Курорт Моршин святкує день народження
143 роки тому, у травні 1878 р., за участю Краківського бальнеологічного товариства відбулося офіційне відкриття курорту Моршин.
Перша письмова згадка про містечко Моршин, що на Львівщині, датована 2 січня 1482 р. Тоді село на 12 дворів належало шляхтичу Юхну Нагваздану і входило до складу Польського королівства.
Життя населеного пункту відчутно активізувалося після прокладання залізничного шляху Стрий — Станіславів у 1875 р. А через два роки, у 1877 р., в газетах були опубліковані повідомлення про відкриття у Моршині кліматичного курорту для хворих на туберкульоз.
На запрошення місцевого господаря — купця Боніфація Штіллера, німця за походженням, лікарі В. Пясецький і С. Дзіковський, беручи за взірець західні курорти, розпочали організаційні роботи.
У травні 1878 р. у Кракові відбулося засідання бальнеологічної комісії, де С. Дзіковський розповів про можливість створення курорту в Моршині. Лікар Лютостанський, який напередодні інспектував містечко, доповів про наявність приміщення для 12 ванн, трьох житлових приміщень для відпочивальників, дерев’яного водогону та трьох джерел з гірко-соленою водою. Тому 1878 вважають роком першого офіційного лікувального сезону в Моршині з відкриттям «Закладу для лікування грудних захворювань».
У цей самий період розпочалося вивчення мінеральної води з моршинських джерел. Результати першого хімічного аналізу ропи джерела № 1 опублікував професор Львівського університету В. Радзишевський у 1881 р.
У 1879 р. очистили і впорядкували два шахтні колодязі, названі на честь власника курорту Штіллера та його дружини — «Боніфацій» і «Магдалена» (тепер джерела № 1 і № 2). А також виявили ще одне джерело з ультрапрісною водою — джерело Матері Божої, або джерело № 4. В околицях Моршина знайдено поклади торф’яної грязі, яку почали використовувати для грязьових ванн та аплікацій. Так Моршин став бальнеогрязьовим курортом.
До 1880‒1881 рр. належать перші спроби застосування місцевих мінеральних вод для внутрішнього використання. Відтак з 1883 р. моршинську воду почали продавати у пляшках.
Невдовзі Моршин зажив слави і в Австро-Угорщині, і за її межами. У рекламних проспектах, які видавали перед Першою світовою війною, курорт порівнювали з європейськими здравницями, називали «галицьким СПА» і «галицьким Карлсбадом». Лікувальні властивості моршинської води прирівнювали до вод німецьких, чеських та угорських курортів, а моршинську ропу експортували до США, Англії, Італії та Румунії.
У 30-х роках ХХ ст. у Моршині збудували водолікарню, грязелікарню, інгаляторій і бювет мінеральних вод «грибок» — символ міста. У 1935 р. Товариство галицьких лікарів за проєктом інженера Никодимовича розпочало зведення «Курортного дому» (нині санаторію «Мармуровий палац»)
За радянської влади всі приватні пансіонати об’єднали в санаторії. У 50-х роках відкрили курортну поліклініку, згодом їдальню на 800 місць, кінотеатр, будинок культури та бювет мінеральних вод для одночасного відвідування 6 тис. людей. Моршин набув статусу курорту всесоюзного значення.
