Хвороби пародонту: пародонтоз
Термін „пародонт” походить від двох грецьких слів: para – „навколо” і odontos – „зуб”. Так називають комплекс навколозубних тканин, у тому числі ясна й кісткову тканину щелеп обіч зубів. Хвороби пародонту широко розповсюджені й серед дітей, і серед дорослих. У переліку найчастіших захворювань людини їм належить шосте місце після серцево-судинних, пухлинних і деяких інфекційних. Варто відзначити, що ураження пародонту найчастіше зустрічається у 35-45-річних осіб, тобто у працездатної частини населення
Небезпечний і підступний
Розповсюдженість захворювання залежить від кліматогеографічних умов, демографічних особливостей, характеру харчування й професійних чинників. Хвороби пародонту мають хронічний перебіг і за відсутності відповідного лікування призводять до дуже серйозних наслідків: розхитування й випадання зубів, формування джерела хронічної інфекції, ослаблення реактивності організму, різних захворювань внутрішніх органів. При захворюваннях пародонту патологічний процес може захоплювати всі тканини навколо зуба або тільки деякі з них.
Пародонтоз – це хронічний запальний процес у пародонті. Клінічна картина пародонтозу визначається симптомокомплексами, характерними для різних форм гінгівіту (гінгівіт – гостре чи хронічне запалення ясен, при якому запальний процес локалізується лише в м’яких тканинах пародонту й не супроводжується рентгенологічно діагностованими деструктивними змінами в кістковій тканині щелеп. За формами прояву гінгівіт поділяється на катаральний, виразково-некротичний, гіпертрофічний і атрофічний).
При пародонтозі патологічним процесом охоплений увесь комплекс пародонтальних тканин, а гінгівіт є одним із симптомів. Причому на початковій стадії пародонтозу диференціальна діагностика можлива тільки за допомогою рентгенологічного дослідження.
Як правило, пародонтоз починається непомітно: з’являється кровоточивість ясен при чищенні зубів, короткочасний біль у яснах, свербіж. Якщо в цей період не розпочати лікування, хвороба прогресує: посилюється запальний процес у м’яких тканинах, відбувається деструкція кісткової тканини щелеп, з’являються патологічні зубо-ясенні кишені – щілиноподібний простір між зубами й кісткою щелепи зазвичай заповнений гноєм. Кровоточивість ясен теж посилюється: кров з’являється не тільки під час чищення зубів і їжі, але й без впливу механічного подразника. Неприємний запах із рота й труднощі при пережовуванні їжі розхитаними зубами ускладнюють життя хворого.
Окрім того, у пародонті на тлі тривалого запально-дистрофічного процесу розширюється вогнище хронічної інфекції, послаблюються захисні сили організму, змінюється його реактивність, відбуваються процеси сенсибілізації до мікробної флори зубо-ясенних кишень й аутоалергічні реакціїна патологічно змінені тканини ясен. Як наслідок погіршується загальний стан хворих, які стають надміру дратівливими, швидко втомлюються, скаржаться на поганий сон і апетит. На фоні зниженої реактивності організму розвиваються різноманітні захворювання внутрішніх органів.
Місцевими факторами розвитку пародонтозу можна вважати відкладення зубного каменю, активне розмноження мікрофлори порожнини рота, мікробні бляшки, перевантаження чи недостатню функціональну активність окремих груп зубів, неправильно виготовлені коронки й містки, вроджені й набуті деформації щелеп і слизової оболонки порожнини рота.
Серед місцевих причин слід згадати зубний камінь, утворення якого пов’язане з поганим доглядом за порожниною рота, а також зі зміною складу слини, аномаліями розташування зубів і з порушенням мінерального обміну. Сприяє відкладенню зубного каменю й куріння. При наявності зубного каменю над і під яснами краї ясен постійно травмуються, що й пришвидшує початок хронічного запального процесу, внаслідок чого утворюються патологічні зубо-ясенні кишені. Саме тому 1-2 рази на рік зубний камінь слід видаляти.
Особливе значення у розвитку пародонтозу має мікрофлора порожнини рота й зубні мікробні бляшки. Існує навіть інфекційна теорія походження захворювання. Однак неодноразові спроби виділити збудника пародонтозу не мали успіху й клініко-експериментальні дані цю теорію не підтвердили. Але мікробний фактор справді провокує виникнення й розвиток запального процесу в тканинах пародонту: мікроорганізми, які вегетуютьу порожнині рота,пошкоджують клітини пародонту й виділяють ендотоксини,що продукують згубнідля тканини ясен особливі ферменти.
Аналогічно діє мікробна зубна бляшка. У нормі поверхню зубів вкриває липка прозора плівка (пеллікула), яка складається із секрету слинних залоз і великої кількості бактерій. При поганому догляді за порожниною рота кількість бактерій, які харчуються залишками їжі, збільшується, наліт на зубах петрифікується, утворюючи міцні зубні бляшки.
Розвиткові хвороб пародонту сприяють травми через відсутність зубів, карієс, неякісні пломби й протези. При пародонтозі усунення причин травматизму входить до комплексу лікувальних заходів.
Загальні причини пародонтозу теж досить різноманітні. Їх поділяють на вроджені (генетично зумовлені) й набуті, до яких, окрім захворювань внутрішніх органів, належать аліментарні фактори (порушення харчування) і шкідливі умови роботи.
Доведено, що нерідко пародонтоз розвивається на фоні захворювань шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної й ендокринної систем. Багаторічні спостереження за пацієнтами терапевтичних стаціонарів показали, що у 95-98% хворих на виразкову хворобу шлунка й дванадцятипалої кишки уражений пародонт. Така ж висока розповсюдженість пародонтозу серед хворих на атеросклероз і серцево-судинні захворювання. Клінічні спостереження свідчать, що при порушенні функції щитовидної, паращитовидної й підшлункової залоз, гіпофізу розвивається запально-дистрофічний процес у пародонті. Найпоказовіше цей зв’язок можна спостерігати у хворих на цукровий діабет: пацієнти скаржаться на сильну кровоточивість ясен, розхитаність зубів, сухість слизової оболонки порожнини рота. Зазвичай, першим фахівцем, до якого звертається хворий, є стоматолог, тож саме він діагностує основне захворювання. Частота розвитку пародонтозу при діабеті пояснюється ураженням судин.
Читайте також: От пародонтита до инфаркта
І, насамкінець: виникнення пародонтозу може спричинити й порушення режиму харчування. Не секрет, що однією з умов правильності обмінних процесів є збалансоване харчування, іншими словами, харчовий раціон, який містить у потрібній кількості білки, жири, вуглеводи, вітаміни й мікроелементи. Сучасна стоматологія знає безліч прикладів, які підтверджують зв’язок нестачі вітамінів у організмі з розвитком пародонтозу. Відомо, що при дефіциті вітамінів А і Е відбувається вогнищеве розсмоктування кісткової тканини щелеп, порушується обмін білків; дефіцит вітамінів С і Р призводить до порушення проникливості капілярів, підвищення їхньої ламкості, сповільнення обмінних процесів у кістковій тканині.
Виявляємо й лікуємо
Традиційно діагностика пародонтиту й пародонтозу нескладна, вона ґрунтується на клінічних і рентгенологічних даних.
Лікування пародонтозу не має єдиної чіткої схеми, оскільки причинні фактори різні. Тому завдання лікаря – знайти причину й спробувати вплинути саме на неї. Тоді успіх лікування буде максимальним.
Тактика лікувальних заходів визначається після вивчення рентгенівського знімка. Наприклад, при встановленні 3-ї чи 4-ї стадії захворювання зуби видаляють, оскільки площа зруйнованого пародонту настільки велика, що зберегти зуб просто неможливо.
Якщо пародонтоз є наслідком загального захворювання, авітамінозу чи хвороб шлунково-кишкового тракту, до лікування долучаються терапевт, гастроентеролог, невролог, ендокринолог. Проводиться загальне й місцеве лікування пародонтозу.
Загальнозміцнююча терапія – підвищення здатності тканин до відновлення. Це вітамінотерапія, фітотерапія, автогемотерапія, призначення препаратів на рослинній основі. Інколи призначають антигістамінні засоби.
Читайте також: О чем может поведать зубной камень
Перший етап місцевого лікування – протизапальна терапія, кінцева мета – відновлення структури й функції пародонту. Санація порожнини рота дозволяє зменшити запальні явища,після чого проводять видалення грануляційної тканини, яка і є безпосередньою причиною руйнування тканин пародонту. Курсове відновне лікування включає місцеву фізіотерапію (вакуумний масаж, електрофорез з вітамінами), застосування мазей.
Хірургічним методом під місцевим знеболюванням видаляють патологічні утворення, у тому числі ясенні кишені. Доведено, що кращий результат дають лазерні хірургічні методики. Для відновлення структури ураженої кісткової тканини застосовують різні варіанти її трансплантації. Використовують „кісткову стружку” або цілі шматочки кісткової тканини, оброблені формаліном. Це варіант пластичної хірургії.
Із метою стимуляції кровообігу при пародонтозі використовують метод вакуум-терапії, який стимулює точкові крововиливи у товщі пародонту. Це, у свою чергу, змушує організм стимулювати регенерацію судин і кровообіг, необхідний для нормального живлення тканин пародонту.
Ортопедичне лікування полягає у використанні протезів і апаратів для фіксації рухливих зубів; у знятті чи зниженні навантаження на уражені зуби при жуванні; у відновленні втрачених функцій зубів.
Комплексне застосування терапевтичних, хірургічних і ортопедичних методів лікування пародонтозу дає можливість досягти максимального збереження структури й функції зубів.
Поради від фітотерапевта Євгена Товстухи
Лікування пародонтозу є досить тривалим – від 2 до 12 місяців. Впродовж цього періоду слід вживати фітотерапевтичні засоби всередину й полоскати ними ротову порожнину, час від часу змінюючи лікувальний засіб. Тому пропоную кілька таких рецептів.
Листя кропиви дводомної – 40 г, трава споришу звичайного – 30 г, трава підмаренника справжнього – 20 г, трава хамеріону вузьколистого – 30 г, листя і квіти алтеї лікарської – 35 г. Або ж: корені вовчуга польового – 30 г, бруньки тополі чорної – 40 г, корені кульбаби лікарської – 35 г, дубові гали – 25 г. 1 ст. л. суміші заливають 1 склянкою окропу, кип’ятять на малому вогні 5 хв., настоюють 4 години, п’ють по 50 мл 3 рази на день за 1,5 години до їди. 3-4 рази на тиждень обов’язкові полоскання впродовж 2-4 хв. за 1,5 години до сніданку та перед сном.
Для лікування можна застосовувати й такі композиції. Настоянки бруньок берези, оману високого, календули (4:3:3); настоянки коренів цикорію, родовика лікарського, деревію звичайного (6:4:5); настоянка бруньок осики, шавлії лікарської, м’яти перцевої (6:2:3). Вживати по 30-40 крапель кожної композиції на ложку води через 2 години після їди 3 рази на добу. Лікування доцільно чергувати в такій послідовності: тиждень – відвар, тиждень – композиція настоянок і так далі. Полоскання композиціями слід проводити щоденно, курсами по 10-12 днів щоквартально. І обов’язково лікуйтеся під наглядом стоматолога.
А що їсти?
У раціоні мають бути продукти, які містять:
– кальцій (молочні продукти) – за нестачі кальцію зуби кришаться, сточуються;
– фосфор (риба, квасоля) – відповідає за міцність зубної емалі й регулює розподіл кальцію в організмі;
– фтор (морепродукти, чай) –підвищує стійкість зубів до карієсу;
– залізо (печінка, яловичина, гречка, абрикоси) – за його нестачі порушується кровообіг у яснах і може розвинутися пародонтоз;
– вітамін D (риб’ячий жир, оселедець, молоко, яйця, печінка) – сприяє засвоюванню фосфору і кальцію;
– вітамін В6 (печінка, пророщені зерна пшениці, волоські горіхи, банани, яловичина, гречана і пшенична крупи) – відповідає за здоров’я зубів та ясен;
– вітамін С (солодкий перець, цитрусові, чорна смородина, цибуля, часник, зелений горошок, капуста, картопля, яблука) – нестача може спричинити цингу.
Підготувала Лариса Дедишина
“Фармацевт Практик”
