Постаті: львівські оториноларингологи — українській науці
Кафедра оториноларингології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького заснована 1 вересня 1908 року. За майже 100 років існування у Львові сформувалася потужна школа науковців європейського рівня, налагодилися плідні контакти з провідними оториноларингологами Польщі, Бельгії, Німеччини, Росії та Білорусі
Антон Юраш
Першого завідувача кафедри оториноларингології (1908-1917 роки) запросили з Польщі. Професор Антон Юраш також був деканом медичного факультету і ректором університету.
Він закінчив медичний факультет університету у Грифії (Німеччина) у 1872 р. Спершу захоплювався педіатрією, а потім присвятив себе вивченню недуг носа і горла. У 1880 р. вчений отримав титул професора оториноларингології. Після завершення наукової кар’єри у віці 73 років переїхав зі Львова до Познані.
Антон Юраш залишив після себе понад 50 наукових праць. Він був одним з перших дослідників склероми — ендемічного захворювання верхніх дихальних шляхів, характерного для Західної України до 50-х років минулого століття. Його роботи стосувалися фізіології та патології навколоносових пазух, вдосконалення методик дослідження слуху камертонами, хірургічного лікування новоутворів верхніх дихальних шляхів. І сьогодні у практичній оториноларингології широко використовуються щипці Юраша для видалення пухлин носоглотки та канюля Юраша для тривалого дренування верхньощелепової пазухи.
Теофіл Залевський
Очолював кафедру з 1917 до 1945 року. Навчався на медичному факультеті Імператорського Варшавського університету, звідки перевівся на медичний факультет Краківського університету, закінчив його у 1896 році. А вже наступного року Теофіл Залевський переїздить до Львова і працює у хірургічній клініці під керівництвом професора Ридигера. Пройшовши спеціалізацію з оториноларингології у Відні, він практикував у клініках професорів Політцера, Урбанчица, Хіярого, а з 1990 року — в Берліні у проф. Гуцмана.
Почесний член Польського і Мадридського отоларингологічних товариств, Теофіл Залевський написав у Львові 33 наукові праці з отоларингології. Він вивчав епідеміологію склероми, клініку захворювання, а також діагностику й лікування розповсюдженого на той час мастоїдиту. Низка праць професора присвячена термометрії зовнішнього слухового ходу як методу діагностики захворювань середнього вуха, оцінці діагностичної вартості калоричного ністагму.
У 1924 році Залевський організував перший у Львові отоларингологічний стаціонар. З клініки професора вийшло 58 наукових працівників, його учнями були, зокрема, відомі вчені Антоній Добрянський та Антоній Янковський. Обидва Антонії — випускники медичного факультету у Львові. А.Добрянський — спочатку доцент, а потім професор, вивчав діагностику і лікування новоутворів; вплив і всмоктування у дихальних шляхах кокаїну, новокаїну, псикаїну; досліджував вплив нікотину на рух війчастого епітелію, проведення тепла при мастоїдиті.
Одразу після закінчення Другої світової війни професор Залевський переїздить на постійне місце проживання до Польщі.
Сергій Михайловський
Під його орудою кафедра працювала з 1946 до 1964 року. Випускник Київського медичного інституту, професор ЛОР-кафедри Пермського медінституту, професор ЛОР-кафедри Кримського медичного інституту, завідувач кафедри оториноларингології в Уфі, доктор медичних наук, Сергій Васильович спричинився до друку понад 100 наукових праць. Під його керівництвом захищено десять кандидатських та одна докторська дисертація.
Відомою стала монографія С. Михайловського про склерому. Перші комплексні експедиції у вогнища захворювання за участю мікробіологів, епідеміологів, гігієністів та інших фахівців відбувалися під безпосереднім керівництвом С.В. Михайловського. Разом з проф. І.В. Студзінським він розробив оригінальний спосіб фенестрації лабіринту при отосклерозі, який, втім, не знайшов широкого застосування.
Роман Бариляк
У 1964 році завідувачем кафедри було призначено проф. Р.О. Бариляка, випускника Львівського медичного інституту. Його кандидатська дисертація мала назву «Склерома верхніх дихальних шляхів», докторська — «Клінічна цитологія склеромних гранульом».
Роман Олександрович протягом тривалого часу очолював Українське наукове товариство оториноларингологів. Визнаний фахівець-склероматолог, що провів чимало експедицій у вогнища захворювання на склерому, досконало вивчив епідеміологію хвороби, цитологію склеромної гранульоми, імунологічні зрушення при склеромі, запропонував її класифікацію, був піонером антибактеріального лікування хворих на склерому.
Широко відомі праці вченого та його учнів з питань ендоскопії дихальних шляхів та хірургії вуха. Професор Бариляк щиро вболівав за підготовку молодих фахівців через клінічну ординатуру, аспірантуру, різнопланові курси удосконалення лікарів. Під його керівництвом було захищено 13 кандидатських та одна докторську дисертація. Серед учнів професора — доцент, лор-онколог Павло Кореньков, відомий за монографією «Рак гортані»; Кіра Кирилова, автор 20 наукових праць з питань склероми та алергічних захворювань у хворих з ЛОР-патологією; Лідія Дудник, що вивчала лікування приглухуватості подразненням рецепторів шкіри; Ніна Сахелашвілі, котра захистила кандидатську дисертацію з проблем кровотворення при склеромі.
Завдяки зусиллям проф. Романа Бариляка та його учнів вогнище захворювання на склерому у Львівській області згасає, а перебіг хвороби на загал стає сприятливішим.
Олександр Кіцера
До 2002 року кафедрою оториноларингології завідував проф. О.О. Кіцера, випускник Львівського медичного інституту. У колі зацікавлень науковця — проблеми ендоскопії дихальних шляхів, впровадження в практику ригідних оптичних бронхоскопів і ендоскопії під наркозом з міорелаксацією та керованим диханням. Він вивчав хірургічну реконструктивну ринологію, ольфактологію, інгаляційну бальнеотерапію у оториноларингології; застосування лазера, сорбентів у лікуванні хвороб носа і навколоносових пазух. Проф. О.О.Кіцера — автор підручників «Пропедевтика оториноларингології», «Клінічна оториноларингологія», довідника-посібника «Ліки в оториноларингології», дійсний член Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка, почесний член Українського Лікарського товариства у Львові, Польського оториноларингологічного товариства та Литовського Товариства медичної реабілітації.
Мирослав Крук
Нині кафедру очолює доктор мед. наук, професор, академік Української академії наук, дійсний член Міжнародного інституту післядипломної освіти з оториноларингології ім. Ж. Портманна, міжнародного товариства отологів ім. А. Політцера Мирослав Крук. Основне спрямування наукових пошуків вченого — патологія слухової труби, діагностика та лікування хвороб середнього і внутрішнього вуха, алергія в оториноларингології, патологія навколоносових пазух, біорефлексотерапія.
У науковому доробку професора — понад 220 друкованих праць. За його ініціативою було укладено угоди про співпрацю з медичними університетами в Москві, Любліні, Варшаві; Інститутом фізіології і патології слуху, міжнародним центром слуху і мови у Варшаві; Антверпенським католицьким університетом (Бельгія), Прикарпатським ЛОР-товариством (Ряшів-Перемишль), проведено міжнародні конференції.
Наука, навчання, практика
Отологи кажуть, що за формою наше вухо нагадує людський ембріон. А за своїм призначенням вушна раковина — складна конфігурація у вигляді воронки — забезпечує оптимальне сприйняття звуків при певному напрямку їх надходження. М’язи вушної раковини рудиментарні і не можуть її зміщувати, що, однак, компенсується поворотом голови у напрямку до джерела звуку.
Вже давно відомо, що людина не використовує вповні всі можливості, закладені природою, зокрема, здатність чути всім тілом, а не тільки вухами. Доведено, що при повній звуковій ізоляції ми здатні вловлювати коливання повітря і навіть теплове випромінювання.
Втім, головний орган слуху все ж таки вуха. І тому їх варто берегти з дитинства. На жаль, не всі розуміють небезпечність впливу надмірного шуму, інфекційних, застудних, запальних недуг, невмотивованого і необґрунтованого самостійного застосування лікарських засобів на виникнення і розвиток глухоти, наголошують львівські отоларингологи.
— Наша кафедра вивчає проблеми отології вже більше 20 років, — розповідає Мирослав Крук. — Частота гострих запальних процесів у вухах стало зростає. Згідно даних світової статистики, до 80% дітей з першою стадією гострого середнього отиту взагалі не потрапляють до лікарів-отологів і відповідно не лікуються. Окрім того, до 30% дітей з порушенням слуху у нас виявляють здебільшого після трирічного віку, а якщо бути більш точним, то у 6-7 років, коли вони готуються до школи. Як наслідок, через 20-30 років вже у дорослих розвиваються хронічний секреторний отит, який може переходити в отит з ретракційними кишенями, у хронічний гнійний та рубцевий отит. Після 40 років лікувати ці недуги надзвичайно складно. Ось чому найбільше уваги ми приділяємо своєчасній правильній діагностиці перших стадій гострого середнього отиту.
Поза тим, до головних наукових напрямків кафедри належать вдосконалення діагностики та розробка ефективних методів лікування патології середнього і внутрішнього вуха (гострий середній отит, хронічний секреторний і ателектатичний отит, сенсоневральна приглухуватість), природженої і набутої приглухуватості у дітей. Вперше в Україні розпочато діагностування хронічного ателектатичного середнього отиту. Проводиться вивчення стану середнього вуха та слуху в дітей з природженими незрощеннями піднебіння та губи. Розробляються нові методи лікування алергічного і бактерійного риносинуситу, патології лімфаденоїдного кільця глотки та дослідження клініко-морфологічних особливостей раку гортані. Науковці та практичні лікарі (кафедра діє на базі оториноларингологічного відділення Львівської обласної лікарні) вдосконалюють методи ранньої діагностики метастазів раку гортані та методи лікування онкологічних хворих. Ними розроблені патоморфологічні тести для діагностики метастазування раку гортані та запатентовано спосіб прогнозування ранніх метастазів у хворих на рак гортані.
За останні кілька років працівники кафедри опублікували 138 статей і тезових повідомлень, з них 18 за кордоном.
Лариса Дедишина
