Щоб пам’ятали… Львівські фармацевти вшанували видатних діячів аптекарської справи в Галичині
Львівські фармацевти вшанували аптекарів та вчених, які стояли біля витоків зародження аптекарської справи в Галичині
Личаківський некрополь
Заснований у 1786 р., Личаківський цвинтар є одним з найвеличніших європейських некрополів. Його відкрили після того як австрійська влада заборонила ховати людей на старих львівських кладовищах, розташованих навколо храмів. Отож, Личаків був одним із чотирьох цвинтарів Львова (решта три давно не існують) і призначався для середмістя і IV дільниці Львова. На цвинтарі ховали здебільшого заможних і видатних мешканців міста — діячів культури, мистецтва, науки, а також представників адміністративної еліти, хоча ще на початку XVI ст. цю місцевість уже використовували для поховань знедолених.
Могила Вінцента Зєнткевича
Найдавніші збережені могильні плити Личакова належать до 1787 і 1797 рр. Зараз кладовище займає 42 га, на території якого є поховання понад 400 тис. людей.
Наприкінці XVIII – на початку XIX ст. площі кладовища було значне розширено за рахунок купівлі прилеглих земельних ділянок від приватних власників. У другій половині ХІХ ст. університетський ботанік Карл Бауер разом із керівником цвинтаря Титом Тхужевським впорядкували територію. Були сплановані алеї та доріжки, кладовищу надали характеру паркової зони.
Згідно з австрійським законодавством могили, за якими ніхто не доглядав і за які не сплачено протягом 25 років, можна було зрівнювати із землею, а на їхньому місці дозволялись нові поховання. На Личаківському цвинтарі було встановлено каменедробарку для подрібнення старих пам’ятників. Отриманий у такий спосіб матеріал використали для фундаментів мурованої огорожі цвинтаря і для шутрування доріжок. У 1875–1876 рр. скульптори Леопольд Шімзер і Юзеф Шидловський вирізьбили зі старих надгробків кам’яну неоготичну браму за проектом архітектора Юліуша Гохберґера. На брамі вмонтовано барельєф, що зображує Ісуса Христа, роботи Еміля Шредля.
Могила Титуса Зажицькі
Під час Другої світової війни цвинтар занепав. Частину надгробків із різних причин знищили і на кладовищі почали споруджувати стандартні пам’ятники, виготовлені комбінатом похоронного обслуговування. Через непродуману процедуру визначення місць під нові поховання, відсутність належного догляду за могилами людей, родини яких виїхали до Польщі, брак коштів на охорону, цвинтар зазнав значних шкод і руйнувань, постраждало багато пам’яток — надгробків, що мали велику мистецьку цінність.
Через це вже від середини 70-х років ХХ ст. громадськість Львова, творча інтелігенція, Українське товариство охорони пам’яток історії та культури неодноразово зверталися до влади з вимогою надання кладовищу статусу заповідника, охорони та реставрації його мистецької спадщини. У 1975 р. було прийнято рішення про припинення поховань. Виняток робиться лише для особливо відомих особистостей та родин, які мають власні гробівці. Ухвалою Львівської міської Ради народних депутатів від 10 липня 1990 р. територію Личаківського кладовища оголошено історико-культурним заповідником місцевого значення.
Вони «приносили місту славу та користь»
Могила Яна Поратинського
Ян Поратинський, Мєчислав Дунін-Вонсовіч, Ян Вєвюрські, Титус Зажицькі, Вінцент Зєнткевич, Зигмунд Каліцкі, Анджей Кохановські, Калікст Кшижановські, Антоній Рудзінські, Антоній Склепінські, Кароль Склепінські, Теодор Торосевич, Михайло Терлецький. Імена цих людей, похованих на Личаківському цвинтарі, добре відомі фармацевтичній спільноті Львова, особливо тим, хто цікавиться історією фармації у нашому місті. Серед них — засновники і власники перших міських аптек, викладачі та науковці фармацевтичного факультету Львівського університету, які здобували освіту в Польщі, Австрії, Німеччині.
Аптекарів у Львові шанували завжди, і традиція ця сягає ще часів середньовіччя. На початку XVII ст. у місті працювали 15 аптекарів. У тодішній
Могила Калікста Кшижановські
ієрархії вони були між купцями і ремісниками. Їхній соціальний статус вперше визначив статут Львівського цеху аптекарів (1611 р.): «…аптекарі, що добре володіють своєю справою, як і лікарі, приносять місту славу і користь благородним розумом та добрими науками».
«Під золотим орлом», «Під срібним орлом», «Під золотою зіркою», «Під угорською короною», «Під золотим оленем», «Під золотим левом», «Під римським імператором Титом», «Під Фемідою», «Під Архангелом», «Під Святим Миколаєм», «Під Святим Духом», «Під Святою Софією», «Під надією», «На Марійській площі» — за такими назвами у старому Львові навіть неписьменна людина могла знайти потрібну аптеку.
Завдяки зусиллям галицьких фармацевтичних організацій, насамперед Галицького аптекарського товариства (голова — д-р Рібенбауер), Львівського відділення Польського фармацевтичного товариства (голова — д-р Поратинський), Греміуму аптекарів (голова — мгр Ербар), за підтримки багатьох послів Сейму наприкінці 1929/30 р. було відновлено фармацевтичне відділення при медичному факультеті університету. А у 1931–1932 рр. за власні кошти фармацевтів було побудовано окремий фармацевтичний корпус «Collegium Pharmaceuticum», обладнаний лабораторіями, лекційними залами, бібліотекою, у якому до сьогодні навчають майбутніх фармацевтів.
Розповідає Наталія Костко, керівник інтерактивного музею «D.S. Таємна аптека»:
«Історія — скарбниця наших діянь, свідок минулого, приклад і повчання для сьогодення, застереження для майбутнього», — так сказав класик світової літератури М. Сервантес.
У 2012 р. наша компанія зберегла та відновила аптеку «Під угорською короною», яка була вже декілька років під загрозою закриття. Незважаючи на свій поважний вік (понад 240 років), нині це не лише діюча аптека у складі мережі «D.S.», а й перший в Україні інтерактивний музей фармації «D.S. Таємна аптека». Місія нашого музею — формування нового бачення фармації як фаху винахідників і гуманістів, підвищення інтересу молоді до аптечної справи, популяризація історії та культурної спадщини фармацевтів.
У процесі наповнення наших екскурсій історичними фактами ми почали більш детально вивчати історію розвитку аптечної справи у Львові. Нас вразили історії старих львівських аптек та ще більше — їхніх власників. Це були високоосвічені люди, що займались науковими дослідженнями, дбали про освіту та розвиток культури, активні громадські діячі, меценати, відомі та шановані громадою Львова і далеко за його межами.
Ми вирішили віднайти поховання відомих аптекарів, більшість з яких знаходиться на Личаківському кладовищі, та вшанувати пам’ять видатних фармацевтів. За допомогою працівників Личаківського некрополя нам вдалось віднайти могили багатьох відомих львівських аптекарів, серед яких Теодор Торасевич (власник аптеки «Під римським імператором Титом»), Кароль та Антоній Склепінські, Михайло Терлецький (власники аптеки «Під чорним орлом»), Титус і Мєчислав Лазовські (власники аптек «Під золотим оленем» та «Під Архангелом»), Ян Вев’юрскі (власник аптеки «Під золотим орлом») тощо. Сумним фактом є те, в якому стані знаходяться пам’ятники, стежки до них забуті, а видатні представники львівської фармації не згадуються в екскурсійних маршрутах.
Могила Зигмунда Каліцкі
Для нас залишались невідомими поховання Поратинських, що якраз і були власниками аптеки «Під угорською короною», якою опікуємось. Лише за певний час досліджень вдалось знайти місце поховання Яна Піпес-Поратинського — магістра фармації та хімії, доктора філософії, останнього власника аптеки (1905–1939 рр.)
Ян Піпес-Поратинський успадкував аптеку в 1904 р. після смерті свого батька Якуба Піпес-Поратинського. У підземеллі аптеки Ян створив лабораторію, яка разом з аптекою утворила ціле підприємство. Специфікою цієї аптеки на той час було виготовлення ліків за рецептами відомого лікаря Адама Чижевича. Ще тут виготовляли галенові препарати з готової сировини, яку привозили з Німеччини та Австрії, суміші рослинного походження, лікувальні вина, косметику «Крем східної краси», «Султанна», «Целесте», креми проти відмороження, одеколони, рисову пудру. Ян Піпес-Поратинський був викладачем Львівського університету та близько 20 років завідував лабораторією при Галицькому аптекарському товаристві. Певний час працював асистентом кафедри філософії. Життя аптекаря, на жаль, трагічно обірвалось в часи німецької окупації у 1941 р.
Ми довго розшукували місце поховання, навіть у Польщі (у Вроцлаві похована дружина аптекаря), а виявилось, що 16 липня 1941 р. Яна Піпес-Поратинського поховали у Львові на Личаківському цвинтарі (поле № 1А) в гробівці тестя Томаша Сцібор-Рильського — професора Вищої рільничої школи в Дублянах (тепер — Львівський аграрний університет), засновника та організатора Дублянської технічної наукової школи, автора «Підручника рільничої механіки». Нащадків родини у Львові немає, тож працівники мережі аптек «D.S.», опікуючись старовинною аптекою, вирішили виконати свій обов’язок і упорядкували могилу її власника.
Нещодавно до нас завітали Крістоф Фельдман зі своїм сином Максиміліаном, нащадки двох славних родин: Лонгшам де Бер’є та Поратинських, засновників аптеки «Під угорською короною». Мешкають вони у Польщі, і лише зараз пан Крістоф, якому 75 років, наважився приїхати до Львова, відвідати могили родичів та пригадати страшну та сумну історію минулих часів, а також побачити аптеку. Звісно, їм було дуже приємно, що добрі та вагомі справи представників родини не забуті, їх пам’ятають та шанують. Як добре, що на цей момент ми вже знали місце поховання та змогли відпровадити туди своїх гостей. Навідуємось на могили й інших славних аптекарів (перед Великоднем, Днем фармацевта), щоб запалити свічку пам’яті та вшанувати.
Мертвих немає — є ті, кого пам’ятають!
Підготувала Лариса Дедишина
Фото: Ігор Садовий
“Фармацевт Практик” #4′ 2018
