Алергія у дітей
За офіційною статистикою, у кожної четвертої дитини в Україні виявляють ту чи іншу алергічну патологію. Наприклад, близько 1% дітей хворі на бронхіальну астму. Насправді, стверджує доктор медичних наук, професор кафедри педіатрії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, керівник Львівського міського алергологічного центру Леся БЕШ, цифри більші щонайменше вдвічі
Харчова алергія — перший тривожний дзвіночок
Термін „алергія” походить від грецьких слів allos (інший) і ergon (дія). Його використовують для позначення процесу, в якому на організм дитини, що схильна до алергії, діють певні чинники. Алергія — це змінена реактивність організму (властивість відповідати змінами життєдіяльності на зовнішні впливи), яка характеризується підвищеною чутливістю до різноманітних речовин (алергенів).
Першим виявом алергічної патології у дітей, тобто початковою ланкою еволюційного процесу, як правило, є харчова алергія (ХА), що виникає вже в перші місяці життя.
Багатогранність і неоднозначність чинників, що зумовлюють розвиток ХА, ускладнюють вивчення причин її розвитку. Поза тим, встановленими можна вважати три групи факторів (схильності, причинні, сприятливі), взаємодія яких і спричинює виникнення ХА.
Розглянемо кожну з трьох названих груп.
Унаслідок дії чинників першої групи у дитини виникає схильність до розвитку ХА, яка передається спадково. Лікарі давно помітили, що коли на алергію нездужають батьки чи інші близькі родичі, хвороба може розвинутися й у дітей. Тобто проблема виникає ще задовго до народження малюка. При цьому успадковується не якесь конкретне захворювання (бронхіальна астма, медикаментозна алергія тощо), а здатність під час контакту з алергеном надмірно продукувати специфічні речовини — алергічні антитіла, зокрема, імуноглобулін Е (IgE). Неможливо передбачити наперед, яке захворювання виникне (і чи виникне взагалі) у дитини, в якої батьки хворіють на бронхіальну астму: астма, екзема, кропив’янка? Але, без сумніву, така дитина має більше шансів мати будь-яку алергічну реакцію у будь-якому вигляді порівняно з тією, у якої батьки здорові.
На жаль, медицина сьогодні не вміє впливати на спадкові фактори. А тому впродовж усього життя організм зберігатиме здатність виявляти алергічні реакції.
Друга група чинників (причинні) — це харчові алергени. Термін „харчова алергія” не є діагнозом. Він пояснює зв’язок захворювання з алергічною реакцією на харчові продукти. Іншими словами, безпосередніми причинними факторами, які сенсибілізують організм дитини і викликають клінічні прояви ХА, є харчові алергени.
По суті, будь-який харчовий продукт може спричинити виникнення ХА. Не існує алергії хіба що на воду. Здебільшого алергенні властивості мають білки, найчастіше глікопротеїни з молекулярною масою від 17 000 до 40 000, рідше поліпептиди. Іноді харчовими алергенами стають полісахариди або алкалоїди. У деяких випадках ХА викликають харчові добавки — барвники, консерванти, ароматизатори, емульгатори тощо.
У дітей алергічні реакції найчастіше викликають фрукти (цитрусові), ягоди (полуниці), овочі (помідори, морква), а також горіхи, яйця, морепродукти, коров’яче молоко, мед, шоколад, соки, консерви.
Для того, щоб визначити алергенний продукт, необхідно вести харчовий щоденник. Спостережлива мама завжди знає, який продукт викликає у її малечі алергію.
Третя група — сприятливі чинники, які підвищують ризик розвитку хвороби на фоні впливу причинних чинників. До них належать огріхи в дієті вагітної; раннє штучне вигодовування; раннє підгодовування; забруднене навколишнє середовище.
— Найчастіше ХА проявляється змінами на шкірі (алергічний діатез, атопічний дерматит, кропив’янка, набряк Квінке) та в органах травлення (нудота, блювота, пронос), — підкреслює Леся Василівна. — Окрім цього, харчові продукти можуть спричинити напад ядухи у дитини, хворої на обструктивний бронхіт чи бронхіальну астму. ХА має гостру або хронічну форми, з рецидивами.
Гострі прояви ХА мають різну інтенсивність і локалізацію, як-от: кропив’янка, набряк шкіри і підшкірного шару; розлади функцій травного тракту — кишкова колька, блювота, пронос, печія в ділянці стравоходу і шлунка; напад бронхіальної астми; важке токсикоз-алергічне дифузне ураження шкіри; колаптоїдний стан (різке зниження артеріального тиску); анафілактичний шок.
Хронічна ХА також має різний перебіг, проте найчастіше у формі атопічного дерматиту — алергічного запалення шкіри.
ХА може спричинювати розвиток респіраторного алергозу і навіть бронхіальної астми. Подеколи — розлади нервової системи, наприклад, швидку втомлюваність, підвищену збудливість, дратівливість.
Отож, визначальними клінічними ознаками ХА є типові зміни на шкірі та розлади органів травлення. Проте встановленням діагнозу „харчова алергія” діагностичний пошук не завершується. Важливо визначити причину захворювання у дитини за допомогою спеціальних методів алергодіагностики, що включають алергологічний анамнез, шкірні та провокаційні тести, методи специфічної алергодіагностики in vitro.
Особливо важливим є правильний збір алергологічного анамнезу, який дозволяє не тільки встановити наявність у дитини ХА, але й допомагає визначити причинно-значущі алергени та інші чинники ризику, які сприяють розвиткові і прогресуванню недуги.
Другим етапом специфічної алергодіагностики є алергологічне тестування. Існує чимало його різновидів, однак дотепер найпопулярнішими залишаються скарифікаційні шкірні проби.
Інформативними вважаються провокаційні пероральні тести, коли алерген, що вводиться з їжею, стимулює розвиток симптомів ХА. Проте найчастіше у практичній педіатрії застосовують елімінаційно-провокаційний тест, коли підозрюваний продукт виключають з раціону хворого, а потім (після зникнення або зменшення вираженості симптомів) знову вводять у харчування.
Лише такий підхід до встановлення діагнозу дає лікарю всю необхідну інформацію для адекватного лікування ХА, запобігання розвиткові респіраторних та інших видів алергозів, підсумовує професор Леся Беш.
Центр об’єднує зусилля
Львівський міський дитячий алергологічний центр створено шість років тому. Налагоджені зв’язки з первинною педіатричною ланкою та регулярні виїзди у міські поліклініки дозволили його засновникам побачити проблеми алергології з позицій дільничного педіатра та виявити ті ніші, які повинен заповнити своєю діяльністю, передовсім консультативною, алергоцентр.
— Завдяки роботі Товариства дитячих алергологів і пульмонологів, яке діє при Українському лікарському товаристві, ми постійно співпрацюємо із спеціалістами з інших дитячих клінік, обмінюємося досвідом, обговорюємо складні клінічні випадки, що, зрозуміло, підвищує ефективність роботи, — зазначає керівник Центру Леся Беш. — Поза тим, ми забезпечуємо адекватне лікування дітей з алергічними захворюваннями і навіть намагаємося його зробити дешевшим для пацієнтів із незабезпечених сімей.
Як відомо, дитина ніколи не хворіє сама. Поруч з нею її сім’я, яка може і повинна допомогти малюкові адаптуватися до ситуації, пов’язаної з хворобою. Лікування алергічної патології може бути ефективним у тому разі, коли тісно співпрацюють всі учасники лікувального процесу — лікарі, хворі діти та їх батьки. Правильна позиція батьків стосовно хворої дитини — гарантія успішного лікування. Ось чому величезна увага у Центрі приділяється освітнім програмам для дітей і дорослих. Вони покликані допомогти зрозуміти суть хвороби і необхідність тривалого лікування. А ще — оволодіти певними навиками, які дозволять контролювати перебіг недуги і правильно проводити лікування.
Саме з цією метою при дитячому міському алергоцентрі створено астма-школу та алегро-школу; проводяться конференції для батьків та індивідуальне навчання під час візиту до лікаря; пропонується спеціальна медична і просвітницька література, видається журнал „Алергія у дитини”.
У астма-школі заняття для батьків відбуваються раз на тиждень. Тут можна дізнатися про причини й ознаки бронхіальної астми, основні принципи лікування та сучасні лікарські препарати, спеціальне харчування.
Отримавши такі знання, батьки стають активними помічниками лікаря. У них зменшується страх перед приступами бронхіальної астми, що, своєю чергою, сприяє зменшенню частоти загострень у дитини та кількості госпіталізацій.
Лариса Дедишина
