Кількість психіатричних стаціонарів можна скоротити

Українська психіатрична служба не реформувалася з радянських часів. Настав час запровадити більш ефективну та менш затратну модель надання психіатричної допомоги. На прес-конференції «Актуальні питання та правові аспекти реформ» про необхідність реформування психіатричної галузі говорив Семен Глузман, президент Асоціації психіатрів України

Найчастіше про те, що реформи назріли, говорять самі психіатри. Одна з небагатьох інновацій у психіатрії за останній час — Указ Президента В. Януковича № 1163/2011 «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні». Семен Глузман вважає, що для реформування системи психіатричної допомоги необхідна політична воля. Спонукати до цього можуть економічні підрахунки.

— Пора вже визначити, скільки коштує психіатрична служба, — сказав він. — Адже таких розрахунків ніхто ніколи не робив. Слід підраховувати, як це роблять у розвинутих країнах, не тільки прямі витрати, а й непрямі збитки від того, що людина перебуває у психіатричній лікарні та не працює.

На думку президента Асоціації психіатрів України, важливим завданням сьогодні є створення соціальної психіатрії, яка давно і успішно розвивається в інших країнах. Це, зокрема, передбачає збільшення кількості таких закладів, як сестринські будинки, гуртожитки, «будинки на півшляху».

— Більшість наших клієнтів не настільки хворі, щоб перебувати у психіатричних лікарнях, — зауважив С. Глузман. — Вони повинні бути ближче до суспільства. І це можливо, адже існують ефективні сучасні препарати.

В Україні кількість хворих із психічними розладами така ж, як і в інших країнах. Немає й підстав говорити про епідемію шизофренії чи депресії. З огляду на це, кількість психіатричних стаціонарів можна скоротити, а кошти направити на розвиток амбулаторної психіатричної допомоги.

— Нам потрібно навчити людей жити в суспільстві, незважаючи на психічну хворобу, — пояснив С. Глузман. — Сучасна психіатрія займається цим вже півстоліття, відколи з’явилися перші нейролептики. На жаль, нині наша держава закуповує для лікування хворих найдешевші та не завжди ефективні препарати. Часто їх недостатньо, тому хворі або їх родичі змушені купувати ліки за власні кошти. Сьогодні вітчизняні підприємства випускають досить ефективні препарати. Проте й тут є проблема: через бідність ми не в змозі створювати нові лікарські засоби для застосування у психіатричній практиці. Тому найближчим часом будемо користуватися чужими винаходами.

Загалом, українська психіатрична допомога не змінювалася понад 20 років. Та, за словами, С. Глузмана, невеликий поступ все ж таки є: головні лікарі, керівники психіатричних відділень мають глибші знання, ніж їхні колеги радянської доби. Крім того, медики тепер мають доступ до інформації. Як показали дослідження, вітчизняні психіатри не гірші, ніж іноземні, хіба що можливостей у наших лікарів менше.

Олеся Брязгунова