ЗАКОН УКРАЇНИ “Про електронний цифровий припис” від 22.05.2003 № 852-IV
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про електронний цифровий підпис
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 36, ст.276 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 879-VI ( 879-17 ) від 15.01.2009, ВВР, 2009, N 24, ст.296 }
Цей Закон визначає правовий статус електронного цифрового
підпису та регулює відносини, що виникають при використанні
електронного цифрового підпису.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають
під час використання інших видів електронного підпису, в тому
числі переведеного у цифрову форму зображення власноручного
підпису.
Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті,
що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного
договору.
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
електронний підпис – дані в електронній формі, які додаються
до інших електронних даних або логічно з ними пов’язані та
призначені для ідентифікації підписувача цих даних;
електронний цифровий підпис – вид електронного підпису,
отриманого за результатом криптографічного перетворення набору
електронних даних, який додається до цього набору або логічно з
ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та
ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис
накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за
допомогою відкритого ключа;
засіб електронного цифрового підпису – програмний засіб,
програмно-апаратний або апаратний пристрій, призначені для
генерації ключів, накладення та/або перевірки електронного
цифрового підпису;
особистий ключ – параметр криптографічного алгоритму
формування електронного цифрового підпису, доступний тільки
підписувачу;
відкритий ключ – параметр криптографічного алгоритму
перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб’єктам
відносин у сфері використання електронного цифрового підпису;
засвідчення чинності відкритого ключа – процедура формування
сертифіката відкритого ключа;
сертифікат відкритого ключа (далі – сертифікат ключа) –
документ, виданий центром сертифікації ключів, який засвідчує
чинність і належність відкритого ключа підписувачу. Сертифікати
ключів можуть розповсюджуватися в електронній формі або у формі
документа на папері та використовуватися для ідентифікації особи
підписувача;
посилений сертифікат відкритого ключа (далі – посилений
сертифікат ключа) – сертифікат ключа, який відповідає вимогам
цього Закону, виданий акредитованим центром сертифікації ключів,
засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом;
акредитація – процедура документального засвідчення
компетентності центра сертифікації ключів здійснювати діяльність,
пов’язану з обслуговуванням посилених сертифікатів ключів;
компрометація особистого ключа – будь-яка подія та/або дія,
що призвела або може призвести до несанкціонованого використання
особистого ключа;
блокування сертифіката ключа – тимчасове зупинення чинності
сертифіката ключа;
підписувач – особа, яка на законних підставах володіє
особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку
вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час
створення електронного документа;
послуги електронного цифрового підпису – надання у
користування засобів електронного цифрового підпису, допомога при
генерації відкритих та особистих ключів, обслуговування
сертифікатів ключів (формування, розповсюдження, скасування,
зберігання, блокування та поновлення), надання інформації щодо
чинних, скасованих і блокованих сертифікатів ключів, послуги
фіксування часу, консультації та інші послуги, визначені цим
Законом;
надійний засіб електронного цифрового підпису – засіб
електронного цифрового підпису, що має сертифікат відповідності
або позитивний експертний висновок за результатами державної
експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Підтвердження відповідності та проведення державної експертизи цих
засобів здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Стаття 2. Суб’єкти правових відносин у сфері послуг
електронного цифрового підпису
Суб’єктами правових відносин у сфері послуг електронного
цифрового підпису є:
підписувач;
користувач;
центр сертифікації ключів;
акредитований центр сертифікації ключів;
центральний засвідчувальний орган;
засвідчувальний центр органу виконавчої влади або іншого
державного органу (далі – засвідчувальний центр);
контролюючий орган.
Стаття 3. Правовий статус електронного цифрового
підпису
Електронний цифровий підпис за правовим статусом
прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:
електронний цифровий підпис підтверджено з використанням
посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів
цифрового підпису;
під час перевірки використовувався посилений сертифікат
ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;
особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу,
зазначеному у сертифікаті.
Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через
те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому
сертифікаті ключа.
Стаття 4. Призначення електронного цифрового підпису
Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення
діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з
використанням електронних документів.
Електронний цифровий підпис використовується фізичними та
юридичними особами – суб’єктами електронного документообігу для
ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в
електронній формі.
Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку
підписання договорів та інших документів, встановленого законом
для вчинення правочинів у письмовій формі.
Нотаріальні дії із засвідчення справжності електронного
цифрового підпису на електронних документах вчиняються відповідно
до порядку, встановленого законом.
Стаття 5. Особливості застосування електронного
цифрового підпису
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи та організації державної форми власності
для засвідчення чинності відкритого ключа використовують лише
посилений сертифікат ключа.
Інші юридичні та фізичні особи можуть на договірних засадах
засвідчувати чинність відкритого ключа сертифікатом ключа,
сформованим центром сертифікації ключів, а також використовувати
електронний цифровий підпис без сертифіката ключа.
Розподіл ризиків збитків, що можуть бути заподіяні
підписувачам, користувачам та третім особам, які користуються
електронними цифровими підписами без сертифіката ключа,
визначається суб’єктами правових відносин у сфері послуг
електронного цифрового підпису на договірних засадах.
Захист прав споживачів послуг електронного цифрового підпису,
а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим
Законом та Законом України “Про захист прав споживачів”
( 1023-12 ).
У випадках, коли відповідно до законодавства необхідне
засвідчення дійсності підпису на документах та відповідності копій
документів оригіналам печаткою, на електронний документ
накладається ще один електронний цифровий підпис юридичної особи,
спеціально призначений для таких цілей.
Порядок застосування електронного цифрового підпису органами
державної влади, органами місцевого самоврядування,
підприємствами, установами та організаціями державної форми
власності ( 1452-2004-п ) визначається Кабінетом Міністрів
України.
Порядок застосування цифрового підпису в банківській
діяльності визначається Національним банком України.
Стаття 6. Вимоги до сертифіката ключа
Сертифікат ключа містить такі обов’язкові дані:
найменування та реквізити центру сертифікації ключів
(центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру);
зазначення, що сертифікат виданий в Україні;
унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа;
основні дані (реквізити) підписувача – власника особистого
ключа;
дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката;
відкритий ключ;
найменування криптографічного алгоритму, що використовується
власником особистого ключа;
інформацію про обмеження використання підпису.
Посилений сертифікат ключа, крім обов’язкових даних, які
містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого
сертифіката ключа.
Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на
вимогу його власника.
Стаття 7. Права та обов’язки підписувача
Підписувач має право:
вимагати скасування, блокування або поновлення свого
сертифіката ключа;
оскаржити дії чи бездіяльність центру сертифікації ключів у
судовому порядку.
Підписувач зобов’язаний:
зберігати особистий ключ у таємниці;
надавати центру сертифікації ключів дані згідно з вимогами
статті 6 цього Закону для засвідчення чинності відкритого ключа;
своєчасно надавати центру сертифікації ключів інформацію про
зміну даних, відображених у сертифікаті ключа.
Стаття 8. Центр сертифікації ключів
Центром сертифікації ключів може бути юридична особа
незалежно від форми власності або фізична особа, яка є суб’єктом
підприємницької діяльності, що надає послуги електронного
цифрового підпису та засвідчила свій відкритий ключ у центральному
засвідчувальному органі або засвідчувальному центрі з дотриманням
вимог статті 6 цього Закону.
Обслуговування фізичних та юридичних осіб здійснюється
центром сертифікації ключів на договірних засадах.
Центр сертифікації ключів має право:
надавати послуги електронного цифрового підпису та
обслуговувати сертифікати ключів;
отримувати та перевіряти інформацію, необхідну для реєстрації
підписувача і формування сертифіката ключа безпосередньо у
юридичної або фізичної особи чи у її уповноваженого представника.
Центр сертифікації ключів зобов’язаний:
забезпечувати захист інформації в автоматизованих системах
відповідно до законодавства;
забезпечувати захист персональних даних, отриманих від
підписувача, згідно з законодавством;
встановлювати під час формування сертифіката ключа належність
відкритого ключа та відповідного особистого ключа підписувачу;
своєчасно скасовувати, блокувати та поновлювати сертифікати
ключів у випадках, передбачених цим Законом;
своєчасно попереджувати підписувача та додавати в сертифікат
відкритого ключа підписувача інформацію про обмеження використання
електронного цифрового підпису, які встановлюються для
забезпечення можливості відшкодування збитків сторін у разі
заподіяння шкоди з боку центру сертифікації ключів;
перевіряти законність звернень про скасування, блокування та
поновлення сертифікатів ключів та зберігати документи, на підставі
яких були скасовані, блоковані та поновлені сертифікати ключів;
цілодобово приймати заяви про скасування, блокування та
поновлення сертифікатів ключів;
вести електронний перелік чинних, скасованих і блокованих
сертифікатів ключів;
забезпечувати цілодобово доступ користувачів до сертифікатів
ключів та відповідних електронних переліків сертифікатів через
загальнодоступні телекомунікаційні канали;
забезпечувати зберігання сформованих сертифікатів ключів
протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання
відповідних документів на папері;
надавати консультації з питань, пов’язаних з електронним
цифровим підписом.
Зберігання особистих ключів підписувачів та ознайомлення з
ними в центрі сертифікації ключів забороняються.
Стаття 9. Акредитований центр сертифікації ключів
Центр сертифікації ключів, акредитований в установленому
порядку, є акредитованим центром сертифікації ключів.
Акредитований центр сертифікації ключів має право:
надавати послуги електронного цифрового підпису та
обслуговувати виключно посилені сертифікати ключів;
отримувати та перевіряти інформацію, необхідну для реєстрації
підписувача і формування посиленого сертифіката ключа,
безпосередньо у юридичної або фізичної особи чи її представника.
Акредитований центр сертифікації ключів має виконувати усі
зобов’язання та вимоги, встановлені законодавством для центру
сертифікації ключів, та додатково зобов’язаний використовувати для
надання послуг електронного цифрового підпису надійні засоби
електронного цифрового підпису.
Порядок акредитації ( 903-2004-п ) та вимоги, яким повинен
відповідати акредитований центр сертифікації ключів,
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 10. Засвідчувальний центр
Кабінет Міністрів України за необхідності визначає
засвідчувальний центр центрального органу виконавчої влади для
забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та
акредитації групи центрів сертифікації ключів, які надають послуги
електронного цифрового підпису цьому органу і підпорядкованим йому
підприємствам, установам та організаціям.
Інші державні органи за необхідності, за погодженням з
Кабінетом Міністрів України, визначають свої засвідчувальні
центри, призначені для виконання функцій, зазначених у частині
першій цієї статті.
Засвідчувальний центр по відношенню до групи центрів
сертифікації ключів, зазначених у частині першій цієї статті, має
ті ж функції і повноваження, що й центральний засвідчувальний
орган стосовно центрів сертифікації ключів.
Засвідчувальний центр відповідає вимогам, встановленим
законодавством для акредитованого центру сертифікації ключів.
Засвідчувальний центр реєструється, засвідчує свій відкритий
ключ і акредитується у центральному засвідчувальному органі.
Положення про засвідчувальний центр центрального органу
виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 11. Центральний засвідчувальний орган
Центральний засвідчувальний орган визначається Кабінетом
Міністрів України.
Центральний засвідчувальний орган:
формує і видає посилені сертифікати ключів засвідчувальним
центрам та центрам сертифікації ключів з дотриманням вимог статті
6 цього Закону;
блокує, скасовує та поновлює посилені сертифікати ключів
засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів у випадках,
передбачених цим Законом;
веде електронні реєстри чинних, блокованих та скасованих
посилених сертифікатів ключів засвідчувальних центрів та центрів
сертифікації ключів;
веде акредитацію центрів сертифікації ключів, отримує та
перевіряє інформацію, необхідну для їх акредитації;
забезпечує цілодобово доступ засвідчувальних центрів та
центрів сертифікації ключів до посилених сертифікатів ключів та
відповідних електронних реєстрів через загальнодоступні
телекомунікаційні канали;
зберігає посилені сертифікати ключів засвідчувальних центрів
та центрів сертифікації ключів;
надає засвідчувальним центрам та центрам сертифікації ключів
консультації з питань, пов’язаних з використанням електронного
цифрового підпису.
Центральний засвідчувальний орган відповідає вимогам,
встановленим законодавством для акредитованого центру сертифікації
ключів.
Положення про центральний засвідчувальний орган
затверджується Кабінетом Міністрів України ( 1451-2004-п ).
Стаття 12. Контролюючий орган
Функції контролюючого органу здійснює спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань
організації спеціального зв’язку та захисту інформації. { Частина перша статті 12 в редакції Закону N 879-VI ( 879-17 )
від 15.01.2009 }
Контролюючий орган перевіряє дотримання вимог цього Закону
центральним засвідчувальним органом, засвідчувальними центрами та
центрами сертифікації ключів.
У разі невиконання або неналежного виконання обов’язків та
виявлення порушень вимог, встановлених законодавством для центру
сертифікації ключів, засвідчувального центру, контролюючий орган
дає розпорядження центральному засвідчувальному органу про негайне
вжиття заходів, передбачених законом.
Стаття 13. Скасування, блокування та поновлення
посиленого сертифіката ключа
Акредитований центр сертифікації ключів негайно скасовує
сформований ним посилений сертифікат ключа у разі:
закінчення строку чинності сертифіката ключа;
подання заяви власника ключа або його уповноваженого
представника;
припинення діяльності юридичної особи – власника ключа;
смерті фізичної особи – власника ключа або оголошення його
померлим за рішенням суду;
визнання власника ключа недієздатним за рішенням суду;
надання власником ключа недостовірних даних;
компрометації особистого ключа.
Центральний засвідчувальний орган негайно скасовує посилений
сертифікат ключа центру сертифікації ключів, засвідчувального
центру у разі:
припинення діяльності з надання послуг електронного цифрового
підпису;
компрометації особистого ключа.
Центральний засвідчувальний орган, засвідчувальний центр,
акредитований центр сертифікації ключів негайно блокують посилений
сертифікат ключа:
у разі подання заяви власника ключа або його уповноваженого
представника;
за рішенням суду, що набрало законної сили;
у разі компрометації особистого ключа.
Скасування і блокування посиленого сертифіката ключа набирає
чинності з моменту внесення до реєстру чинних, скасованих і
блокованих посилених сертифікатів із зазначенням дати та часу
здійснення цієї операції.
Центральний засвідчувальний орган, засвідчувальний центр,
акредитований центр сертифікації ключів негайно повідомляють про
скасування або блокування посиленого сертифіката ключа його
власника.
Блокований посилений сертифікат ключа поновлюється:
у разі подання заяви власника ключа або його уповноваженого
представника;
за рішенням суду, що набрало законної сили;
у разі встановлення недостовірності даних про компрометацію
особистого ключа.
Стаття 14. Припинення діяльності центру
сертифікації ключів
Центр сертифікації ключів припиняє свою діяльність відповідно
до законодавства.
Про рішення щодо припинення діяльності центр сертифікації
ключів повідомляє підписувачів за три місяці, якщо інші строки не
визначено законодавством. Підписувачі мають право обирати за
власним бажанням будь-який центр сертифікації ключів для
подальшого обслуговування, якщо інше не передбачено
законодавством. Після повідомлення про припинення діяльності центр
сертифікації ключів не має права видавати нові сертифікати ключів.
Усі сертифікати ключів, що були видані центром сертифікації
ключів, після припинення його діяльності скасовуються.
Центр сертифікації ключів, що повідомив про припинення своєї
діяльності, зобов’язаний забезпечити захист прав споживачів шляхом
повернення грошей за послуги, що не можуть надаватися в
подальшому, якщо вони були попередньо оплачені.
Акредитований центр сертифікації ключів додатково повідомляє
про рішення щодо припинення діяльності центральний засвідчувальний
орган або відповідний засвідчувальний центр.
Акредитований центр сертифікації ключів протягом доби,
визначеної як дата припинення його діяльності, передає посилені
сертифікати ключів, відповідні реєстри посилених сертифікатів
ключів та документовану інформацію, яка підлягає обов’язковій
передачі, відповідному засвідчувальному центру або центральному
засвідчувальному органу.
Порядок передачі акредитованим центром сертифікації ключів
посилених сертифікатів ключів, відповідних реєстрів посилених
сертифікатів ключів та документованої інформації, яка підлягає
обов’язковій передачі, встановлюється Кабінетом Міністрів України
( 1454-2004-п ).
Стаття 15. Відповідальність за порушення законодавства
про електронний цифровий підпис
Особи, винні у порушенні законодавства про електронний
цифровий підпис, несуть відповідальність згідно з законом.
Стаття 16. Розв’язання спорів
Спори, що виникають у сфері надання послуг електронного
цифрового підпису, розв’язуються в порядку, встановленому законом.
Стаття 17. Визнання іноземних сертифікатів ключів
Іноземні сертифікати ключів, засвідчені відповідно до
законодавства тих держав, де вони видані, визнаються в Україні
чинними у порядку, встановленому законом.
Стаття 18. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.
2. До приведення законів України та інших
нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони
застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Пункт 14 статті 9 Закону України “Про ліцензування певних
видів господарської діяльності” ( 1775-14 ) (Відомості Верховної
Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299) після слів “надання послуг в
галузі криптографічного захисту інформації” доповнити словами
“(крім послуг електронного цифрового підпису)”.
4. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня
набрання чинності цим Законом:
підготувати та внести до Верховної Ради України пропозиції
про внесення змін до законів України, що випливають із цього
Закону;
забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів, а
також нормативно-правових актів міністерств та інших центральних
органів виконавчої влади у відповідність з цим Законом;
визначити центральний засвідчувальний орган;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених
цим Законом.
5. Національному банку України протягом шести місяців з дня
набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові
акти у відповідність з цим Законом.
6. Кабінету Міністрів України разом з Національним банком
України, іншими органами державної влади протягом шести місяців з
дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд
Верховної Ради України програму заходів щодо впровадження
електронного документа, електронного документообігу та
електронного цифрового підпису.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 22 травня 2003 року
N 852-IV
Вся інформація про лікарські засоби та їх застосування представлена для ознайомлення і не може вважатися настановою для самостійної діагностики та лікування. Інформація призначена виключно для медичних та фармацевтичних працівників.