Чому в Україні важко побороти рак молочної залози?
За останні десять років рівень захворюваності на рак молочної залози в країні зріс на 14,3%, і при цьому щороку він продовжує збільшуватися на 1,6%. Щодоби на нього захворює 43 українки, а 21 – помирає. Кількість жінок, що видужує менша, ніж у розвинених країнах. Одна з основних причин – низький рівень виявлення хвороби на ранніх стадіях. Про це на прес-конференції заявив Ігор Щепотін, директор Національного інституту раку.
У світі щорічно діагностують близько 1 млн. жінок на рак молочної залози, з них в Україні – 16250. Та якщо у США та Західній Європі видужує 90% хворих, то у нашій країні тільки 63 %. Ігор Щепотін вважає помилковою думку, що боротися з недугою в країні заважають низька класифікація онкологів чи відсутність ефективних ліків. Лікування в Україні проводиться за світовими стандартами. Відмінність ситуації лише у тому, що в США, Західній Європі 30% випадків захворювання на рак молочної залози діагностується на доклінічній стадії: пухлину знаходять спеціальними методами обстеження – маммографією та УЗД. Завдяки цьому жінка видужує швидше та з меншими негативними наслідками.
Ігор Щепотін виділив дві сторони проблеми боротьби з раком молочної залози. Перша – в Україні недостатня кількість маммографів: всього 319 апаратів. Друга –жінки не хочуть обстежуватися.
– Навіть та мала кількість маммографів, які є у нас, виконують неадекватно малу кількість обстежень, – зазначив він. – В середньому одним апаратом оглядають 1200 осіб на рік, тобто він використовується близько чотирьох разів на день. Тут виникає питання: треба нам ще купувати маммографи? Вони коштують колосальні гроші. Можливо, необхідно раціональніше використовувати кошти. Давайте для початку залучати жінок і завантажимо ті апарати, що маємо.
На сьогоднішній день необхідне обладнання для діагностики раку молочної залози є практично в кожній обласній, районній, міській лікарні. Також у регіонах діють онкологічні заклади. Жінкам після 40 років фахівці радять проходити маммографічне обстеження бодай один раз на 2 роки, а після 50 – щорічно. Молодшим рекомендовано ультразвукове дослідження.
