В зоні особливої уваги: епідемія цукрового діабету
За даними МОЗ, в Україні зареєстровано 1,3 млн пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД), серед яких 1,2 млн мають ЦД 2 типу. Близько 88% пацієнтів, які перебувають на інсулінотерапії, не досягають глікемічного контролю та мають ускладнення, що збільшує вартість лікування. Основними причинами цієї невтішної статистики є те, що наявні режими інсулінотерапії асоціюються в пацієнтів з такими неприємними явищами як гіпоглікемія, надлишкова вага та необхідність багаторазових ін’єкцій.
Про те, як змінити ситуацію на краще, йшлося на конференції з міжнародною участю «Актуальні питання сучасної діабетології», що відбулася під егідою Української діабетичної Асоціації за підтримки Санофі в Україні 10-12 квітня в м. Одеса.
Любов Соколова
Любов Соколова, докт. мед. наук, керівник відділу діабетології ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка» НАМН України звернула увагу на те, що кількість хворих на ЦД збільшується у всьому світі, в т.ч. в Україні. За епідеміологічними даними, близько 90-95% пацієнтів із діабетом мають ЦД 2 типу. Кількість хворих на ЦД 1 типу теж збільшується, але не так значимо (приріст становить близько 100 тис щорічно).
Отже, коли говорять про епідемію діабету, йдеться саме про ЦД 2 типу (незважаючи на спільність назви, ЦД 1 та ЦД 2 типу є різними захворюваннями — за патогенезом та принципами лікування). Раніше вважалося, що ЦД 2 типу є менш інвалідизуючим захворюванням порівняно із ЦД 1 типу, який характеризується абсолютною інсуліновою недостатністю і вимагає довічної замісної ін’єкційної терапії інсуліном.
Натомість лікування ЦД 2 типу передбачає на першому етапі використання таблетованих цукрознижувальних препаратів. В той же час, ЦД 2 типу є також тяжким захворюванням, оскільки більшість пацієнтів помирає від серцево-судинної патології, смертність від якої й без того є вкрай високою, що своєю чергою, зумовлює необхідність змін акцентів терапії.
Кількість пацієнтів із ЦД, які знають про своє захворювання, в Україні становить 2, 9% від загальної популяції, тоді як в країнах Європи і США їх кількість є вищою у 3 рази. Отже, за прогнозними оцінками, в нашій країні кількість хворих на ЦД має становити 6-7% населення. Це свідчить про недостатній рівень первинного виявлення цієї патології. Тому актуальним завданням є якісний первинний скринінг, якого можна досягнути за допомогою освітніх програм як для сімейних лікарів, так і для пацієнтів, оскільки чим раніше буде розпочато лікування, тим краще буде прогноз, тим менше буде ускладнень і тим більш якісним буде життя.
Для поліпшення виявлення діабету населення, перш за все, має бути поінформоване щодо факторів ризику розвитку ЦД 2 типу, що своєю чергою, сприятиме вчасному зверненню до лікаря.
Ірина Кондрацька
Відповідно до Рекомендацій Міжнародної Діабетичної Федерації, первинному скринінгу підлягають всі особи у віці старше 45 років, які мають хоча б один фактор ризику розвитку ЦД 2 типу, а саме: надмірну масу тіла або ожиріння — індекс маси тіла (ІМТ) > 25 кг / м2 (для його розрахунку вагу людини необхідно розділити на квадрат росту), ішемічну хворобу серця в анамнезі, артеріальну гіпертензію, дисліпідемію, полікістоз яєчників, гестаційний діабет (під час вагітності), народження дитини масою > 4-4,5 кг, невиношування вагітності, а також наявність родичів 1 ланки, які страждають на ЦД. Всі ці фактори супроводжуються інсулінорезистентністю (нечутливістю до інсуліну), яка є першим патогенетичним фактором розвитку ЦД 2 типу.
Ірина Кондрацька, канд. мед. нау., експерт МОЗ України з питань ендокринології, доцент кафедри діабетології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика зазначила, що у 2016 р. в Україні впроваджено унікальну систему – електронний реєстр пацієнтів із діабетом, що фіксує не лише зареєстрованих пацієнтів, а й осіб, які отримали свій інсулін в аптеці. Таким чином, фінансування йде на реально існуючих пацієнтів, які отримують інсулін за електронним рецептом.
Своєю чергою, з 1 січня 2017 р. запроваджено систему реімбурсації медичних засобів. Певні категорії пацієнтів з ЦД отримують препарати інсуліну безкоштовно (особи, що хворіють з дитинства, студенти та ін.), тоді як, наприклад, у Польщі представники аналогічних категорій мають робити співплати.
Пані Кондрацька додала, що нажаль, сьогодні фінансування є недостатнім – держава надає субвенцію, яка покриває 50% вартості, тоді як інші 50% має дофінансовувати місцевий бюджет через децентралізацію, що відбулася у 2015 р. Але місцева влада не готова виконувати свої першочергові зобов’язання, — забезпечувати пацієнтів життєво необхідними ліками, оскільки немає професійного підходу до розподілу бюджету. Крім того, виявлено й інші проблеми – «мертві душі» в деяких регіонах, проведення закупівель за старою системою, а не за електронним реєстром (тобто непрозоро).
Отже, причинами відсутності певних інсулінів в аптеках є фінансування (відбулося скорочення субвенції держави на 400 млн грн, тоді як місцева влада не готова фінансувати решту), саботування (оскільки раніше місцева влада отримувала «бонуси» від тендерів) та непрофесіоналізм деяких управлінців.
Ірина Миколаївна також нагадала, що після підписання у 2014 р. Меморандуму порозуміння між МОЗ України та суб’єктами господарювання — виробниками препаратів інсуліну, зокрема щодо непідвищення цін на препарати інсуліну, єдиною компанією, що не підняла ціну одразу після цього, була компанія Санофі.
Також невтішною залишається ситуація із інформованістю як лікарів, так і пацієнтів, через яку залишаються декомпенсованими 61% дорослих та близько 80% дітей, хворих на діабет.
За даними реєстру, у 2018 р. діабет став причиною 440 інфарктів, 859 гострих порушень мозкового кровообігу (інсультів) та 3248 (!) ампутацій.
Це обумовлює необхідність створення шкіл самоконтролю, оскільки ефективний самоконтроль дозволяє на 50-70% знизити ризик ускладнень.
Марк Молнар
Марк Молнар, науковий керівник Інституту менеджменту Університету Корвінуса (Будапешт, Угорщина) висвітлив основні тенденції реімбурсації інсулінів у країнах Центральної та Східної Європи. На його думку, область реімбурсації інсулінів — це ніби держава в державі, оскільки сучасні підходи й тенденції майже не проникають у цю сферу.
Особи, які приймають рішення, всюди вбачають неефективність та прагнуть економії.
У більшості країн пацієнт вносить лише мінімальну частину вартості інсуліну людини або отримує його повністю безкоштовно. З точки зору пацієнтів аналоги інсуліну являють собою більш високий стандарт якості лікування ЦД. Сумісна оплата за аналоги інсуліну може бути теоретичною альтернативою. Платники часто визнають переваги аналогів інсуліну, але вони не хочуть покривати різницю у вартості між людським інсуліном і аналоговими препаратами, оскільки мають занепокоєння щодо фармакоекономічної перспективи. У всіх країнах Центральної та Східної Європи (крім Угорщини) спостерігається безперервний зсув у бік аналогових інсулінів.
В Україні є багато пацієнтів, які не знають, що вони є хворі на ЦД, а частка аналогів інсуліну набагато нижча, ніж за європейськими стандартами (85% хворих на ЦД отримують людські інсуліни і тільки 15% — інноваційні аналогові інсуліни). При цьому частина пацієнтів із діагностованим ЦД не отримує взагалі ніякого лікування, що свідчить про необхідність впровадження відповідних програм.
Борис Маньковський
Борис Маньковський, член-кореспондент НАМН України, професор, докт. мед. наук, завідувач кафедрою діабетології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика підкреслив, що сьогодні по відношенню до людей з діабетом діє «правило половин»: з усіх людей із ЦД тільки 50% мають встановлений діагноз, з яких тільки 50% отримують необхідне лікування, з них тільки 50% контролюють показники, з яких лише 50% досягають успіху в лікуванні.
Відсутність глікемічного контролю на ранніх стадіях лікування є предиктором невдачі у довгостроковій перспективі. Також пацієнти потребують комбінованої терапії, при цьому несвоєчасна інтенсифікація лікування ускладнює досягнення цілей терапії та може призводити до збільшення ризику віддалених наслідків, —перш за все, серцево-судинних захворювань.
Ніяз Хан, консультант ендокринолог та діабетолог (ОАЕ) під час доповіді «Нова ера інтенсифікації лікування пацієнтів з ЦД 2 типу» розповів про інноваційний препарат для дорослих пацієнтів з діабетом 2 типу, який дозволяє впевнено протистояти найбільш поширеним діабетичним страхам, через які вони самостійно знижують дозу базального інсуліну, пропускають ін’єкції та не знижують масу тіла. Цей препарат є першою в Україні фіксованою комбінацією базального інсуліну та агоністу ГПП-1, ефективність якої є більшою порівняно із монотерапією зазначеними препаратами, при цьому відсутній ризик розвитку гострої гіпоглікемії.
Вінод Пател, професор університету Ворвіка, Ковентрі (Велика Британія) підкреслив, що стратегія контролю для діабетичної допомоги передбачає дотримання дієти, фізичну активність, відмову від куріння, досягнення цільових рівнів артеріального тиску (≤140/ 80 мм рт. ст.), утримання показників загального холестерину в межах 4 ммоль/л, уникнення гіпоглікемії, перевірку зору, а також застосування кардіологічних препаратів (ацетилсаліцилова кислота, інгібітори АПФ та ін.).
Про Санофі
Санофі є глобальною біофармацевтичною компанією, для якої здоров’я людей – ключовий пріоритет. Компанія надає підтримку людям, які мають проблеми зі здоров’ям, пропонуючи інноваційні рішення для боротьби із захворюваннями. Зокрема, Санофі опікується проблемою цукрового діабету та підвищенням обізнаності населення щодо факторів ризику захворювання, своєчасної діагностики та належного лікування.
Текст: Олександра Демецька
Фото надані організаторами конференції
