Національна стратегія реформування системи охорони здоров’я: фармацевтичний сектор
Стратегічна дорадча група з питань реформування системи охорони здоров’я 17 березня 2015 р опублікувала на своєму сайті фінальну версію Національної стратегії реформування системи охорони здоров’я в Україні.
Стратегію з липня 2014 р розробляли провідні міжнародні та українські експерти. Стратегія розрахована на найближчі 5 років та має меті докорінне змінення пост-радянської системи охорони здоров’я на сучасну, яка зможе забезпечити населення якісним медичним обслуговуванням. Ініціаторами створення такої групи та розробки стратегії, виступили Уряд України, МФ “Відродження” та БФ «Пацієнти України». Стратегію презентували в більшості регіонів України, де експерти, лікарі та громадські активісти мали змогу запропонувати свої ідеї та бачення, частина з яких знайшла відображення в Стратегії.
Перший важливий крок реформи згідно зі Стратегією, – передача закупівель ліків міжнародним організаціям. Пакет законопроектів, які врегульовують ці питання, було розроблено Міністерством охорони здоров’я, спільно з БФ «Пацієнти України», міжнародними організаціями та парламентським Комітетом, та мають бути розглянуті в ВР вже цього тижня.
Ознайомитися зі Стратегією можна за посиланням: https://healthsag.org.ua/strategiya/
Наводимо текст розділу Стратегії, що стосується фармацевтичного сектору:
Фармацевтичний сектор
Мета фармацевтичної реформи полягає у тому, щоб зробити ліки безпечними, доступними та ефективними. Виконання і контроль за дотриманням стандартів, правил і норм відповідно до принципів належних практик (GMP, GCP, GDP, GPP тощо) стає обов’язковим правилом ЄС. Підписання документу про асоціацію з ЄС, таким чином, означає запровадження ряду важливих змін, які будуть розпочаті або продовжені в Україні.
Враховуючи високий рівень експертизи, що проводиться регуляторними органами країн високих стандартів (Сполучених Штатів Америки, Швейцарії, Японії, Австралії, Канади або Європейського Союзу), буде запроваджено механізм визнання результатів експертизи реєстраційних матеріалів лікарських засобів, що пройшли процедуру реєстрації у регуляторних агентствах зазначених вище країн. Такий захід дозволить підвищити фізичну доступність лікарських засобів за рахунок спрощення зазначеної дозвільної процедури.
У країнах ЄС взаємне визнання та угоди про паралельний імпорт широко використовуються на фармацевтичному ринку. Ціни на ліки суттєво відрізняються у країнах ОеСР, оптовики просто шукають для імпорту найдешевші ціни серед наявних.
Орган центральної влади, уповноважений здійснювати ліцензування суб’єктів господарювання, сприятиме розширенню мережі оптових та роздрібних аптек, зменшенню кількості бюрократичних і законодавчих бар’єрів, що стримують входження нових компаній на ринок (наприклад, шляхом спрощення системи ліцензування, введення процедури нотифікації – декларування відповідальності під час старту бізнесу тощо). При цьому сертифікація GMP повинна бути спрощена, чому сприяє членство України в PIC/S.
Офіційні дані показують, що поточні витрати на ліки в Україні становлять приблизно $4-4,5 млрд., тобто близько 30% від загальних витрат на охорону здоров’я; державні закупівлі складають лише невелику частку від загальних фармацевтичних витрат. Враховуючи динамічний характер сектору, можна припустити, що результати пропонованої реформи будуть відносно швидко сприйматися громадськістю, що забезпечить підтримку процесу реформ.
У результаті лібералізації ринку, контроль за цінами на ліки виглядатиме як надлишковий політичний інструмент, беручи до уваги економічні проблеми і важливість вітчизняного виробництва (найбільшогоу колишньому СРСР). При цьому у перехідний період може залишитися механізм державного регулювання цін на лікарські засоби Національного переліку основних лікарських засобів (ОлЗ). Однак, протягом впровадження реформи, він повинен бути вдосконалений шляхом:
запровадження процедури реєстрації ціни відповідно до стандартів ЄС;
зовнішнього реферування цін – для оригінальних лікарських засобів; ціноутворення, що базується на генеричності препарату – для генериків;
встановлення ціни відшкодування шляхом внутрішнього реферування цін;
моніторингу наявності та доступності лікарських засобів для населення України.
Національна політика щодо лікарських засобів буде ґрунтуватися на концепції життєво необхідних лікарських засобів. Ціноутворення та відшкодування (реімбурсація) повинні обмежуватися Національним переліком основних лікарських засобів. В умовах недостатнього фінансування, Національний перелік ОлЗ повинен бути тотожним переліку ОлЗ, рекомендованому ВООЗ.
Національні виробники лікарських засобів будуть заохочуватися до виробництва препаратів, які мають важливе державне значення та входять до оновленого Національного переліку ОлЗ.
З часом електронні тендери, оновлена система закупівель і відкриті можливості для торгів уможливлять участь на ринку для міжнародних компаній – нерезидентів України.
Для зменшення витрат на лікарські засоби держава підтримуватиме непрямі механізму впливу:
на рівні лікарів – шляхом запровадження та удосконалення протоколів медичної допомоги та формулярів; моніторингу споживання ліків, призначених лікарями; формування бюджету для відшкодування, удосконалення системи об’єктивного фармнагляду;
на рівні фармацевтів та провізорів– через підтримку генеричної та терапевтичної заміни; здешевлення за рахунок паралельного імпорту;
на рівні пацієнтів (позитивні та негативні переліки ліків для реімбурсації та гарантовані «кошики» послуг; співплатіж за ліки та медичні послуги; медичне страхування, в т.ч. додаткове медикаментозне страхування). Для амбулаторного сектору запровадження спільних платежів за принципом механізму реімбурсації стане стандартом у відповідності до вимог Європейського союзу.
Фото: healthsag.org.ua
