірургічними скобами та марлевою пов’язкою. Через п’ять діб і ксенографт, і алографт знімали. Обидва добре прилягали до раньової поверхні, та різниці між станом тканин під ними не було. Пізніше не було зафіксовано жодних побічних ефектів використання ксенографту. Пацієнту на наступному етапі пересадили його власну шкіру, взяту зі стегна, і він успішно одужав.
Спеціальна акредитована FDA лабораторія підтвердила, що в результаті процедури пацієнту не були передані свинячі ендогенні ретровіруси (ці віруси вбудовуються в ДНК господаря, де можуть без будь-яких проявів існувати десятиліттями), які розглядалися як теоретично можлива перешкода на шляху використання свинячих тканин для трансплантації.
Можливість використання тканин та органів генетично-модифікованих тварин для трансплантації людині обговорюється вже давно, вже проведена величезна дослідницька та підготовча робота, і ось, нарешті, зроблено перший крок. Технології генетичних модифікацій постійно розвиваються, що відкриває майже необмежені перспективи щодо отримання тканин та органів, які не будуть відторгатися при пересадці людині.
