Міфи про рак щитоподібної залози
25 травня — Всесвітній день щитовидної залози
Завдання лікаря — вчасно виявити і адекватно вилікувати недугу. Завдання хворого — забути про самолікування і довіритися лікарю-онкологу
Всесвітній день щитовидної залози почали відзначати в 2009 р. на пропозицію Європейської тиреоїдної асоціації — організації, що вивчає питання, пов’язані зі щитовидною залозою та її захворюваннями. Ініціативу підтримали інші лікарські спільноти аналогічної спрямованості, що працюють в Азії, Північній і Латинській Америці.
У Всесвітній день раку щитовидної залози проводять заходи, спрямовані на підвищення рівня поінформованості суспільства стосовно захворювань щитовидної залози, а також пропагують сучасні методи профілактики та лікування недуг цього органа.
Читайте англійською
Онкологічні недуги належать до тих захворювань, які викликають у людей панічний страх. При найменших сумнівах чи підозрах українці як активні і вправні користувачі комп’ютерів у пошуках інформації заходять на різноманітні україномовні та російськомовні медичні сайти та форуми. Проте, стверджує Роман Сліпецький, асистент 
кафедри онкології та медичної радіології ЛНМУ ім. Данила Галицького, онкохірург, який працює у відділенні пухлин голови і шиї Львівського державного онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру (ЛДОРЛДЦ), інформація, доступна у мережі цими мовами, як правило, копійована ще з радянських часів, а відтак застаріла. Відтоді у медицині сталося чимало позитивних змін, адже інновації в онкології відбуваються з такою самою швидкістю як, скажімо, в ІТ-галузі. Хочете знати більше і отримати правильні рекомендації — читайте англомовні сайти, закликає Роман Сліпецький.
В Європі медична інформація не є у вільному доступі. Обговорення на медичних форумах можливе лише після попередньої реєстрації учасника і контролю модератора з метою перешкодити формуванню у населення хибних уявлень про методи лікування та їх результати.
Міф 1: таблетки замість операції
Основним в онкології є показник виживаності. За кордоном це 5–10 років, у нас — 1–5 для більшості локалізацій. Винятком з правила є рак щитовидної залози, при якому 5-річна виживаність складає 91–95%, 10-річна — 81%. За даними канцер-реєстру, в Україні рак щитовидної залози посідає 10-те рейтингове місце у загальній структурі онкологічної захворюваності, що становить близько 3%. Найчастіше цю форму раку діагностують у жінок віком від 18 до 29 років і за останній час його частота у цій віковій категорії перевищує таку раку молочної залози. Чоловіки на злоякісні недуги щитовидної залози хворіють майже у 7 разів рідше.
Зокрема, у Львові показник захворюваності серед жінок вдвічі нижчий, ніж в Україні в цілому, та у 2,5 разу нижчий, ніж у регіонах, ближчих до Чорнобиля.
Отож, зазначає Роман Сліпецький, у зоні ризику щодо розвитку раку щитовидної залози передовсім перебувають молоді жінки. Зазвичай, хворобу виявляють випадково: під час ультразвукового дослідження (УЗД) у щитовидній залозі діагностують вузол. Пацієнтка звертається до лікаря-ендокринолога, який призначає їй дослідження, мета якого — визначення у крові рівня гормонів щитовидної залози. Опісля її або лікують консервативно, або ж скеровують на оперативне втручання у відповідні медичні заклади.
Непоправні проблеми розпочинаються якраз у другому випадку, коли, начитавшись Інтернету, хворі залякують самі себе неіснуючими ефектами операцій на щитовидній залозі та шукають інших шляхів лікування.
До прикладу, на Львівщині на обліку перебувають 12,5 тис. жінок з діагнозом «вузловий зоб», з яких торік було прооперовано всього 700 осіб. За статистичними даними, з 5–6 жінок, яким показана операція з приводу вузлового зобу, на неї наважується тільки одна. І це за умови, що при вперше виявленому вузловому зобі рак діагностують лише в 10–15% випадків. Як наслідок, хворі тривало лікуються медикаментозно і звертаються до хірургів уже тоді, як зоб перероджується і маніфестує метастазами у лімфатитчні вузли шиї чи легені.
Читайте також: Советы пациентам с диффузным и узловым зобом
За міжнародними медичними стандартами ЄС та США, вузли розміром до 1 см у щитовидній залозі без додаткових чинників ризику доцільно лікувати консервативно, перебуваючи на обліку в лікаря-ендокринолога. Вузли розміром від 1 до 1,5 см вважають граничними. Якщо вони впродовж півроку проявляють тенденцію до збільшення (за даними УЗД), то це є показанням до хірургічного втручання. Вузли розміром понад 1,5 см консервативному лікуванню не піддаються.
На сьогодні не існує універсальних маркерів раку щитовидної залози. Іноді розмір вогнища переродження може становити 1–2 мм, що, певна річ, виявити під час УЗД неможливо. 100% підтвердження чи заперечення злоякісного утворення можна отримати винятково завдяки гістологічному дослідженню після оперативного видалення вузла. Рання діагностика дозволяє досягти 5-річної виживаності в 95–97% випадків раку щитовидної залози. У цей період стан хворого за кордоном характеризується як «special or modified lifestyle», тобто потребує з повагою ставитися до свого здоров’я.
Завдяки сучасним можливостям медицини, оперативне втручання на щитовидній залозі вважається малотравматичним. Ускладнення (парез голосових зв’язок чи порушення рівня кальцію внаслідок травматизації паращитовидних залоз) зустрічаються тільки в 1–5% випадків. У стаціонарі при незапущених формах раку щитовидної залози хворий в середньому перебуває три дні, у складніших ситуаціях — тиждень.
Міф 2: за даними аналізу крові можна чітко діагностувати рак щитовидної залози
Існує кілька різновидів раку щитовидної залози: високодиференційований (папілярний, фолікулярний), медулярний, низькодиференційований та недиференційований (анапластичний рак). Для медулярного раку щитовидної залози дійсно існує маркер кальцитонін, підвищення рівня якого може свідчити про злоякісне ураження щитовидної залози. Для папілярного чи фолікулярного раку таким показником певною мірою може бути тиреоглобулін. Іншими словами, деякі показники крові мають насторожити лікаря, але вони зовсім не гарантують стовідсотково правильного встановлення діагнозу, наголошує Роман Сліпецький. Без заключення гістологічного дослідження діагноз раку щитовидної залози не встановлюють.
Міф 3: рак щитовидної залози є протипоказанням до вагітності
Через рік після радикального лікування високодиференційованого раку щитовидної залози жінка за бажанням може завагітніти і виносити здорову дитину без будь-яких генетичних дефектів.
Якщо у вагітної жінки виявлено рак щитовидної залози, то тактика лікування залежатиме від терміну вагітності:
– за відсутності протипоказань до оперативного втручання через вагітність жінку прооперують;
– якщо це ІІІ триместр вагітності, операцію можна відтермінувати і провести після пологів;
– у разі агресивного перебігу (злоякісний перебіг високодиференційованих форм, медулярний рак) пацієнтку рекомендовано прооперувати, незважаючи на можливі ризики щодо втрати вагітності;
– медичний аборт (якщо можливо) показаний при анапластичному чи низькодиференційованому раку (медіана виживаності в таких випадках становить близько 6 міс за умови адекватного лікування) — такі випадки зустрічаються надзвичайно рідко, рішення завжди залежить від індивідуальних особливостей пацієнтки.
Високодиференційований рак щитовидної залози не успадковується. Однак, якщо родинному анамнезі були випадки вузлового зобу чи раку щитовидної залози, то всі наступні покоління (особливо жінки) мають високий ризик захворіти на вузловий зоб/рак щитовидної залози. При медулярному раку рекомендоване обстеження родичів на RET-мутацію, оскільки в 25% випадків це спадкове захворювання.
Міф 4: після радіойодтерапії випадає волосся
Радіойодтерапія (прийом радіоактивного йоду в складі комплексного лікування раку щитовидної залози) на відміну від системної хіміотерапії чи локалізованої променевої терапії не дає такого побічного ефекту. Побічними діями радіойодтерапії є нудота і сухість у роті, а також загальне відчуття слабкості.
Міф 5: радіойодтерапія спричиняє рак молочної залози
Абсолютна нісенітниця. Злоякісні захворювання молочної залози є поширеними серед жінок, тому те, що жінка хворіє на рак щитовидної залози, зовсім не означає, що вона не може занедужати ще й на рак молочної залози — це два незалежних процеси, які можуть розвиватися паралельно. Однак у більшості випадків прямого зв’язку між раком щитовидної залози і раком молочної залози не існує.
Міф 6: людям з алергією до харчових продуктів не можна проводити радіойодтерапію
Це неправдиві дані. За місяць до початку проведення терапії радіоактивним йодом з раціону пацієнта належить виключити продукти, які містять йод, фтор, бром (йодована сіль, морська капуста), а також не використовувати фторовані зубні пасти. Жодного зв’язку між алергією на продукти і радіойодтерапією не існує.
Міф 7: прийом L-тироксину призводить до збільшення маси тіла
L-тироксин — тиреотропний гормон, який використовують у замісній гормональній терапії після видалення щитовидної залози. При його постійному прийомі дійсно може частково спостерігатися збільшення маси тіла пацієнтів. Проте це відбувається тільки у разі неправильно підібраної дози препарату, яка зумовлює гіпотиреоз чи гіпертиреоз, або при неправильному харчуванні хворого.
Лариса Дедишина
“Фармацевт Практик” #05′ 2015
