Проект Закону № 8583 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 31.05.2011 р.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту населення від інфекційних хвороб)
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Інфекційні хвороби залишаються небезпечними для людства, займають провідне місце в структурі захворюваності населення, призводять до зниження якості життя, тимчасової втрати працездатності, інвалідності та смертності населення в усіх країнах світу, в тому числі і в Україні.
У структурі поширеності хвороб у дітей інфекційні хвороби в Україні посідають 7 місце, а серед вперше зареєстрованих у житті хвороб — 3 місце після захворювань органів дихання та хвороб шкіри. Інфекційні та паразитарні захворювання посідають й одне з провідних місць у структурі смертності дітей в Україні. Щорічно від інфекцій помирає 300-350 дітей, з яких 130-200 — це діти віком до 1 року. Всього за період з 2005 по 2009 роки від інфекційних хвороб в Україні померло 1636 дітей.
Найбільш дієвим заходом боротьби з інфекційними хворобами в світі визнано імунопрофілактику. Вона є ключовим інструментом протидії виникненню спалахів та епідемій інфекційних хвороб та сприяє зниженню дитячої захворюваності та смертності.
Саме завдяки кампанії вакцинації проти натуральної віспи, розпочатій Всесвітньою організацією охорони здоров’я у 1967 році, в усьому світі було ліквідовано цю вкрай небезпечну інфекцію, епідемії якої призводили до смерті кожного четвертого хворого та зумовлювали загибель десятків мільйонів людей в різних країнах світу. Ліквідація цієї інфекції, про яку було офіційно проголошено в Декларації 33-ої Всесвітньої Асамблеї охорони здоров’я в 1980 році, стала глобальним досягненням усього людства.
Іншою небезпечною інфекцією, щодо якої ВООЗ прийнято Глобальну програму ліквідації, є поліомієліт. Епідемія цієї хвороби, що набула найбільшого поширення в індустріально розвинених країнах в 40-50-х роках минулого століття, зумовила виникнення паралічу у десятків тисяч дітей. Близько 10% тих, хто захворів, помирали, а майже 40% — на все життя залишилися інвалідами.
Нині досягнуто значних успіхів із протидії поліомієліту. Саме завдяки наявності високоефективних вакцин та реалізації стратегії вакцинопрофілактики, що базувалася на проведенні планової та масової кампанії імунізації населення, Європейський регіон ВООЗ, до якого входить і Україна, 21 червня 2002 року було оголошено територією, вільною від циркуляції «дикого» вірусу поліомієліту.
Водночас проблема поліомієліту не втратила своєї актуальності. Так, завезення «дикого» вірусу поліомієліту з Індії до Таджикистану призвело до ураження цією інфекцією понад 500 дітей та проникнення вірусу на територію Російської Федерації.
Високу ефективність імунопрофілактики як методу протидії інфекційним хворобам підтверджує й світова практика боротьби з такою небезпечною інфекцією, як дифтерія. Саме завдяки розпочатій у 30-х роках минулого століття масовій вакцинації проти дифтерії було досягнуто вражаючих результатів у зменшенні рівнів захворюваності та смертності від цієї хвороби в усьому світі.
Однак нехтування до застосування вакцинації проти дифтерії в багатьох країнах, зокрема країнах СНД, призвело до важких епідемічних та медичних наслідків в середині 90-х років минулого століття. Саме тоді в країнах СНД епідемія дифтерії вразила близько 80 тис. осіб. Лише в Україні в 1991-2001 роках на дифтерію перехворіло понад 20 тис. осіб, у тому числі — 3,9 тис. дітей.
Сьогодні профілактичні щеплення відіграють ключову роль у справі зниження смертності та захворюваності цілої низки інших інфекційних хвороб, керованих засобами імунопрофілактики (туберкульоз, кір, краснуха, гепатит В, кашлюк, правець, епідемічний паротит тощо).
Водночас протягом останніх років в Україні накопичилось багато проблем, пов’язаних з організацією імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб, здійсненням медичного контролю за проведенням щеплень, дотриманням правил імунізації та моніторингом післявакцинальних реакцій та ускладнень, що негативно впливають на стан імунопрофілактики населення.
Незважаючи на те, що витрати держави на закупівлю вакцин за останні 10 років зросли майже в 4 рази, обсяги охоплення населення профілактичними щепленнями досягли найнижчого рівня. Так, наприклад, у 2010 році при рекомендованих ВООЗ обсягах охоплення дітей профілактичними щепленнями не менше 95%, обсяг вакцинації проти поліомієліту становив – 57,3%; гемофільної інфекції – 55,7%; кашлюку, дифтерії, правцю – 52,2%; кору, паротиту, краснухи – 56%; гепатиту В – 48,2% і лише проти туберкульозу – 91,5%.
Таке суттєве зниження показників імунізації обумовлене не лише зменшенням довіри населення до вакцинації, що відбулося в останні роки, а й недосконалістю законодавства у цій сфері.
Незважаючи на зміни, що відбулися у світі за останні 10 років в підходах до організації проведення профілактичних щеплень та розширення переліку інфекційних хвороб, проти яких вони мають проводитись, чинна законодавча база не зазнала змін.
Крім того, на сьогодні в трьох чинних законах України та нормативно-правовому акті центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я (Календарі профілактичних щеплень) визначено різні підходи та переліки інфекційних хвороб, проти яких проводяться обов’язкові профілактичні щеплення громадянам України. Так, законами України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (ст.12) та «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (ст.27) визначено 6 інфекційних хвороб, щеплення проти яких є обов’язковими (туберкульоз, поліомієліт, дифтерія, кашлюк, правець і кір), а Законом України «Про затвердження Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009 — 2015 р.» і Календарем профілактичних щеплень — 10 (туберкульоз, поліомієліт, дифтерія, кашлюк, правець, кір, гепатит В, гемофільна інфекція, краснуха і паротит).
Потребують перегляду й підходи до організації проведення профілактичних щеплень та чітке визначення критеріїв їх обов’язковості.
Аналіз законодавства інших країн у сфері імунопрофілактики свідчить, що до категорії обов’язкових профілактичних щеплень у переважній більшості країн віднесено лише три види щеплень – за віком, за професійною діяльністю та за епідемічними показаннями. Всі інші щеплення проти інфекційних хвороб, керованих засобами імунопрофілактики, проводяться виключно за бажанням громадянина у разі відсутності медичних протипоказань.
Досвід розвинутих країн світу свідчить також і про те, що кожна країна встановлює свій перелік обов’язкових профілактичних щеплень населення відповідно до стану захворюваності населення та епідемічної ситуації в країні та у світі. При цьому календарем щеплень визначається лише перелік профілактичних щеплень, що проводяться певним віковим групам населення.
Слід також зазначити, що в останні роки епідеміологічна ситуація в світі зазнала суттєвих змін. Тільки протягом останніх 25 років з‘явилося понад тридцять нових інфекційних хвороб. В той же час, практично кожного року реєструються й нові види вакцин. Це вимагає від країни оперативного та адекватного реагування на існуючі виклики громадському здоров’ю з метою недопущення виникнення та масового поширення інфекційних хвороб.
Крім того, потребує врегулювання питання щодо недопущення звуження прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я та на освіту в частині скасування заборони відвідування дитячих закладів дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень.
Така ситуація вимагає перегляду законодавства у сфері захисту населення від інфекційних хвороб в частині, що регулює правовідносини у сфері імунопрофілактики.
2. Цілі та завдання прийняття акта
Законопроект розроблено з метою вдосконаленню правової бази у сфері імунопрофілактики та впровадження системного та комплексного підходу у здійсненні вакцинації населення проти інфекційних хвороб.
Головним завданням проекту закону є комплексний перегляд чинних законів України, що регулюють правовідносини у сфері імунопрофілактики інфекційних хвороб, та внесення відповідних змін і доповнень до них з метою усунення наявних у них протиріч та удосконалення положень, що регулюють питання проведення профілактичних щеплень.
3. Загальна характеристика та основні положення проекту акта
Законопроектом пропонується внести зміни та доповнення до законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (ст.27) та «Про захист населення від інфекційних хвороб» (статті 1,12, 13,15), якими передбачено:
- чітке визначення критеріїв обов’язковості профілактичних щеплень, що мають проводитись населенню Україні;
- делегування повноважень щодо затвердження їх переліку та порядку проведення центральному органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я;
- встановлення загальних вимог до проведення профілактичних щеплень;
- запровадження сертифікату профілактичних щеплень як документу встановленого зразка, що містить відомості про проведені особі профілактичні щеплення чи відмову від них, наявність медичних протипоказань, післявакцинальних реакцій чи ускладнень.
Також пропонується забезпечити щорічний перегляд календаря профілактичних щеплень з урахуванням епідемічної ситуації в Україні та у світі.
Крім того, законопроектом скасовується вимога чинної норми статті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щодо заборони відвідування дитячих закладів, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, на заміну якої запроваджується норма щодо можливих тимчасових обмежень відвідування на період неблагополучної епідемічної ситуації.
4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання
Основними нормативно-правовими актами, які регулюють зазначене питання, є Конституція України, Основи законодавства України про охорону здоров’я, закони України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про затвердження загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 рр.».
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація запропонованого проекту Закону не призведе до додаткових витрат з Державного бюджету України.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта
Впровадження законопроекту сприятиме вдосконаленню правової бази у сфері імунопрофілактики, впровадженню системного та комплексного підходу у здійсненні вакцинації населення проти інфекційних хвороб, посиленню захисту прав і законних інтересів дитини на охорону здоров‘я та на освіту та, як наслідок, поліпшенню епідеміологічного благополуччя населення.
Народний депутат України Т.Д. Бахтеєва
Проект
вноситься народним
депутатом України
Бахтеєвою Т.Д. № 23
ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
(щодо захисту населення від інфекційних хвороб)»
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. Статтю 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» викласти в такій редакції:
«Профілактичні щеплення проводяться з метою забезпечення захисту здоров’я населення від інфекційних хвороб, запобігання їх виникненню та поширенню у встановленому законом порядку».
2. До Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» внести такі зміни:
1) у статті 1:
в абзацах восьмому, десятому та одинадцятому слово «захворювання» змінити словом «захворюваності»;
абзаци п’ятнадцятий та двадцять п’ятий викласти в такій редакції:
«календар профілактичних щеплень (далі — календар щеплень) — нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я, яким встановлюються перелік обов’язкових профілактичних щеплень за віком, порядок та оптимальні строки їх проведення»;
«післявакцинальні ускладнення — важкі та/або стійкі розлади здоров’я, що виникають після проведення профілактичного щеплення і мають певні строки розвитку та характерні клінічні прояви»;
доповнити статтю абзацами такого змісту:
«післявакцинальна реакція — тимчасові розлади здоров’я, що виникають у зв’язку з проведенням щеплення і не залишають патологічних змін в організмі;
профілактичні щеплення за віком — щеплення, що проводяться усім особам від народження протягом життя відповідно до календаря профілактичних щеплень;
профілактичні щеплення за епідемічними показаннями – щеплення, що проводяться особам чи певним групам осіб у разі загрози виникнення або масового поширення певної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах;
профілактичні щеплення за професійною діяльністю – щеплення, що проводяться особам, які піддаються підвищеному ризику зараження інфекційною хворобою внаслідок здійснення професійної діяльності, що становить загрозу для оточуючих у разі їх захворювання;
сертифікат профілактичних щеплень — документ встановленого зразка, що містить відомості про проведені особі профілактичні щеплення чи відмову від них, наявність медичних протипоказань, післявакцинальних реакцій чи післявакцинальних ускладнень»;
2) статтю 12 викласти у такій редакції:
«Стаття 12. Профілактичні щеплення
Профілактичні щеплення проводяться з метою забезпечення захисту здоров’я населення від інфекційних хвороб, запобігання їх виникненню та поширенню.
Профілактичні щеплення за віком, включені до календаря щеплень, є обов’язковими.
Центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я щорічно переглядає календар щеплень з урахуванням епідемічної ситуації в Україні та у світі та у разі необхідності вносить відповідні зміни до нього.
Працівники певних виробництв (професій) підлягають також профілактичним щепленням за професійною діяльністю, які є обов’язковими.
У разі відмови або ухилення особи від проведення профілактичних щеплень за професійною діяльністю, вона не допускається до виконання робіт, пов’язаних з підвищеним ризиком зараження та/або розповсюдження інфекційних хвороб.
Перелік виробництв (професій), до роботи в яких не можуть бути допущені особи, яким не було зроблено профілактичні щеплення за професійною діяльністю, та порядок проведення таких щеплень встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
У разі загрози виникнення або масового поширення певної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах може бути прийнято рішення про проведення обов’язкових профілактичних щеплень проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.
Рішення про проведення обов’язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади з питань оборони, внутрішніх справ, виконання покарань, у справах охорони державного кордону, Служби безпеки України.
Інші профілактичні щеплення, які не включені до календаря щеплень та не проводяться за епідемічними показаннями, проводяться за власним бажанням особи чи її законних представників за рахунок власних коштів.
Медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення та зобов’язані надати особі, якій проводиться профілактичне щеплення, або її законному представнику, повну та об’єктивну інформацію щодо необхідності та ефективності профілактичних щеплень, наслідків відмови від них, а також щодо медичного імунобіологічного препарату, яким буде проводитись щеплення, та можливих післявакцинальних реакцій та ускладнень.
Профілактичні щеплення проводяться після обов’язкового медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань.
Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою. Особам, які не досягли чотирнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об’єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об’єктивної інформації та/або за згодою об’єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб.
У разі відмови від проведення обов’язкових профілактичних щеплень особа або її законні представники зобов‘язані підтвердити своє рішення про відмову письмово у формі, встановленій центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
Відомості про проведені профілактичні щеплення, післявакцинальні ускладнення та про відмову від обов’язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів та сертифіката профілактичних щеплень.
Перелік медичних протипоказань для проведення профілактичних щеплень; порядок проведення медичного огляду, що має передувати профілактичним щепленням; порядок проведення профілактичних щеплень за епідемічними показаннями та інших профілактичних щеплень, які не включені до календаря щеплень та не проводяться за епідемічними показаннями; порядок реєстрації післявакцинальних ускладнень; форму сертифіката профілактичних щеплень та інструкцію щодо його ведення затверджує центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я.»;
3) у абзаці п’ятому статті 13 слово «поствакцинального» змінити словом «післявакцинального» та виключити слова «спеціально уповноважений»;
4) статтю 15 викласти у такій редакції:
«Стаття 15. Запобігання інфекційним хворобам у дитячих закладах
Прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної медичної довідки про стан здоров’я дитини, в якій обов’язково зазначаються відомості про відсутність у неї інфекційних хвороб, контактів з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями та проведені їй профілактичні щеплення.
У разі неблагополучної епідемічної ситуації відсутність обов’язкових профілактичних щеплень за віком тягне за собою тимчасову відмову у прийнятті дитини до відповідного закладу та/або його відвідуванні.
Порядок проведення медичних оглядів дітей і форма довідки для прийому їх до дитячих закладів установлюються центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
Працівники дитячих закладів підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам з метою виявлення хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв у порядку, встановленому законодавством.
Працівники дитячих закладів зобов’язані:
- вести постійне спостереження за станом здоров’я дітей, а в разі виявлення дитини з підозрою на інфекційну хворобу — вжити заходів для його ізоляції від здорових дітей та негайно повідомити про цей випадок відповідний заклад охорони здоров’я;
- систематично проводити гігієнічне навчання та виховання дітей».
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити:
- прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації положень цього Закону;
- приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Голова Верховної Ради України В. Литвин
Порівняльна таблиця
до проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України
(щодо захисту населення від інфекційних хвороб)
нестійка епідемічна ситуація — рівень захворюваностілюдей на інфекційні хвороби не перевищує середні багаторічні показники, проте є сприятливі умови для поширення цих хвороб;
неблагополучна епідемічна ситуація — рівень захворюваності людей на інфекційні хвороби перевищує середні багаторічні показники, реєструються спалахи інфекційних хвороб;
календар профілактичних щеплень (далі – календар щеплень) — нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я, яким встановлюються перелік обов’язкових профілактичних щеплень за віком, порядок та оптимальні строки їх проведення;
післявакцинальна реакція — тимчасові розлади здоров’я, що виникають у зв’язку з проведенням щеплення і не залишають патологічних змін в організмі;
профілактичні щеплення за епідемічними показаннями –щеплення, що проводяться особам чи певним групам осіб у разі загрози виникнення або масового поширення певної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах;
сертифікат профілактичних щеплень – документ встановленого зразка, що містить відомості про проведені особі профілактичні щеплення чи відмову від них, наявність медичних протипоказань, післявакцинальних реакцій чи післявакцинальних ускладнень;
Стаття 12. Профілактичні щеплення
Профілактичні щеплення проводяться з метою забезпечення захисту здоров’я населення від інфекційних хвороб, запобігання їх виникненню та поширенню. Профілактичні щеплення за віком, включені до календаря щеплень, є обов’язковими. Центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я щорічно переглядає календар щеплень з урахуванням епідемічної ситуації в Україні та у світі та у разі необхідності вносить відповідні зміни до нього.
Працівники певних виробництв (професій) підлягають також профілактичним щепленням за професійною діяльністю, які є обов’язковими. У разі відмови або ухилення особи від проведення профілактичних щеплень за професійною діяльністю, вона не допускається до виконання робіт, пов’язаних з підвищеним ризиком зараження та/або розповсюдження інфекційних хвороб. Перелік виробництв (професій), до роботи в яких не можуть бути допущені особи, яким не було зроблено профілактичні щеплення за професійною діяльністю, та порядок проведення таких щеплень встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
У разі загрози виникнення або масового поширення певної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах може бути прийнято рішення про проведення обов’язкових профілактичних щеплень проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.
Рішення про проведення обов’язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади з питань оборони, внутрішніх справ, виконання покарань, у справах охорони державного кордону, Служби безпеки України.
Інші профілактичні щеплення, які не включені до календаря щеплень та не проводяться за епідемічними показаннями, проводяться за власним бажанням особи чи її законних представників за рахунок власних коштів.
Медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення та зобов’язані надати особі, якій проводиться профілактичне щеплення, або її законному представнику, повну та об’єктивну інформацію щодо необхідності та ефективності профілактичних щеплень, наслідків відмови від них, а також щодо медичного імунобіологічного препарату, яким буде проводитись щеплення, та можливих післявакцинальних реакцій та ускладнень.
Профілактичні щеплення проводяться після обов’язкового медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою. Особам, які не досягли чотирнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об’єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об’єктивної інформації та/або за згодою об’єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб.
У разі відмови від проведення обов’язкових профілактичних щеплень особа або її законні представники зобов’язані підтвердити своє рішення про відмову письмово у формі, встановленій центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я. Нова редакція Стаття 27. Профілактичні щеплення Профілактичні щеплення проводяться з метою забезпечення захисту здоров’я населення від інфекційних хвороб, запобігання їх виникненню та поширенню у встановленому законом порядку. Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: особливо небезпечні інфекційні хвороби — інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров’я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення; джерело збудника інфекційної хвороби (далі – джерело інфекції) — людина або тварина, заражені збудниками інфекційної хвороби; дезінфекційні заходи (дезінфекція, дезінсекція, дератизація) — заходи щодо знищення у середовищі життєдіяльності людини збудників інфекційних хвороб (дезінфекція) та їх переносників — комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація); епідемія — масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу; епідемічна ситуація — показник епідемічного благополуччя території (об’єкта) у певний час, що характеризується рівнем і динамікою захворювання людей на інфекційні хвороби, наявністю або відсутністю відповідних факторів передачі інфекції та іншими обставинами, що впливають на поширення інфекційних хвороб; епідемічна ситуація — показник епідемічного благополуччя території (об’єкта) у певний час, що характеризується рівнем і динамікою захворюваності людей на інфекційні хвороби, наявністю або відсутністю відповідних факторів передачі інфекції та іншими обставинами, що впливають на поширення інфекційних хвороб; благополучна епідемічна ситуація — інфекційні хвороби не реєструються або реєструються їх поодинокі випадки, відсутні сприятливі умови для поширення цих хвороб; нестійка епідемічна ситуація — рівень захворювання людей на інфекційні хвороби не перевищує середні багаторічні показники, проте є сприятливі умови для поширення цих хвороб; неблагополучна епідемічна ситуація — рівень захворюваннялюдей на інфекційні хвороби перевищує середні багаторічні показники, реєструються спалахи інфекційних хвороб; інкубаційний період — максимальний відрізок часу, що минає від моменту зараження людини збудниками інфекційної хвороби до появи перших симптомів цієї хвороби; ізолятор — спеціалізований заклад охорони здоров’я, призначений для госпіталізації контактних осіб з метою їх обстеження, профілактичного лікування та здійснення медичного нагляду за ними; обсерватор — спеціалізований заклад охорони здоров’я, призначений для госпіталізації осіб, які виявили бажання покинути територію карантину, з метою їх обстеження та здійснення медичного нагляду за ними;
календар профілактичних щеплень (далі — календар щеплень) — нормативно-правовий акт спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я, яким встановлюються перелік обов’язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення;контактні особи — особи, які перебували в контакті з джерелом інфекції, внаслідок чого вони вважаються зараженими інфекційною хворобою;карантин — адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб; медичні імунобіологічні препарати — вакцини, анатоксини, імуноглобуліни, сироватки, бактеріофаги, інші лікарські засоби, що застосовуються в медичній практиці з метою специфічної профілактики інфекційних хвороб;носій збудника інфекційної хвороби (далі – бактеріоносій) — людина, в організмі якої виявлено збудників інфекційної хвороби при відсутності симптомів цієї хвороби; обмежувальні протиепідемічні заходи — медико-санітарні та адміністративні заходи, що здійснюються в межах осередку інфекційної хвороби з метою запобігання її поширенню;осередок інфекційної хвороби — місце (об’єкт, територія), де виявлено джерело інфекції та відповідні фактори передачі інфекції; санітарно-протиепідемічні правила і норми — нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положення тощо) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я, вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб;протиепідемічні заходи — комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій; профілактичні щеплення — введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб;поствакцинальні ускладнення — важкі та (або) стійкі розлади здоров’я, викликані застосуванням медичних імунобіологічних препаратів;післявакцинальні ускладнення — важкі та/або стійкі розлади здоров’я, що виникають після проведення профілактичного щеплення і мають певні строки розвитку та характерні клінічні прояви;спалах інфекційної хвороби — декілька захворювань на інфекційну хворобу, пов’язаних між собою спільним джерелом та (або) фактором передачі інфекції; санітарна охорона території України — система організаційних, медико-санітарних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних та протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання занесенню та поширенню на території України особливо небезпечних інфекційних хвороб, а в разі їх виникнення — на недопущення поширення цих хвороб за межі України, а також на запобігання ввезенню на територію України товарів, хімічних, біологічних і радіоактивних речовин, відходів та інших вантажів, небезпечних для життя та здоров’я людини;фактори передачі збудників інфекційних хвороб (далі — фактори передачі інфекції) — забруднені збудниками інфекційних хвороб об’єкти середовища життєдіяльності людини (повітря, грунт, вода, харчові продукти, продовольча сировина, кров та інші біологічні препарати, медичні інструменти, предмети побуту тощо), а також заражені збудниками інфекційних хвороб живі організми, за участю яких відбувається перенесення збудників інфекційних хвороб від джерела інфекції до інших осіб; профілактичні щеплення за віком – щеплення, що проводяться усім особам від народження протягом життя відповідно до календаря профілактичних щеплень; профілактичні щеплення за професійною діяльністю – щеплення, що проводяться особам, які піддаються підвищеному ризику зараження інфекційною хворобою внаслідок здійснення професійної діяльності, що становить загрозу для оточуючих у разі їх захворювання; Стаття 12. Профілактичні щепленняПрофілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень.Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Кабінетом Міністрів України.У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах можуть проводитися обов’язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.Рішення про проведення обов’язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об’єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань оборони, внутрішніх справ, виконання покарань, охорони державного кордону, Служби безпеки України. Медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення та зобов’язані надати об’єктивну інформацію особам, яким проводиться щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень та про можливіпоствакцинальні ускладнення.Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об’єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п’ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об’єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об’єктивної інформації та за згодою об’єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов’язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження — засвідчити це актом у присутності свідків.
Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов’язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів.
Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
Відомості про проведені профілактичні щеплення, післявакцинальні ускладнення та про відмову від обов’язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів та сертифіката профілактичних щеплень.
Перелік медичних протипоказань для проведення профілактичних щеплень; порядок проведення медичного огляду, що має передувати профілактичним щепленням; порядок проведення профілактичних щеплень за епідемічними показаннями та інших профілактичних щеплень, які не включені до календаря щеплень та не проводяться за епідемічними показаннями; порядок реєстрації післявакцинальних ускладнень; форму сертифіката профілактичних щеплень та інструкцію щодо його ведення затверджує центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
Стаття 13. Вимоги до медичних імунобіологічних препаратів, контроль за їх якістю та застосуваннямСтаття 13. Вимоги до медичних імунобіологічних препаратів, контроль за їх якістю та застосуванням
Для профілактичних щеплень застосовуються медичні імунобіологічні препарати вітчизняного та зарубіжного виробництва, зареєстровані в Україні в установленому законодавством порядку.
…………
Про кожний випадок поствакцинального ускладнення заклади та установи охорони здоров’я незалежно від форм власності зобов’язані терміново повідомити спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
Про кожний випадок післявакцинального ускладнення заклади та установи охорони здоров’я незалежно від форм власності зобов’язані терміново повідомити центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
Стаття 15. Запобігання інфекційним захворюванням у дитячих закладахСтаття 15. Запобігання інфекційним хворобам у дитячих закладахПрийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров’я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.
Прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної медичної довідки про стан здоров’я дитини, в якій обов’язково зазначаються відомості про відсутність у неї інфекційних хвороб, контактів з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями та проведені їй профілактичні щеплення.
Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв’язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.У разі неблагополучної епідемічної ситуації відсутність обов’язкових профілактичних щеплень за віком тягне за собою тимчасову відмову у прийнятті дитини до відповідного закладу та/або його відвідуванні.
Порядок проведення медичних оглядів дітей і форма довідки для прийому їх до дитячих закладів установлюютьсяспеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
Працівники дитячих закладів підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам з метою виявлення хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв у порядку, встановленому законодавством.
Працівники дитячих закладів зобов’язані:
- вести постійне спостереження за станом здоров’я дітей, а в разі виявлення хворого на інфекційну хворобу — вжити заходів для його ізоляції від здорових дітей та негайно повідомити про цей випадок відповідний заклад охорони здоров’я;
- систематично проводити гігієнічне навчання та виховання дітей.
Порядок проведення медичних оглядів дітей і форма довідки для прийому їх до дитячих закладів установлюються центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
Працівники дитячих закладів підлягають обов’язковим
профілактичним медичним оглядам з метою виявлення хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв у порядку, встановленому законодавством.
Працівники дитячих закладів зобов’язані:
- вести постійне спостереження за станом здоров’я дітей, а в разі виявлення дитини з підозрою на інфекційну хворобу – вжити заходів для його ізоляції від здорових дітей та негайно повідомити про цей випадок відповідний заклад охорони здоров’я;
- систематично проводити гігієнічне навчання та виховання дітей.
| Чинна редакція | ||||||||
| Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» | Стаття 27. Профілактичні щеплення Профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов’язковими. Обов’язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв’язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов’язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я. Контроль за відповідністю імунобіологічних препаратів, що застосовуються в медичній практиці, вимогам державних і міжнародних стандартів та забезпечення ними закладів охорони здоров’я здійснює центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров’я згідно з положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. | Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» | Стаття 1. Визначення термінів | У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: | інфекційні хвороби — розлади здоров’я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення; | небезпечні інфекційні хвороби — інфекційні хвороби, що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров’я в окремих хворих і становлять небезпеку для їх життя та здоров’я; | ||
Народний депутат України Т.Д. Бахтеєва
Підготувала +Марія Морозова