Статті

Агата Крісті: королева з червоним хрестом

16/12/2017

Зазвичай класиків світової літератури ми сприймаємо лише як письменників, забуваючи про те, що фактично у всіх них був ще й інший, менш відомий, бік професійної діяльності. Чи не один із найяскравіших прикладів — Агата Крісті. Знана в усьому світі Королева детективу досі залишається кумиром мільйонів завдяки своїм безсмертним творам, однак факти її біографії відомі далеко не всім. Розглядаючи традиційні фото літньої жінки аристократичної зовнішності — у хутрі і з дорогими прикрасами, пересічний читач і не здогадується, що в молоді роки її звичним одягом був білий фартух із червоним хрестом на грудях, а замість пера її руки щодня тримали склянки з ліками

Міс Міллер

Мері Клариса Агата Міллер народилася в 1890 р. у заможній родині вихідців із Америки. Будучи молодшою дитиною, вона змалечку була оточена любов’ю і турботою, жила в достатку. Улюблениця-донька навчалася вдома, рано почала цікавитися книгами, поглинаючи їх у неймовірній кількості. Відповідно до вимог вікторіанської епохи освіта для дівчаток не передбачала якихось ґрунтовних знань — головним було виховати із них справжніх леді. Тому Агаті наймали вчителів музики й танців, а у віці 15 років відправили до Франції, де вона за півтора року змінила три пансіони, приділяючи головну увагу оперному співу і грі на роялі.

Набувши, за її власним висловом, «французької куртуазності», юна міс Міллер мала відповідним чином вийти у світ. Адже головним завданням у житті леді у ті часи було успішне заміжжя. З цією метою вона разом з матір’ю виїхала до Каїру — місця відпочинку вишуканого англійського товариства. «Дебют» тривав понад три місяці, що були сповнені нескінченних балів, під час яких Агата зводила з розуму найбагатших кавалерів зі всього світу. А потім вона разом із подругою гостювала в Італії. Та й на батьківщині дівчина не жалілася на відсутність залицяльників, однак остаточний вибір робити не поспішала.

Агата Крісті пропрацювала в аптеці два роки і, за її власним зізнанням, відділення стало її другим домом

Аж поки на черговому балу Агата не зустріла льотчика Королівських повітряних сил Арчибальда Крісті. Міллери після смерті голови родини перебували на той час на межі банкрутства, тому мати закономірно чекала від молодшої дочки більш вдалої партії, а її новий кавалер походив із небагатої сім’ї і до того ж зазнав невдачі у фінансових вкладеннях, внаслідок чого втратив усі свої статки. Незважаючи на категоричне заперечення матері, молода леді погодилася стати його дружиною. Їхні заручини тривали півтора року, впродовж яких вони то розривали, то поновлювали свої стосунки.

А завтра була війна…

У 1914 р. розмірене життя Англії сколихнула Перша світова війна. Ще до її офіційного оголошення Агата, яку виховували лише для щасливого заміжжя, здивувала усіх, записавшись на медсестринські курси. По закінченні навчання вона склала іспит із практичних навичок надання першої медичної допомоги, одержала посвідчення про свої досягнення і перейшла до практичної частини. Двічі на тиждень майбутня письменниця відвідувала місцеву лікарню, а також один день щотижня працювала із патронажною сестрою, обходячи людей по домівках. Практикантці довелося зіткнутися із жахливими побутовими умовами мешканців бідних районів, зараженням крові, венеричними хворобами, гангренами та іншими малоприємними речами.

Після оголошення війни наречений Агати Арчибальд як льотчик Королівської авіації був мобілізований, а вона разом із представницями Червоного Хреста заготовлювала пов’язки для прийому поранених. Молодих дівчат не хотіли приймати до шпиталю, бо вони, як незаміжні, не могли доглядати за чоловіками — їм доручали або прибирання, або роботу на кухні.

Незабаром до шпиталю прибули перші двісті поранених. Агата саме мила підлогу, коли до неї звернулися з проханням допомогти медсестрі. Відтоді вона нарешті потрапила у штат.

Саме в аптеці у Крісті сформувався задум її першого детективу «Таємничий злочин у Стайлз». «Можливо, тому що мене з усіх боків оточувала отрута, — читаємо в її мемуарах, — я вибрала смерть внаслідок отруєння. Мені здалося, що в такому сюжеті закладені невичерпні можливості»

В «Автобіографії» читаємо: «Робота сестри відразу мені припала до душі. Я легко навчилася всьому і дійшла висновку, що це одна з тих професій, котрі приносять найбільше задоволення». Тим часом поранені продовжували надходити прямо із окопів. Дівчині із багатої родини вперше довелося вичісувати воші, стати свідком нападів правця, зіткнутися зі смертю… і залишитись в строю.

У своїх спогадах Агата пише: «Але минуло три тижні, і мені вже здавалося, що я все життя тільки те й робила, що доглядала за солдатами». Сестра Міллер слідкувала за правильністю записів у картках хворих, супроводжувала їх на рентген чи флюорографію, писала листи за неписьменних тощо. За власним бажанням, вона працювала навіть у неділю.

Оскільки уже не було тих умовностей, що заважали їм раніше, напередодні Різдва 1914 р. Агата з Арчибальдом обвінчалися у Клівтоні. Першу шлюбну ніч молодята провели у готелі, після чого він повернувся на фронт, а вона — до свого шпиталю.

Новоспечена сестра Крісті продовжувала наполегливо працювати, а виконувана робота щодалі більше їй подобалась. Польовий шпиталь перевели до Франції, однак їхній шпиталь залишався й надалі переповненим.

Фармація, отрута і перша проба пера

Незабаром Агата занедужала на грип і прохворіла цілий місяць. Коли вона повернулася до шпиталю, там відкрили нове відділення — безкоштовну аптеку, де їй запропонували місце. В «Автобіографії» письменниця так характеризує зміни у своїй роботі: «Не можу сказати, що нова діяльність подобалася мені більше, ніж попередня. У мене, мабуть, було справжнє покликання — медичної сестри, і я була б щаслива на все життя залишитися нею. Однак спочатку нова робота видалася мені цікавою, тільки аж надто одноманітною».

У молодої співробітниці склалися надзвичайно приязні стосунки із завідувачами, що навчали її аптечній справі, і вона поступово набувала необхідних знань і вмінь. Крім того, Агата успішно склала відповідний іспит із фармації. У ті часи в аптеках готували ліки самостійно. Бували дні, пригадувала вона, коли покупці стояли нескінченними чергами і їй доводилося безупинно наповнювати баночки, змішувати мазі та готувати примочки.

Як недосвідчений працівник, вона завжди дуже боялася помилитися у розрахунках або допустити похибку через неуважність: інколи прокидалася вночі, непокоячись, чи не залишила десь отруту, чи не переплутала кришечки в ліках, і бігла в аптеку перевіряти.

Саме в аптеці у Крісті сформувався задум її першого детективу «Таємничий злочин у Стайлз». «Можливо, тому що мене з усіх боків оточувала отрута, — читаємо в її мемуарах, — я вибрала смерть внаслідок отруєння. Мені здалося, що в такому сюжеті закладені невичерпні можливості».

Замість того щоб переїхати до спокійного місця, 50-річна Королева детективу одразу ж по оголошенні війни вирушила до місцевої лікарні та попросила дозволу працювати в аптеці, «щоб освіжити свої знання на випадок, якщо знадоблюся пізніше»

Агата пропрацювала в аптеці два роки і, за її власним зізнанням, відділення стало її другим домом. Та після призначення Арчибальда в Лондон вона залишила роботу і переїхала з чоловіком до столиці.

Коли у 1920 р. нарешті побачив світ (після того як рукопис повернуло шість видавництв!) перший детективний роман Агати Крісті «Таємничий злочин у Стайлз», на нього вийшло декілька хороших рецензій. Авторці найбільше сподобався відгук у «Фармацевтичному журналі», де роман хвалили за те, що у ньому «правильно описується дія отрути, а не вигадуються деякі неіснуючі в природі речовини, які так часто з’являються на сторінках інших книг». Всього у творах письменниці 83 злочини здійснено за допомогою отрути.

«Вбиваючи» й «отруюючи» героїв у своїх славетних детективах, в реальному житті письменниця врятувала безліч пацієнтів, гордо несучи на грудях емблему червоного хреста

Надалі місіс Крісті присвятила себе родині і творчості. Стосовно свого фаху вона зазначала: «Думаю, якщо б я не вийшла заміж, то після війни вступила б на курси сестер і стала б працювати у лікарні».

За покликом душі

Досягнувши літературного успіху і заживши справжньої письменницької слави, Агата все ж повернулася до медицини ще раз. Сталося це під час Другої світової війни. Її другий чоловік — Макс Мелловен — вступив на службу до Військово-повітряних сил, а вона, так само, як і 25 років тому, знову повернулася до медицини. Замість того щоб переїхати до спокійного місця, 50-річна Королева детективу одразу ж по оголошенні війни вирушила до місцевої лікарні та попросила дозволу працювати в аптеці, «щоб освіжити свої знання на випадок, якщо знадоблюся пізніше». Письменниця констатує: «В основному положення покращилося порівняно з часами моєї молодості — з’явилося багато нових пілюль, таблеток, присипок, мазей, рідин та інших готових форм».

Згодом Агата почала працювати провізором в аптеці університетського коледжу. За спогадами, вона була постійно зайнята: працювала в лікарні два повних дні, три рази на тиждень — по півдня і раз на два тижні — зранку по суботах. На початковому етапі війни їй доводилося працювати під постійним бомбардуванням.

subscribe

Агата як досвідчений медик могла вже порівнювати минули і нинішні часи: «Ми добре бачили, що нинішня війна — не те, що попередня, коли треба було надавати екстрену допомогу пораненим, доставленим прямо з окопів. Тепер половина часу йшла на видачу величезної кількості пілюль епілептикам». Незабаром їй запропонували стати провізором при лікарі у Вендовері, але здійсненню цього задуму завадило повернення Макса з фронту. Возз’єднавшись із чоловіком після довгої розлуки, вона вже остаточно відійшла від медичної практики.

Отже, Агата Крісті, незважаючи на свій «королівський» статус у літературі, мала ще й інше покликання — медицину і фармацію, яким вона чесно віддала близько 9 років служіння. «Вбиваючи» й «отруюючи» героїв у своїх славетних детективах, в реальному житті письменниця врятувала безліч пацієнтів, гордо несучи на грудях емблему червоного хреста

Олена Тищенко,
заступник директора
КУ «Обласна наукова медична бібліотека» ЗОР, Запоріжжя

“Фармацевт Практик” #12′ 2017

 

ПЕРЕДПЛАТА
КУПИТИ КНИГИ