Допомагати, а не карати: Україна терміново потребує зміни наркополітики
Україні потрібна гуманізація державної політики щодо людей, які вживають наркотики. Зусилля правоохоронців досі спрямовані здебільшого проти тих, хто споживає наркотики, а не проти тих, хто їх продає та розповсюджує.
5 грудня 2017 р. у Києві за участю провідних міжнародних експертів з наркополітики і при підтримці Міжнародного фонду «Відродження» відбулася Друга Drugpolicy Talk, під час якої були презентовані та обговорювалися результати дослідження кримінологічних та морально-етичних аспектів нинішніх методів боротьби з незаконним обігом наркотиків в Україні.
Криміналізація немедичного вживання наркотиків виступає фактором загострення соціальної ситуації, підвищує рівень корупції у правоохоронних органах та судах. Результат такої репресивної наркополітики в Україні – це зростання нелегального ринку наркотиків і кількості наркозалежних, зокрема і тих, які менше звертаються за медичною допомогою та соціальним захистом. Рецидивність засуджених за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, і досі складає 52–55%.
Окрім того, в Україні зростає у загальній структурі усіх наркозлочинів частка кримінальних справ, відкритих за статтею 309 КК України (пов’язаних з незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту). Наприклад, у 2015 р. за цією статтею було засуджено 8 119 осіб, у 2016 – 6997 осіб, у 1 півріччі 2017 р. – 4506 осіб. У той же час за злочини, передбачені статтею 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів) засуджено у 2015 р. – 1 564 осіб, у 2016 р. – 649 осіб, у 1 півріччі 2017 – 255 осіб. Тобто зусилля правоохоронців досі спрямовані здебільшого проти тих, хто споживає наркотики, а не проти тих, хто їх продає та розповсюджує.
Чинна кримінально-правова практика в Україні не спрямована на застосування справедливої кари щодо дилерів та організаторів нелегального наркобізнесу. Натомість хронічно хворі на наркотичну залежність, які радше потребують допомоги, лікування та реабілітації, перебувають під невиправдано високим тиском кримінального переслідування, при чому в Україні цей тиск є одним із найбільших у світі. Крім того, збільшення кількості наркозалежних, які позбавлені волі, сприяє поширенню небезпечних інфекційних хвороб. «Якщо станом на 1 січня 2004 року кількість ВІЛ-інфікованих в установах Державної пенітенціарної служби України складала 10 осіб на 1 тис. ув’язнених, то на початок 2016 року ця кількість виросла до 59,2 осіб, тобто у 6 разів», – підкреслив Мішель Казачкін, член Глобальної Комісії з Наркополітики, колишній директор Глобального Фонду по боротьбі зі СНІДом, туберкульозом та малярією.
Щоб змінити цю ситуацію і досягти позитивної динаміки, потрібно терміново внести зміни у чинне законодавство і перетворити суто репресивну систему протидії незаконному обігу наркотичних засобів – у гуманістичну, раціональну та ефективну. Лише такий шлях, який вже пройшли такі країни, як Португалія, Нідерланди, Чехія та інші, матиме позитивний вплив і зменшить шкоду.
У 2001 р. Португалія мала найбільше проблем з наркоманією з усіх країн ЄС, майже 1% населення країни були залежними від героїну. Довелося приймати революційне рішення: програму декриміналізації зберігання усіх видів наркотиків (заміни кримінальної відповідальності на адміністративну), метою якої стала боротьба з наркозалежністю, а не з людьми, що вживають наркотики. «Державні кошти, які раніше витрачалися на кримінальне переслідування, пішли на розвиток програм замісної терапії та центрів реабілітації. Як результат, показники розповсюдженості вживання наркотиків (включно з однократним вживанням) у Португалії знизилися і продовжують знижуватися у всіх вікових групах, а кількість тих наркозалежних, які добровільно обрали лікування – зросла у кілька разів», – розповів Жоао Гулао, національний координатор з наркополітики в Португалії, голова Європейського моніторингового центру з наркотиків і наркозалежності – EMCDDA у 2009-2015 рр., делегат Глобальної комісії ООН з наркополітики.
«Прийняти прогресивний погляд на наркополітику заважають стереотипи. Через їхнє подолання пройшли всі країни, які показують найкращі результати у зменшенні шкоди від наркоманії: Чехія, Португалія, Швейцарія, Нідерланди. Окрім боротьби зі стереотипами, потрібно зрозуміти одну дуже важливу річ: влада повинна взяти відповідальність за те, що відбувається. Якщо нинішня наркополітика в Україні не зменшує, а навпаки – лише збільшує шкоду, то владі і суспільству необхідно подивитися правді в очі і змінити підходи, щоб проблеми, пов’язані з наркоманією, нарешті почали вирішуватися»,– підкреслив Павел Бем, член Глобальної Комісії з Наркополітики, колишній мер Праги.
«Законодавство у сфері обігу наркотиків в Україні є недосконалим і містить корупційні ризики у діяльності правоохоронних органів та судів. Необхідна декриміналізація зберігання невеликої кількості наркотиків без мети збуту. Відповідний проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та протидії їх незаконному обігу» – вже розроблено», – нагадав директор Євразійського інституту наркополітики, професор Володимир Тимошенко.
ФБ-спільнота коаліції громадських організацій за гуманну, прогресивну та ефективну наркополітику в Україні «З повагою до людської гідності»: https://www.facebook.com/RespectingHumanDignity/
