Статті

Лихоманка у дітей

Лихоманка — фізіологічна реакція, що характеризується підвищенням температури тіла понад нормальні добові коливання. Це одна з найпоширеніших причин звернення до лікаря — на її долю припадає 15–25% консультацій у відділеннях первинної медичної та невідкладної допомоги [1].

Лихоманка як симптом може супроводжувати багато захворювань та станів. Але, на жаль, нерідко до підвищення температури тіла ставляться як до хвороби, а не як до симптому, проводячи лікувальні заходи без урахування основного захворювання [2]

Захист та небезпека

Лихоманка — це неспецифічна захисно-пристосувальна реакція, яка виникає у відповідь на вплив різних патогенних подразників і пов’язана з метаболічними, ендокринними, неврологічними та імунними змінами в організмі, що й призводить до перебудови процесів терморегуляції.

Межі коливання температури тіла у здорової дитини протягом доби можуть становити 0,5–1,0 °С. Зазвичай при вимірі в пахвовій ямці температуру тіла 37,0 °С і вище вважають підвищеною. Разом із тим у деяких випадках показники до 37,5 °С можуть бути визнані нормальними.

Оскільки лихоманка є неспецифічною реакцією організму, то причини, які її зумовлюють, вельми різноманітні. Найчастіше вона виникає при інфекційних хворобах. Лихоманка інфекційного генезу розвивається у відповідь на вплив вірусів, бактерій, а також на продукти їхнього розпаду. Але в той же час вона відіграє важливу роль у захисті від інфекцій: на моделях тварин було продемонстровано підвищення летальності від інфекції у разі пригнічення лихоманки [2].

Однак підвищення температури тіла може грати адаптивну роль тільки за умови її зростання до певної межі. За високої гіпертермії (40–41 °С) відбувається активізація інтенсивності обмінних процесів. Незважаючи на посилення роботи дихальної та серцево-судинної систем, у разі підвищення температури тіла на кожен градус вище 37 °С частота дихання зростає на 4 за 1 хв, частота серцевих скорочень — на 10–20 за 1 хв. При цьому доставка кисню може не забезпечувати зростаючі потреби в ньому тканин, призводячи до розвитку тканинної гіпоксії та порушення розподілу судинного тонусу. Перш за все при цьому страждають функції центральної нервової системи (ЦНС). Через це при гіпертермії можливі розвиток набряку головного мозку з пригніченням функцій ЦНС і виникнення фебрильних судом, особливо у дітей раннього віку із перинатальними пошкодженнями ЦНС. У дітей з гіпотрофією та дихальною недостатністю несприятливі для здоров’я наслідки можуть розвинутися у разі підвищення температури тіла до порівняно помірного ступеня (38,5–39 °С). Крім того, лихоманка є небезпечною для дітей перших 3 міс життя.

Коли потрібно знижувати температуру тіла

У типових випадках при гострих інфекційних захворюваннях найбільш сприятливим є помірне підвищення температури тіла до 38–39,9 °C, тоді як його відсутність, субфебрилітет (37–37,9 °C) або гіперпірексія (41 °С та вище) свідчать про знижену реактивність або про тяжкість захворювання. При типовому розвитку пропасниці вечірня температура тіла (у проміжок між 17-ю та 20-ю годиною) перевищує ранкову (о 4–6-й годині) в межах 1 °C.

Читайте також: Вимірюємо температуру тіла правильно

Зниження температури тіла при лихоманці за допомогою жарознижувальних засобів не впливає на її причину, вони лише переводять установку «центрального термостата» на більш низький рівень.

Температуру тіла необхідно знижувати, якщо вона перевищує 38,5–39 °С. Але дітям віком до 2 міс, а також за наявності перинатальної енцефалопатії, судом в анамнезі та при тяжких захворюваннях серця необхідно постійно проводити контроль гарячки та не допускати підвищення температури понад 38 °С.

Рекомендована швидкість зниження температури тіла становить 1–1,5 °С за 30–60 хв. Тривалість застосування жарознижувальних засобів — не більше 3 діб.

Фізичні методи

Фізичні методи охолодження сприяють збільшенню віддачі тепла з поверхні тіла. Зазвичай їх застосовують у тих випадках, коли температура тіла перевищує 39 °С. Найпоширенішими є обтирання губкою, змоченою водою температури 30–32 °С, протягом 5 хв кожні півгодини (4–5 разів). Фізичні методи охолодження не застосовують за наявності у дитини ознак порушення мікроциркуляції (лихоманка «блідого» типу, характерними ознаками якої є озноб, бліда «мармурова» шкіра, ціанотичний відтінок нігтьового ложа і губ, холодні стопи і долоні). Із великою обережністю слід використовувати фізичні методи охолодження при фебрильних судомах на фоні гіпертермії. Хоча судоми і провокує висока температура тіла, холодні ванни, обтирання спиртом, застосування вентиляторів, клізми, промивання шлунка холодною водою та інші подібні процедури протипоказані, оскільки можуть спровокувати в дитини розвиток судомного синдрому.

Більшою мірою допомагає фізичне охолодження голови. Дітям груп ризику, особливо малюкам раннього віку, необхідно призначати жарознижувальні засоби [2].

Міжнародні експерти не рекомендують для лікування лихоманки обтирання і спиртові ванни [3].

Фармакотерапія

Жарознижувальну терапію дітям необхідно призначати суворо індивідуально, з урахуванням клінічних і анамнестичних даних.

Перед лікарем завжди постає завдання не тільки визначити причину підвищення температури тіла у дитини, але й вжити невідкладних заходів для купірування лихоманки.

З цією метою застосовують найрізноманітніші засоби, що включають дієту, фізичні методи охолодження, а також медикаментозну терапію (антипіретики, стероїди тощо). Однак у повсякденній практиці перевагу надають лікарським засобам, перш за все нестероїдним протизапальним препаратам (НПЗП).

Засобами вибору при лихоманці інфекційно-запального генезу в дітей є ібупрофен та парацетамол.

Призначаючи будь-який антипіретик, необхідно чітко визначати його дозу (відповідно до віку дитини), уникати використання комбінованих препаратів, що містять більше одного жарознижувального засобу, а також розуміти роль дегідратації при блюванні, зменшенні споживання рідини та діареї.

Відомо, що діти на фоні лихоманки та інтоксикації часто відмовляються не тільки від їжі, але й від прийому ліків перорально. У таких випадках, а також за неможливості прийому препаратів усередину (при нудоті, блюванні, порушеннях ковтання, у дітей із синдромом зригування або в післяопераційний період) доцільно призначати ректальні супозиторії.

Дуже часто супозиторії застосовують у складі комбінованої терапії: протягом дня хворий отримує таблетки або суспензію, а на ніч — супозиторії, що сприяє досягненню найкращого терапевтичного ефекту [2].

У дітей віком до 12 років протипоказано застосовувати ацетилсаліцилову кислоту з метою зниження температури тіла через виражені токсичні ефекти та можливий розвиток синдрому Рея. Також заборонений прийом всередину метамізолу натрію як жарознижувального засобу через небезпеку агранулоцитозу та стійкої гіпотермії.

Німесулід не рекомендований як антипіретик дітям віком до 12 років, зважаючи на його гепатотоксичність [2]

Принципи застосування антипіретиків

При лікуванні дитини з лихоманкою Національний інститут охорони здоров’я та удосконалення медичного обслуговування Великої Британії (National Institute for Health and Care Excellence — NICE) рекомендує дотримуватися таких принципів:

• здійснювати заміну одного жарознижувального агента на інший лише у разі, коли дискомфорт у дитини не зменшується під впливом першого;
• не застосовувати обидва препарати одночасно;
• допустимим є альтернативне (почергове) застосування ібупрофену і парацетамолу за умови, якщо дискомфорт не зменшується або знову наростає, до моменту можливості прийому антипіретика в наступній дозі [3].

«Маркери важкого стану»

У багатьох міжнародних документах виділяють так звані маркери важкого стану. Так, тривожними симптомами у дітей з лихоманкою вважають вік до 1 міс, млявість, апатію або токсичні прояви, дихальну недостатність, петехії (різновид шкірних висипань, точкові крововиливи), постійне занепокоєння.

Американські лікарі рекомендують серед малюків із лихоманкою віком від 0 до 3 міс виділяти дітей, які «виглядають хворими» (ill-appearing), та тих, хто «не виглядають хворими» (well-appearing). «Не виглядають хворими» діти: активні, зі збереженим м’язовим тонусом, без симптомів інтоксикації. Натомість, для дітей, що «виглядають хворими», характерні млявість або збудливість, відмова від їжі, посилення синдрому зригування, блювання, апное, респіраторні порушення, судоми. Однак у низці випадків відсутність симптомів хвороби не виключає початку бактеріальної інфекції [4].

Коли потрібно негайно звертатися до лікаря

Слід терміново звернутися до лікаря в таких випадках:

• дитина з лихоманкою невтішно плаче;
• залишається роздратованою навіть після зниження температури тіла;
• насилу прокидається;
• має затьмарення свідомості або не приходить до тями;
• виникають судоми або є дані анамнезу про такі випадки в минулому;
• дитина насилу дихає, незважаючи на те, що ніс чистий;
• дитину постійно нудить або проносить;
• висока температура тіла зберігається протягом більше 72 год.

Якщо дитина важко дихає, в неї спостерігається нестримне блювання більше 5 разів, температура тіла значно підвищилася, наявні судоми, то це є приводом для негайного звернення по медичну допомогу.

Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук

Література

1. Barbi Е. Fever in Children: Pearls and Pitfalls. Children (Basel). 2017 Sep; 4 (9):81.
2. Юлиш Е., Талаенко И. Лихорадки у детей. Тактика педиатра. Здоровье ребенка. 2014; 1 (52):88-94.
3. National Institute for Health and Clinical Excellence (NICE). Fever in under 5s: assessment and initial management. NICE Clinical Guideline 143. London, UK: NICE, 2019. https://www.nice.org.uk/guidance/ng143 (Accessed on January 30, 2020).
4. Hui C. et al. Diagnosis and management of febrile infants (0–3 months). Evid Rep Technol Assess (Full Rep) 2012; 205:1-297.

“Фармацевт Практик” #11′ 2020