Проект про внесення змін до Закону «Про рекламу»
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
ДО ПРОЕКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО РЕКЛАМУ» (ЩОДО УТОЧНЕННЯ СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНУ, УДОСКОНАЛЕННЯ ОКРЕМИХ ПОЛОЖЕНЬ В ЧАСТИНІ ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА ЗАГАЛЬНИХ ВИМОГ ДО РЕКЛАМИ, ДЕТАЛІЗАЦІЇ ПОРЯДКУ ЇЇ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ПЕВНИМИ РЕКЛАМНИМИ ЗАСОБАМИ, КОНКРЕТИЗАЦІЇ ДЕЯКИХ ПОЛОЖЕНЬ ЩОДО ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕКЛАМУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ТОВАРУ, УТОЧНЕННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, НА ЯКІ ПОКЛАДЕНО КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО РЕКЛАМУ)»
1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту
Прийняття законопроекту обумовлено необхідністю уточнення термінологічної бази чинного Закону України «Про рекламу»; до того ж, подальшого законодавчого розвитку потребують положення чинного Закону, які стосуються сфери його застосування, удосконалення потребують і окремі положення, які стосуються загальних вимог до реклами тощо.
Так, приміром, зважаючи на набрання чинності у січні цього року законодавчими змінами, які суттєво деталізують відповідні приписи щодо обігу, етикетування дитячого харчування, враховуючи значний обсяг реклами продуктів дитячого харчування, постала потреба у втіленні відповідних деталізованих вимог, яким має відповідати рекламна інформація про дитяче харчування, і у чинному Законі України «Про рекламу».
Окрім цього, беручи до уваги, що, відповідно до взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань, Україна визнала, що дитина, внаслідок її фізичної та розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, та враховуючи необхідність розвитку одного з суттєвих принципів реклами — врахування особливої чутливості дітей та запобігання завданню їм шкоди рекламою (частина четверта ст. 7 Закону України «Про рекламу»), зважаючи на негативний відволікаючий вплив на навчально-виховний процес рекламної інформації, що міститься на обкладинках та сторінках шкільних зошитів, щоденників та підручників, а також на те, що у багатьох випадках на вищезазначених товарах рекламуються послуги, щодо користування якими передбачено (навіть у самих рекламних повідомленнях) вікові обмеження, пропонується внести відповідні зміни до чинного законодавства, які мають вирішити зазначену проблему.
Пропоновані зміни до положень Закону, якими унормовано розміщення рекламної інформації засобами зовнішньої реклам, обумовлені не лише потребою у відповідній деталізації порядку її розповсюдження, з огляду на тенденції розвитку рекламного ринку, але й необхідністю приведення статті 16 Закону України «Про рекламу» у відповідність із вимогами статей 4, 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
З огляду на потребу у подальшому розвитку положень, спрямованих на захист інтересів споживачів реклами, пропонується доповнити законодавчі вимоги щодо обсягу обов’язкової інформації, яка має наводитися під час рекламування лікарських засобів.
Зважаючи на необхідність мінімізувати кількість ситуацій, за яких де-факто рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами не мають можливості належним чином захищати свої інтереси у процесі здійснення відповідними держаними органами функцій контролю за дотриманням законодавства про рекламу, пропонується уточнити перелік обов’язків органів державної влади, на які покладено контрольні функції в сфері реклами.
2. Цілі та завдання прийняття законопроекту
Законопроект спрямований на розвиток рекламної галузі і його завданням є удосконалення законодавчої бази та усунення протиріч, які негативно позначаються на правозастосовчій практиці у галузі реклами.
Положення законопроекту спрямовані на уточнення сфери застосування Закону України «Про рекламу», удосконалення термінології, реалізацію законодавчо визначених принципів реклами у частині захисту інтересів дітей, встановлення відповідних обмежень у сфері реклами, які б сприяли більш повному захисту дітей від зловживання їх довірою та недостатністю досвіду у процесі споживання реклами, упорядкування відносин, що виникають у процесі розміщення зовнішньої реклами, удосконалення порядку надання відповідних дозволів, їх переоформлення чи продовження строку дії, скасування та внесення змін у дозвіл на підставі Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», конкретизацію деяких положень щодо особливостей рекламування окремих видів товару, зокрема реклами дитячого харчування, ліків, уточнення обов’язків органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу.
3. Загальна характеристика та основні положення законопроекту
На законодавчому рівні уточнено сферу дії Закону України «Про рекламу», так, відповідно до положень законопроекту дія вказаного Закону не поширюється на згадування про особу чи товар, які органічно інтегровані та є частиною твору літератури, мистецтва, науки і не слугують рекламним цілям.
Уточнюються законодавчі терміни «реклама на транспорті», «зовнішня реклама», пропонується визначення поняття «робочий орган».
Встановлюється заборона на розповсюдження реклами дитячого харчування без зазначення інформації про вік дитини, з якого дозволяється споживання цього продукту, а у випадках рекламування дитячого харчування, призначеного для дітей грудного віку — без зазначення інформації про необхідність попередньої (перед початком споживання) консультації лікаря.
Положеннями законопроекту пропонується встановити заборону на розміщення реклами на обкладинках та/або внутрішніх сторінках шкільних зошитів, щоденників, підручників та посібників, які призначені для використання у загальноосвітніх навчальних закладах.
Зміни до положень Закону, якими визначаються особливості розміщення рекламної інформації засобами зовнішньої реклам, дозволять чітко розмежувати повноваження робочого органу та виконавчого органу відповідної ради у процесі надання (продовження строку дії) дозволів. Пропонується визначити максимальний строк, на який видається дозвіл, передбачається встановлення строків, із дотриманням яких має бути прийнято рішення про надання (продовження строку дії) дозволу або про відмову у його наданні, визначаються підстави для відмови у наданні (продовженні строку дії) дозволу, а також підстави скасування дозволу, запроваджуються положення, котрі унормовують відносини з отримання погоджень на розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів вздовж автомобільних доріг загального користування, доповнюються положення статті 16 чинного Закону України «Про рекламу» в частині вимог, яким повинна відповідати зовнішня реклама.
З огляду на широку участь підприємств галузі зовнішньої реклами у розміщенні соціальної реклами, пропонується передбачити, що розповсюджувачі зовнішньої реклами, діяльність яких не фінансується з державного або місцевих бюджетів, отримують пільги з оплати за користування місцями розташування рекламних засобів у період розміщення на поверхнях цих засобів соціальної реклами на замовлення державних органів, органів місцевого самоврядування та благодійних організацій, а також закладів освіти, культури, охорони здоров’я, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів.
Пропонується доповнити законодавчі вимоги щодо обсягу обов’язкової інформації, яка має наводитися під час рекламування лікарських засобів, рекомендацією щодо обов’язкового ознайомлення з інформацією про наявність протипоказань до застосування лікарського засобу.
Положеннями законопроекту органи державної влади, на які покладено контрольні функції в сфері реклами, зобов’язуються надавати копію протоколу засідання та копію рішення за наслідками розгляду питання про порушення рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог чинного законодавства про рекламу, також, встановлюється єдиний триденний термін, у який органи державної влади зобов’язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу.
4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання
Відносини в даній сфері регулюються положеннями Закону України «Про рекламу».
Реалізація положень даного законопроекту після його прийняття не потребує внесення змін до інших законів України.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Прийняття цього законопроекту не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту
Прийняття цього законопроекту дозволить удосконалити законодавчу базу, буде уточнено сферу застосування Закону України «Про рекламу». Україна зробить черговий крок на шляху виконання своїх міжнародно-правових зобов’язань в частині забезпечення прав дитини на особливе піклування, допомогу та спеціальний захист від інформації і матеріалів, що завдають шкоди її благополуччю.
Пропоновані зміни до положень чинного Закону, якими унормовано розміщення рекламної інформації засобами зовнішньої реклами, дозволять не тільки привести положення статті 16 Закону України «Про рекламу» у відповідність із вимогами Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Окрім цього, буде упорядковано процедуру прийняття та розгляду заяв на надання, переоформлення, скасування та продовження строку дії відповідних дозволів, чітко розмежовано повноваження відповідних органів у сфері зовнішньої реклами; прийняття пропозицій дозволить здійснити розповсюджувачами зовнішньої реклами інвестування у модернізацію застарілих рекламних засобів з метою покращення архітектури та благоустрою території населених пунктів, більш упорядкованим стане розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах та поза їх межами.
Більш захищеними, у разі схвалення пропозицій, які містяться у законопроекті, будуть споживачі реклами, оскільки доповнюються законодавчі вимоги щодо обсягу обов’язкової інформації, яка має наводитися під час рекламування лікарських засобів та встановлюється законодавча заборона на розповсюдження реклами дитячого харчування без зазначення інформації про вік дитини, з якого дозволяється споживання цього продукту, а у випадках рекламування дитячого харчування, призначеного для дітей грудного віку, без зазначення інформації про необхідність попередньої (перед початком споживання) консультації лікаря.
Позитивно на розвитку рекламної галузі мають відобразитись і пропозиції щодо визначення триденного строку, у який орган державної влади зобов’язаний повідомити рекламодавця, виробника та розповсюджувача реклами про розгляд справи щодо порушення останніми законодавства про рекламу, і, відповідно, вилучення з тексту Закону положень щодо можливості здійснення, у невідкладних випадках, загаданого повідомлення про розгляд справи не пізніш як за один день, також більш визначеними, з правової точки зору, мають стати взаємовідносини між рекламодавцем, виробником та розповсюджувачем реклами і відповідними контролюючими органами, оскільки, у разі прийняття законопроекту, Законом передбачене право одного учасника правовідносин буде кореспондуватись законодавчо визначеним обов’язком іншого.
Народний депутат України
О.К. Кондратюк
Проект
вноситься народними депутатами України
Кондратюк О.К.
ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО РЕКЛАМУ»
(ЩОДО УТОЧНЕННЯ СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНУ, УДОСКОНАЛЕННЯ ОКРЕМИХ ПОЛОЖЕНЬ В ЧАСТИНІ ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА ЗАГАЛЬНИХ ВИМОГ ДО РЕКЛАМИ, ДЕТАЛІЗАЦІЇ ПОРЯДКУ ЇЇ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ПЕВНИМИ РЕКЛАМНИМИ ЗАСОБАМИ, КОНКРЕТИЗАЦІЇ ДЕЯКИХ ПОЛОЖЕНЬ ЩОДО ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕКЛАМУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ТОВАРУ, УТОЧНЕННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, НА ЯКІ ПОКЛАДЕНО КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО РЕКЛАМУ)»
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести зміни до Закону України «Про рекламу»:
1) у статті 1:
абзац шостий викласти в такій редакції:
«зовнішня реклама — реклама, що розміщується на рекламних засобах — спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання (вуличній меблі), над проїжджою частиною вулиць і доріг, на об’єктах, що рухаються на відкритій місцевості (крім транспортних засобів)»;
абзац дванадцятий викласти в такій редакції:
«реклама на транспорті — реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування»;
після абзацу чотирнадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:
«робочий орган — відділ, управління, інший виконавчий орган, що спеціально утворено або на який покладено сільською, селищною, міською радою функції щодо регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами»;
У зв’язку з цим абзаци п’ятнадцятий — двадцятий вважати відповідно абзацами шістнадцятим — двадцять першим;
2) статтю 2 доповнити новою частиною такого змісту:
«Дія цього Закону не поширюється на згадування про особу чи товар, які органічно інтегровані та є частиною твору літератури, мистецтва, науки і не слугують рекламним цілям»;
3) частину першу статті 8 доповнити новим абзацом такого змісту:
«розповсюджувати рекламу дитячого харчування без зазначення інформації про вік дитини, з якого дозволяється споживання цього продукту, а у випадках рекламування дитячого харчування, призначеного для дітей грудного віку, без зазначення інформації про необхідність попередньої (перед початком споживання) консультації лікаря»;
4) статтю 12 після частини п’ятої доповнити новою частиною такого змісту:
«Розповсюджувачі зовнішньої реклами, діяльність яких не фінансується з державного або місцевих бюджетів, отримують пільги з оплати за користування місцями розташування рекламних засобів у період розміщення на поверхнях цих засобів соціальної реклами на замовлення державних органів, органів місцевого самоврядування та благодійних організацій, а також закладів освіти, культури, охорони здоров’я, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів»;
5) у статті 16:
частину першу викласти в такій редакції:
«1. Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах здійснюється на підставі дозволів, що видаються робочим органом протягом п’яти робочих днів з дати прийняття виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради, сільським головою, у випадку здійснення ним одноособово функцій виконавчого органу ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, які мають статус виконавчого органу відповідної міської ради, рішення про видачу дозволу, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Рішення про видачу чи відмову у видачі дозволу або про продовження чи відмову у продовженні строку дії дозволу приймається зазначеними органами протягом десяти робочих днів з дати надходження від робочого органу в установленому порядку пропозицій та проекту відповідного рішення. Робочий орган не вправі подавати заяву та отримувати дозвіл. Під час видачі дозволів втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) на договірних засадах.
Плата за видачу дозволу (дубліката дозволу), його переоформлення чи продовження строку дії, скасування та внесення змін у дозвіл, не справляється.
Дозвіл видається та продовжується строком на сім років в порядку встановленому типовими правилами.
Рішення про відмову у видачі дозволу надається заявнику робочим органом протягом п’яти робочих днів з дати його прийняття та повинно містити обґрунтування із зазначенням передбачених цим Законом підстав.
У видачі дозволу може бути відмовлено у разі, коли:
оформлення поданих документів не відповідає встановленим у типових правилах вимогам;
у поданих документах виявлені завідомо неправдиві відомості.
Перелік підстав для відмови у видачі дозволу є вичерпним. Рішення про відмову у видачі дозволу надсилається робочим органом заявнику протягом трьох робочих днів з дати його прийняття поштовим відправленням з описом вкладення.
Дозвіл підлягає переоформленню у разі набуття права власності на рекламний засіб іншою особою або передачі його в оренду.
Особа, яка набула право власності на рекламний засіб або орендувала його, звертається до робочого органу із заявою у довільній формі про переоформлення дозволу протягом п’яти робочих днів з дня виникнення такого права.
До заяви додаються:
копія документа, що засвідчує право власності (користування) на рекламний засіб;
оригінал дозволу;
лист власника місця розташування рекламного засобу, яке перебуває у державній чи приватній власності, який дає згоду новому власнику (користувачу) рекламного засобу на подальше його розташування у такому місці;
виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців;
інформація про банківські реквізити заявника;
довідка робочого органу про відсутність у попереднього власника (користувача) рекламного засобу заборгованості за договором з оплати тимчасового користування місцем, яке перебуває у комунальній власності та зазначено у дозволі, що підлягає переоформленню.
У разі відсутності зауважень до поданих заявником документів керівник робочого органу протягом двох робочих днів з дня одержання заяви вносить відповідні зміни у дозвіл. Перелік підстав для переоформлення дозволу є вичерпним.
Дозвіл скасовується рішенням виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, сільським головою, у випадку здійснення ним одноособово функцій виконавчого органу ради, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які мають статус виконавчого органу відповідної міської ради, у порядку встановленому типовими правилами.
Підставою для скасування дозволу є:
звернення розповсюджувача зовнішньої реклами із заявою про скасування дозволу;
невикористання місця розташування рекламного засобу безперервно протягом шести місяців;
порушення порядку переоформлення дозволу;
безспірна заборгованість (за три і більше місяців підряд) з оплати за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, яке зазначено у дозволі, що скасовується.
Перелік підстав для скасування дозволу є вичерпним.
Дія дозволу припиняється за заявою розповсюджувача зовнішньої реклами з дня прийняття рішення про його скасування, з інших підстав — через десять робочих днів з дня прийняття такого рішення. Рішення про скасування дозволу надсилається робочим органом розповсюджувачу зовнішньої реклами протягом трьох робочих днів з дати його прийняття поштовим відправленням з описом вкладення.
Вимоги щодо порядку видачі дозволу або відмови у його видачі, переоформлення, видачі дублікату та скасування дозволу, які не передбачені цим Законом, регламентуються Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Зовнішня реклама, розміщена без дозволу, є самовільно розміщеною та підлягає демонтажу власником (користувачем) рекламного засобу протягом п’яти робочих днів з дати отримання письмової вимоги робочого органу, який одночасно подає інформацію про таке порушення спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів для вжиття заходів, передбачених цим Законом.
У разі невиконання письмової вимоги робочого органу, примусовий демонтаж рекламного засобу здійснюється власником місця розташування цього засобу або уповноваженим ним органом (особою), якщо це передбачено умовами договору, або за рішенням суду.
Не вважається самовільно розміщеною зовнішня реклама до дати прийняття відповідного рішення за поданою заявою про продовження строку дії дозволу»;
після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
«2. Розміщення зовнішньої реклами на територіях та об’єктах поза межами населених пунктів вздовж автомобільних доріг загального користування провадиться за згодою органів державного управління автомобільними дорогами загального користування та за погодженням із державними органами з безпеки дорожнього руху відповідно до вимог цього Закону, Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України».
У зв’язку з цим частини другу — п’яту вважати відповідно частинами третьою — шостою;
частину другу доповнити абзацами восьмим та дев’ятим у такій редакції:
«відстань між опорами наземної зовнішньої реклами, що розміщується вздовж автомобільних доріг загального користування не може бути менше ніж 100 метрів;
зовнішня реклама на сітчастому носії у формі банеру чи панно може розміщуватись як тимчасова тільки на поверхнях будинків та споруд, що будуються чи реконструюються, та на термін проведення цих робіт».
6) у статтю 20 доповнити новою частиною такого змісту:
«Забороняється розміщення реклами на обкладинках та/або внутрішніх сторінках шкільних зошитів, щоденників, підручників та посібників, які призначені для використання у загальноосвітніх навчальних закладах»;
7) у статті 21 абзац четвертий частини четвертої викласти у такій редакції:
«рекомендацію щодо обов’язкового ознайомлення з інструкцією до застосування, що додається до лікарських засобів та інформацією про наявність протипоказань до застосування лікарського засобу»;
8. у статті 26:
абзац другий частини другої викласти у такій редакції:
«Органи державної влади зобов’язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три робочі дні до такого розгляду»
доповнити частину другу новим абзацом такого змісту:
«Відповідні органи державної влади зобов’язані надавати копію протоколу засідання та копію рішення за наслідками розгляду питання про порушення рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог цього Закону».
II. Прикінцеві положення
1. Цей закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України, центральним та місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
ДО ПРОЕКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО РЕКЛАМУ» (ЩОДО УТОЧНЕННЯ СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНУ, УДОСКОНАЛЕННЯ ОКРЕМИХ ПОЛОЖЕНЬ В ЧАСТИНІ ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА ЗАГАЛЬНИХ ВИМОГ ДО РЕКЛАМИ, ДЕТАЛІЗАЦІЇ ПОРЯДКУ ЇЇ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ПЕВНИМИ РЕКЛАМНИМИ ЗАСОБАМИ, КОНКРЕТИЗАЦІЇ ДЕЯКИХ ПОЛОЖЕНЬ ЩОДО ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕКЛАМУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ТОВАРУ, УТОЧНЕННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, НА ЯКІ ПОКЛАДЕНО КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО РЕКЛАМУ)»
| инна редакція Закону | Редакція Закону з урахуванням запропонованих змін |
|---|---|
| Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:зовнішня реклама — реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;реклама на транспорті — реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену; |
Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:зовнішня реклама — реклама, що розміщується на рекламних засобах — спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання (вуличній меблі), над проїжджою частиною вулиць і доріг, на об’єктах, що рухаються на відкритій місцевості (крім транспортних засобів);реклама на транспорті — реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування;робочий орган — відділ, управління, інший виконавчий орган, що спеціально утворено або на який покладено сільською, селищною, міською радою функції щодо регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами |
| Стаття 2. Сфера застосування Закону 1. Цей Закон регулює відносини, пов’язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України. 2. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов’язані з розповсюдженням інформації, обов’язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України. 3. Дія цього Закону не поширюється на оголошення фізичних осіб, не пов’язані з підприємницькою діяльністю. |
Стаття 2. Сфера застосування Закону 1. Цей Закон регулює відносини, пов’язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України. 2. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов’язані з розповсюдженням інформації, обов’язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України. 3. Дія цього Закону не поширюється на оголошення фізичних осіб, не пов’язані з підприємницькою діяльністю; 4. Дія цього Закону не поширюється на згадування про особу чи товар, які органічно інтегровані та є частиною твору літератури, мистецтва, науки і не слугують рекламним цілям. |
| Стаття 8. Загальні вимоги до реклами 1. У рекламі забороняється:поширювати інформацію щодо товарів, виробництво, обіг чи ввезення на митну територію України яких заборонено законом;розповсюджувати рекламу про спорудження житлового будинку з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, без набуття/отримання суб’єктами господарської діяльності, що здійснюють його будівництво чи інвестування та/або фінансування, відповідно права власності або користування земельною ділянкою, ліцензії на здійснення будівельної діяльності, дозволу на виконання будівельних робіт чи дозволу/ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг або свідоцтва про реєстрацію випуску цільових облігацій, виконання зобов’язань за якими забезпечується одиницею нерухомості, що споруджується. |
Стаття 8. Загальні вимоги до реклами 1. У рекламі забороняється:поширювати інформацію щодо товарів, виробництво, обіг чи ввезення на митну територію України яких заборонено законом;розповсюджувати рекламу про спорудження житлового будинку з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, без набуття/отримання суб’єктами господарської діяльності, що здійснюють його будівництво чи інвестування та/або фінансування, відповідно права власності або користування земельною ділянкою, ліцензії на здійснення будівельної діяльності, дозволу на виконання будівельних робіт чи дозволу/ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг або свідоцтва про реєстрацію випуску цільових облігацій, виконання зобов’язань за якими забезпечується одиницею нерухомості, що споруджується; розповсюджувати рекламу дитячого харчування без зазначення інформації про вік дитини, з якого дозволяється споживання цього продукту, а у випадках рекламування дитячого харчування, призначеного для дітей грудного віку, без зазначення інформації про необхідність попередньої (перед початком споживання) консультації лікаря. |
| Стаття 12. Соціальна реклама 5. Засоби масової інформації — розповсюджувачі реклами, що повністю або частково фінансуються з державного або місцевих бюджетів, зобов’язані надавати пільги при розміщенні соціальної реклами, замовником якої є заклади освіти, культури, охорони здоров’я, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, а також благодійні організації. |
Стаття 12. Соціальна реклама5. Засоби масової інформації — розповсюджувачі реклами, що повністю або частково фінансуються з державного або місцевих бюджетів, зобов’язані надавати пільги при розміщенні соціальної реклами, замовником якої є заклади освіти, культури, охорони здоров’я, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, а також благодійні організації. 6. Розповсюджувачі зовнішньої реклами, діяльність яких не фінансується з державного або місцевих бюджетів, отримують пільги з оплати за користування місцями розташування рекламних засобів у період розміщення на поверхнях цих засобів соціальної реклами на замовлення державних органів, органів місцевого самоврядування та благодійних організацій, а також закладів освіти, культури, охорони здоров’я, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів. |
| Стаття 16. Зовнішня реклама 1. Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).Розміщення зовнішньої реклами на територіях та об’єктах поза населеними пунктами провадиться лише за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).Стягнення плати за видачу дозволів забороняється. |
Стаття 16. Зовнішня реклама 1. Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах здійснюється на підставі дозволів, що видаються робочим органом протягом п’яти робочих днів з дати прийняття виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради, сільським головою, у випадку здійснення ним одноособово функцій виконавчого органу ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, які мають статус виконавчого органу відповідної міської ради, рішення про видачу дозволу, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Рішення про видачу чи відмову у видачі дозволу або про продовження чи відмову у продовженні строку дії дозволу приймається зазначеними органами протягом десяти робочих днів з дати надходження від робочого органу в установленому порядку пропозицій та проекту відповідного рішення. Робочий орган не вправі подавати заяву та отримувати дозвіл. Під час видачі дозволів втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) на договірних засадах. Плата за видачу дозволу (дубліката дозволу), його переоформлення чи продовження строку дії, скасування та внесення змін у дозвіл, не справляється. Дозвіл видається та продовжується строком на сім років в порядку встановленому типовими правилами. Рішення про відмову у видачі дозволу надається заявнику робочим органом протягом п’яти робочих днів з дати його прийняття та повинно містити обґрунтування із зазначенням передбачених цим Законом підстав. У видачі дозволу може бути відмовлено у разі, коли:оформлення поданих документів не відповідає встановленим у типових правилах вимогам;у поданих документах виявлені завідомо неправдиві відомості. Перелік підстав для відмови у видачі дозволу є вичерпним. Рішення про відмову у видачі дозволу надсилається робочим органом заявнику протягом трьох робочих днів з дати його прийняття поштовим відправленням з описом вкладення. Дозвіл підлягає переоформленню у разі набуття права власності на рекламний засіб іншою особою або передачі його в оренду. Особа, яка набула право власності на рекламний засіб або орендувала його, звертається до робочого органу із заявою у довільній формі про переоформлення дозволу протягом п’яти робочих днів з дня виникнення такого права. До заяви додаються:копія документа, що засвідчує право власності (користування) на рекламний засіб;оригінал дозволу;лист власника місця розташування рекламного засобу, яке перебуває у державній чи приватній власності, який дає згоду новому власнику (користувачу) рекламного засобу на подальше його розташування у такому місці;виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців;інформація про банківські реквізити заявника;довідка робочого органу про відсутність у попереднього власника (користувача) рекламного засобу заборгованості за договором з оплати тимчасового користування місцем, яке перебуває у комунальній власності та зазначено у дозволі, що підлягає переоформленню. У разі відсутності зауважень до поданих заявником документів керівник робочого органу протягом двох робочих днів з дня одержання заяви вносить відповідні зміни у дозвіл. Перелік підстав для переоформлення дозволу є вичерпним. Дозвіл скасовується рішенням виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, сільським головою, у випадку здійснення ним одноособово функцій виконавчого органу ради, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які мають статус виконавчого органу відповідної міської ради, у порядку встановленому типовими правилами. Підставою для скасування дозволу є:звернення розповсюджувача зовнішньої реклами із заявою про скасування дозволу;невикористання місця розташування рекламного засобу безперервно протягом шести місяців;порушення порядку переоформлення дозволу;безспірна заборгованість (за три і більше місяців підряд) з оплати за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, яке зазначено у дозволі, що скасовується. Перелік підстав для скасування дозволу є вичерпним. Дія дозволу припиняється за заявою розповсюджувача зовнішньої реклами з дня прийняття рішення про його скасування, з інших підстав — через десять робочих днів з дня прийняття такого рішення. Рішення про скасування дозволу надсилається робочим органом розповсюджувачу зовнішньої реклами протягом трьох робочих днів з дати його прийняття поштовим відправленням з описом вкладення. |
| Вимоги щодо порядку видачі дозволу або відмови у його видачі, переоформлення, видачі дублікату та скасування дозволу, які не передбачені цим Законом, регламентуються Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Зовнішня реклама, розміщена без дозволу, є самовільно розміщеною та підлягає демонтажу власником (користувачем) рекламного засобу протягом п’яти робочих днів з дати отримання письмової вимоги робочого органу, який одночасно подає інформацію про таке порушення спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів для вжиття заходів, передбачених цим Законом. У разі невиконання письмової вимоги робочого органу, примусовий демонтаж рекламного засобу здійснюється власником місця розташування цього засобу або уповноваженим ним органом (особою), якщо це передбачено умовами договору, або за рішенням суду. Не вважається самовільно розміщеною зовнішня реклама до дати прийняття відповідного рішення за поданою заявою про продовження строку дії дозволу. |
|
| 2. Розміщення зовнішньої реклами на територіях та об’єктах поза межами населених пунктів вздовж автомобільних доріг загального користування провадиться за згодою органів державного управління автомобільними дорогами загального користування та за погодженням із державними органами з безпеки дорожнього руху відповідно до вимог цього Закону, Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. | |
| 2. Зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам:у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію. | 3. Зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам:у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію; відстань між опорами наземної зовнішньої реклами, що розміщується вздовж автомобільних доріг загального користування не може бути менше ніж 100 метрів;зовнішня реклама на сітчастому носії у формі банеру чи панно може розміщуватись як тимчасова тільки на поверхнях будинків та споруд, що будуються чи реконструюються, та на термін проведення цих робіт. |
| Стаття 20. Реклама і діти 5. Реклама не повинна створювати у дітей враження, що володіння рекламованою продукцією дає їм перевагу над іншими дітьми. |
Стаття 20. Реклама і діти 5. Реклама не повинна створювати у дітей враження, що володіння рекламованою продукцією дає їм перевагу над іншими дітьми. 6. Забороняється розміщення реклами на обкладинках та/або внутрішніх сторінках шкільних зошитів, щоденників, підручників та посібників, які призначені для використання у загальноосвітніх навчальних закладах. |
| Стаття 21. Реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації 4. Реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна містити:об’єктивну інформацію про лікарський засіб і здійснюватися так, щоб було зрозуміло, що наведене повідомлення є рекламою і що рекламований товар є лікарським засобом;вимогу про необхідність консультації з лікарем перед застосуванням лікарського засобу;рекомендацію щодо обов’язкового ознайомлення з інструкцією до застосування, що додається до лікарських засобів. |
Стаття 21. Реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації4. Реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна містити:об’єктивну інформацію про лікарський засіб і здійснюватися так, щоб було зрозуміло, що наведене повідомлення є рекламою і що рекламований товар є лікарським засобом;вимогу про необхідність консультації з лікарем перед застосуванням лікарського засобу; рекомендацію щодо обов’язкового ознайомлення з інструкцією до застосування, що додається до лікарських засобів та інформацією про наявність протипоказань до застосування лікарського засобу; |
| Стаття 26. Контроль за дотриманням законодавства про рекламу 2. На вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов’язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.Органи державної влади зобов’язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках — не пізніш як за один день. |
Стаття 26. Контроль за дотриманням законодавства про рекламу 2. На вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов’язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю. Органи державної влади зобов’язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три робочі дні до такого розгляду.Відповідні органи державної влади зобов’язані надавати копію протоколу засідання та копію рішення за наслідками розгляду питання про порушення рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог цього Закону. |
Народний депутат України
О.К. Кондратюк
ВИСНОВОК
Висновок Головного науково-експертного управління від 15.06.2011 р.
на проект Закону про внесення змін до Закону України «Про рекламу» (щодо уточнення сфери застосування Закону, удосконалення окремих положень в частині термінології та загальних вимог до реклами, деталізації порядку її розповсюдження певними рекламними засобами, конкретизації деяких положень щодо особливостей рекламування окремих видів товару, уточнення обов’язків органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу) (реєстраційний № 8569)У поданому законопроекті пропонується уточнити та доповнити термінологічний апарат чинного Закону України «Про рекламу»; конкретизувати питання рекламування лікарських засобів, дитячого харчування; надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах та за їх межами; уточнити перелік обов’язків органів державної влади, на які покладено контрольні функції у сфері реклами.Головне науково-експертне управління, розглянувши зазначений законопроект, висловлює щодо нього такі зауваження і пропозиції.Викликає зауваження запропоноване уточнення визначення терміну «зовнішня реклама», оскільки у ньому вживаються терміни («вуличні меблі», «об’єкти, що рухаються на відкритій місцевості (крім транспортних засобів)», які самі потребують визначення.Не можна вважати прийнятним положення, відповідно до якого для вирішення питань розміщення реклами створюється спеціальний «робочий орган», який тлумачиться як «відділ, управління, інший виконавчий орган, що спеціально утворено або на який покладено сільською, селищною, міською радою функції щодо регулювання діяльності з розміщення реклами», що не повною мірою узгоджується із частиною третьою статті 140 Конституції України, відповідно до якої «місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи», до яких відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належать виконавчі комітети, відділи, управління та інші створені відповідними радами виконавчі органи (стаття 11). У зв’язку з цим управління вважає недоцільним використання у тексті законопроекту терміну «робочий орган», який не вживається в Конституції України і Законі України «Про місцеве самоврядування».У зв’язку з вищезазначеним, управління не вбачає потреби у визначенні та вживанні у законопроекті терміну «робочий орган» та запровадження подвійної процедури при видачі дозволу на розміщення реклами.Нереальним вбачається визначений у законопроекті строк прийняття рішення про видачу чи відмову у видачі дозволу або про продовження чи відмову у продовженні строку дії дозволу — протягом десяти робочих днів з дати надходження від робочого органу в установленому порядку пропозицій та проекту відповідного рішення (стаття 16). Адже відповідно до статті 53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі комітети сільських, селищних та міських рад, до повноважень яких відповідно до підпункту 13 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесено надання дозволу на розміщення реклами, є колегіальними органами, основною формою роботи яких є засідання, які проводяться в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць.Абзацом 5 частини першої статті 16 пропонується встановити 7-річний строк дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, проте відповідної аргументації пояснювальна записка до проекту Закону не містить.У доповненні до статті 16 пропонується закріпитни норму, відповідно до якої перелік підстав для відмови у видачі дозволу є вичерпним (оформлення поданих документів не відповідає встановленим у типових правилах вимогам; у поданих документах виявлено завідомо неправдиві відомості), з чи не можна однозначно погодитися. Адже відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів. Тому остаточне рішення з цього питання (з урахуванням інтересів територіальних громад) має приймати відповідний виконавчий орган місцевого самоврядування, як передбачено підпунктом 13 пункту «а» частини першої статті 30 вищезазначеного Закону.Слід звернути увагу на те, що положення статті 16 законопроекту недостатньо узгоджуються із Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». До таких неузгодженостей слід віднести:
- застосування відмінної від закону термінології: замість «анулювання документів дозвільного характеру» — «скасування дозволу», «переоформлення документів дозвільного характеру» — «продовження дозволу»;
- визначені в законопроекті підстави для скасування дозволу не узгоджені із переліком підстав для анулювання документа дозвільного характеру, наведені в частині сьомій статті цього 4-1 Закону.
Зважаючи на це, законопроект потребує приведення у відповідність із згаданим Законом або внесення відповідних змін до статті 2 Закону в частині виведення питань надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами із сфери його дії.У абзацах 6 та 8 частини першої статті 16 теж містяться неузгоджені між собою положення. Так, абзацом 6 передбачено, що «рішення про відмову у видачі дозволу надається заявнику робочим органом протягом п’яти робочих днів з дати його прийняття», в той час як відповідно до абзацу 8 «рішення про відмову у видачі дозволу надсилається робочим органом заявнику протягом трьох робочих днів з дати його прийняття поштовим відправленням з описом вкладення».Потребують редакційного уточнення положення, викладені в абзацах 8 та 9 частини третьої законопроекту. На думку управління, їх доцільно було б викласти в такій редакції:«відстань між стаціонарними конструкціями наземної зовнішньої реклами, що розміщується вздовж автомобільних доріг загального користування не може бути меншою ніж 100 метрів;розміщуватися на будинках та спорудах, що будуються чи реконструюються, виключно на термін проведення цих робіт».У законопроекті неврегульованими залишаються питання, щодо впровадження диференційованого підходу до розміщення зазначених рекламоносіїв із врахуванням дорожніх знаків, перехрещень вулиць, транспортних розв’язок тощо.Слід звернути увагу й на невідповідність змісту запропонованих до статті 16 змін її назві. Адже ця стаття називається «Зовнішня реклама», в той час як більшість запропонованих до неї доповнень стосується питань видачі, продовження строку дії, переоформлення та відмови у видачі дозволу на її розміщення.Вважаємо обтяжуючим для суб’єкта господарської діяльності збільшення в законопроекті переліку документів, необхідних для переоформлення документа дозвільного характеру, оскільки запропоновані «інформація про банківські реквізити заявника», «довідка робочого органу про відсутність…» не передбачені статтею 8 базового у цій сфері ЗаконуУкраїни «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» й суперечать принципам зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності та установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру. Аналогічні зауваження, щодо часткового врахування вимог вищезазначеного Закону (щодо підстав для анулювання документа дозвільного характеру) висловлюємо й до запропонованого переліку підстав для скасування дозволу.На думку управління, питання пов’язані із рекламою дитячого харчування та дитячого харчування, призначеного для дітей грудного віку має бути викладене у Розділі ІІІ Закону («Особливості рекламування деяких видів товару»), а не додаватись до розділу, присвяченому загальним вимогам до реклами.Враховуючи те, що частиною п’ятою статті 12 Закону України «Про лікарські засоби» передбачено, «що до кожного лікарського засобу, що реалізується, додається інструкція про застосування лікарського засобу, яка повинна містити протипоказання», внесення змін до статті 21 Закону «Про рекламу» вважаємо недоцільним.Законопроект потребує термінологічного вдосконалення. Насамперед, термінологія проекту потребує приведення у відповідність до чинного законодавства. Так, у ньому вживається «словосполучення «заклади освіти, культури, охорони здоров’я, які утримуються за рахунок державного та місцевих бюджетів» (частина шоста статті 12 законопроекту), в той час як у Конституції України використовуються терміни «державні та комунальні заклади охорони здоров’я» (стаття 49) та «державні та комунальні навчальні заклади» (стаття 53).У законопроекті зустрічаються інші термінологічні неузгодженості. Зокрема, у доповненнях до частини другої статті 26 в одному місці йдеться про порушення «законодавства про рекламу», а в другому — про порушення «вимог цього Закону».Законопроект потребує ретельного редагування.Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні поданий законопроект доцільно відправити на доопрацювання.
Керівник Головного управління
В. Борденюк