Держлікслужба України вимагає встановити предметно-кількісний облік для кодеїновмісних ліків
З метою збереження здоров’я нації, запобігання створенню умов для зростання кількості наркозалежних серед молоді Державна служба України з лікарських засобів знову пропонує внести зміни до відповідних нормативно-правових актів України та запровадити предметно-кількісний облік для лікарських засобів, що містять кодеїн.
За даними фахівців доказової медицини, кодеїновмісні препарати найчастіше використовуються для усунення симптомів захворювання, а не для лікування. Усунення ж лише симптомів хвороби призводить до подальшого погіршення її перебігу.
Стандартно обсяги реалізації звичайних засобів проти кашлю та застуди відповідають сезонності захворювань в нашій країні. Але в групі препаратів з вмістом кодеїну ситуація абсолютно протилежна.
Одним з чинників неадекватних обсягів продажів лікарських засобів, що містять кодеїн, є можливе використання цих препаратів для немедичного застосування (деякі ліки, зокрема, кодеїновмісні препарати, синтетичні опіоїдні анальгетики, антидепресанти, по суті є наркотичними. Також до наркотичних відносять речовини, які можуть набути таких властивостей при проведенні декількох нескладних хімічних перетворень).
Держлікслужба України стурбована ситуацією з приводу зростання продажів лікарських засобів, що містять кодеїн, та неодноразово зверталася до МОЗ України про внесення змін до нормативних актів і віднесення цієї групи препаратів до препаратів, що підлягають предметно-кількісному обліку. Однак, до цього часу зазначені зміни внесені не були.
Незважаючи на вжиті Міністерством охорони здоров’я України заходи стосовно запровадження рецептурного продажу лікарських засобів, що містять у своєму складі кодеїн, шляхом внесення змін до наказу МОЗ України від 14.05.2003 № 210 «Про затвердження критеріїв віднесення лікарських засобів, що містять малу кількість наркотичних засобів або психотропних речовин і прекурсорів, до категорії лікарських засобів, які відпускаються без рецептів», встановлення рецептурної форми відпуску препаратів з вмістом «кодеїну» шляхом внесення зміни та доповнень до наказу від 19.07.2005 року № 360,обсяги реалізації кодеїновмісних лікарських засобів є стабільно високими.
Ця ситуація нагадує історію з «тропікамідом», коли цей рецептурний препарат широко використовувався наркозалежними. Знадобилося 5 років, щоб його поставили на предметно-кількісний облік.
Що стосується кодеїну … Сьогодні виробники тільки роблять вигляд, що ці препарати не наносять шкоди (хоча відомо, що кодеїн належить до тієї ж групи, що і героїн, метадон, морфін). І для них – це просто бізнес. А бізнес, як відомо, повинен приносити прибуток.
Де межа між тим, де закінчується бізнес і починається соціальна відповідальність?
Довідково:
Про небезпеку немедичного використання кодеїновмісних препаратів внаслідок їх неконтрольованого обігу
Деякі ліки, наприклад кодеїновмісні препарати, синтетичні опіоїдні анальгетики, антидепресанти, по суті є наркотичними засобами. До них також відносяться речовини, які можуть стати такими в результаті кількох нескладних хімічних перетворень.
Кодеїновмісні лікарські засоби
Лікарські препарати, що містять у своєму складі наркотичний засіб кодеїн, протягом останніх років одержали широке поширення.
Кодеїн (3-метилморфин) – алкалоїд опію. У фармакології класифікується як протикашльовий лікарський засіб центральної дії, що має незначний наркотичний ефект. За характером дії і за хімічною будовою кодеїн близький до морфіну. Комбіновані лікарські препарати на основі кодеїну в поєднанні з ненаркотичними анальгетиками (анальгін, амідопірин), кофеїном, фенобарбіталом також застосовуються при головних болях і невралгіях. Анальгезуюча дія кодеїну обумовлена збудженням опіоїдних рецепторів у різних відділах центральної нервової системи і периферичних тканинах, що призводить до зміни емоційного сприйняття болю. Кодеїн у меншій мірі ніж морфін пригнічує дихання, рідше викликає міоз, нудоту блювоту і запори (активація опіоїдних рецепторів у кишечнику викликає розслаблення гладких м’язів, зниження перистальтики і спазм всіх сфінктерів), на деяких людей має збудливу дію з сильно вираженим безсонням. Максимальний ефект досягається через 30-60 хвилин після внутрішньом’язового введення і через 1-2 години після перорального. Викликає синдром залежності, ейфорію, синдром відміни при відмові (так само як і героїн).
Кодеїновмісні лікарські засоби діляться на дві групи: комбіновані анальгетики та протикашльові засоби.
Протикашльовими засобами є такі препарати на основі кодеїну, як «Кодтерпін», «Кофекс» (призначаються при запальних захворюваннях органів дихання та інших захворюваннях, що супроводжуються сухим кашлем). При застосуванні великої кількості доз, подібно до інших опіатів, кодеїновмісні препарати можуть викликати ейфорію. При регулярному застосуванні кодеїну (лікарських засобів на його основі) спостерігається звикання (подібне до звикання до героїну та інших препаратів групи опіатів). У зв’язку з цим, рекомендується не застосовувати кодеїновмісні лікарські засоби довше трьох тижнів, а по завершенні курсу лікування припиняти їх застосування поступово (в середньому кількість прийнятих препаратів зменшується на 10% на добу). В іншому випадку можлива поява синдрому відміни.
За даними відділення дитячої наркології НДІ наркології МОЗ Російської Федерації, нерідкими є клінічні випадки, коли наркоманія у дітей первинно формувалося тільки внаслідок прийому кодеїновмісних лікарських засобів (залежність може виникнути вже з першого застосування).
Крім того, за даними фахівців доказової медицини, в більшості своїй кодеїновмісні препарати найчастіше використовуються для усунення симптомів хвороби, а не для лікування. У просуванні на ринку таких ліків зазвичай використовується недостатньо перевірена і неґрунтовна інформація. Усунення лише симптомів хвороби призводить до подальшого ускладнення її перебігу.
Проблема немедичного використання кодеїновмісних лікарських засобів, характеристика наркотичного засобу дезоморфін.
Дезоморфін (хімічна назва 4,5-альфа-епокси-17-метілморфінан-3-ол) – синтетичний наркотик, що виготовляється кустарним способом в домашніх умовах.
Вперше дезоморфін отримали в США наприкінці 20-х років минулого сторіччя при спробі створити на основі морфіну нові лікарські засоби з потужнішим знеболюючим ефектом. Анальгетичний ефект дезоморфіна виявився сильнішим, ніж у інших подібних препаратів – його знеболююча дія в десять разів перевищує силу морфію. Дезоморфін володіє більшим наркогенним потенціалом, ніж морфін. Мінімальна летальна доза – близько 200 мг. Звичайна обезболююча доза його становила 1 мг, для порівняння: діючі дози морфіну становлять від 1 до 10 мг, кодеїну від 8 до 60 – 100 мг.
Нетривалий час дезоморфін застосовувався як знеболювальний засіб у післяопераційний період. Випускався в продаж у вигляді солі бромистоводневої кислоти під назвою «Permonid» (Roche). Однак дія цих ліків тривала не більше 3-4 годин і швидко призводила до наркотичної залежності, тому дезоморфін не знайшов практичного застосування в медицині.
У більшості країн обіг дезоморфіну заборонений.
Дезоморфін належить до синтетичних опіатів. Будучи однією з модифікацій структури морфіну, дезоморфін в 9 разів активніший і в 5 разів токсичніший за морфін, володіє не менш сильною дією ніж героїн, але внаслідок нетривалості дії частота його застосування зростає в порівнянні з героїном, а наркотична залежність виникає вже після 2-3 доз. Виготовлений у кустарних умовах, з великою кількістю отруйних домішок, цей вид наркотику небезпечний ще й тим, що висока ймовірність його передозування, оскільки при внутрішньовенному введенні споживач не може зупинити процес всмоктування наркотику.
У осіб, що вживають дезоморфін, різко погіршується здоров’я: руйнуються імунна система, печінка, судини. Через 3-4 місяці з початку вживання тіло людини починає розкладатися, вени перестають функціонувати, тому таким хворим в результаті доводиться ампутувати кінцівки. У середовищі наркозалежних він отримав назву «крокодил». Якщо середня тривалість життя осіб, що вживають героїн, за даними медичної статистики, становить від 5 до 7 років, то осіб, що вживають дезоморфін, – від 1 до 2 років.
Наслідки вживання дезоморфіну, соціальна небезпека дезоморфінової наркоманії.
Соціальна небезпека дезоморфіну, в силу його порівняно дешевого та швидкого способу приготування і невисокої вартості, в тому, що він доступний і легко поширюється: особа, що вживає дезоморфін, залучає до його вживання в середньому ще 12 осіб щорічно.
Вживання дезоморфіну викликає такі важкі ускладнення як тромбофлебіти, флегмони, абсцеси в місцях введення (як наслідок, виникнення гангрени), ангіогенний сепсис, бактеріальний ендокардит, септичну пневмонію, поліорганну (дихальну, ниркову, серцеву) недостатність.
Самі по собі наслідки від вживання кодеїну досить важкі: починаючи від ністагму, підвищеного потовиділення, задухи, судом та до епілептичних припадків і зупинки дихання.
В силу хімічних властивостей дезоморфіну, у важких випадках залежність від нього виникає відразу після першої ін’єкції, а у наркоманів ремісія ніколи не настає. Половина таких хворих все одно повертаються до споживання цих речовин, або ж відновлюють прийом тільки кодеїнових таблеток. Дезоморфін має близьку до морфіну фармакокінетику, виводиться з сечею у вигляді кон’югантів. Володіючи більшою активністю, дезоморфін має менші діючі концентрації. У зв’язку з цим виявити його в сечі набагато складніше, ніж сам кодеїн або морфін.
У Німеччині «крокодил» з’явився восени 2011 року. Спочатку в районах, що межують з великими російськомовними громадами, а потім і на заході країни. Найбільше влада стурбована простотою приготування «крокодилу» з кодеїну. Адже одна доза дезоморфіна коштує кілька євро, що в 20 разів дешевше героїну.
В Україні ситуація схожа: більшість кодеїнвмісних препаратів фактично продаються без рецепта лікаря. Синтез наркотичного засобу займає від 40 до 60 хвилин і не вимагає складного обладнання та спеціальних знань в області хімічного синтезу. Одна доза наркотику виходить з 10 таблеток кодеїнового лікарського засобу, що містять по 8-15 мг кодеїну фосфату.
В даний час встановити точну кількість зареєстрованих осіб, що вживають дезоморфін, неможливо, оскільки форми державної статистичної звітності не передбачають облік осіб, які споживають кодеїновмісні лікарські засоби без призначення лікаря з метою досягнення наркотичного сп’яніння.
Проте, наявна інформація дозволяє зробити висновок про збільшення їх кількості внаслідок немедичного вживання кодеїновмісних препаратів.
