Шість міфів про мігрень, які перешкоджають лікуванню
Мігрень — хвороба поширена, але до недавнього часу маловивчена. Не дивно, що навколо цього діагнозу накопичилося багато хибних уявлень та міфів, з якими пацієнти не поспішають розлучатися. Найгірше, що ці міфи заважають ефективному лікуванню мігрені, яке на сьогодні вже цілком можливе. Розглянемо кілька поширених міфів про мігрень із позицій сучасної медичної науки
Міф 1. Мігрень — це просто сильний головний біль
Багато пацієнтів називають мігренню будь-який сильний головний біль. Але мігрень є самостійним хронічним захворюванням, яке має свій патогенез, симптоми, підходи до лікування, відмінні від інших типів головного болю. Важлива ознака мігрені — нападоподібний характер болю. Під час нападу головний біль інтенсивний, частіше однобічний, зазвичай пульсуючого характеру, посилюється при фізичному навантаженні, може супроводжуватися боязню світла, запахів, дотиків або гучних звуків, нудотою, блюванням, запамороченням, відчуттям нестачі повітря, жару, ознобом тощо. Появі головного болю може передувати аура — зорові, сенсорні, мовні порушення, слабкість м’язів. Напад мігрені може тривати від 4 год до 3 діб, три з чотирьох пацієнтів з мігренню переживають напад принаймні один раз на місяць [1, 2].
Міф 2. При мігрені біль завжди локалізується в одній половині голови
Біль в одній половині голови дійсно характерна для більшості випадків мігрені. Однак двостороння локалізація болю не є приводом виключити у пацієнта діагноз «мігрень». При мігрені може боліти одна половина голови, біль може поширюватися на всю голову, від нападу до нападу половина, в якій виникає біль, може змінюватися [3].
Міф 3. У чоловіків мігрені не буває
Багато хто вважає, що мігрень — це суто жіноча проблема, але це не так. Дійсно, жінок, які страждають від мігрені, втричі більше, ніж чоловіків. Але й представники сильної статі не застраховані від мігренозних нападів: за даними статистики, таких близько 5% [4]. Більше того, до віку 11–12 років мігрень достовірно частіше виникає у хлопчиків, ніж у дівчат. До 15 років частота мігрені досягає дорослого гендерного співвідношення [5, 6]. Отже, й хлопці, й чоловіки цілком можуть потребувати протимігренозного лікування.
Міф 4. Для діагностики мігрені необхідні складні дослідження
Пацієнти, які звертаються до лікарів-неврологів з приводу мігрені, часто мають напоготові дані КТ, МРТ, ЕЕГ, УЗД судин шиї тощо. Але мігрень — клінічний діагноз, що можна встановити лише на основі наявних симптомів [5]. Додаткові дослідження іноді необхідні для виключення структурних, метаболічних або інших причин головного болю, але в переважній більшості випадків вони є зайвими, оскільки створюють ґрунт для гіпердіагностики та є тяжким випробуванням для гаманця пацієнта.
Міф 5. Мігрень виникає внаслідок спазму мозкових судин
Спазм мозкових судин може бути причиною головного болю, але при мігрені, навпаки, біль пов’язаний із розширенням судин [5]. Саме через це головний біль при мігрені носить розпираючий характер, а зниження порогу больових відчуттів під час нападу спричиняє відчуття пульсації судин. Міф про судинний спазм при мігрені призводить до того, що багато пацієнтів під час нападу приймають спазмолітичні препарати, які не лише неефективні, а й можуть погіршити стан.
Міф 6. Мігрень лікується так само як і звичайний головний біль
Враховуючи той факт, що механізм розвитку мігрені відрізняється від інших видів головного болю, підхід до лікування також різний. Дійсно, при нападі головного болю при мігрені теж можна застосовувати звичайні нестероїдні протизапальні препарати, але на жаль (оскільки їхня дія неспецифічна) допомогають вони здебільшого при легких нападах. Тому зараз в рекомендаціях згадується можливість їхнього застосування з більш специфічною терапією.
Спазмолітичні препарати, як вже було сказано вище, взагалі можуть посилити головний біль. Тому на сьогодні в якості найбільш ефективних протимігренозних засобів розглядаються триптани — група препаратів, спеціально розроблених для усунення нападів мігрені й наразі рекомендовані для лікування головного болю при мігрені, особливо середньої та високої інтенсивності [5, 7]. Триптани — це селективні агоністи серотонінових рецепторів 5-НТ1b та 5-НТ1d, які мають принаймні три механізми протимігренозної дії: вони звужують судини головного мозку, пригнічують нейрогенне запалення, зменшують проведення больового сигналу. Вони ефективні у будь-якій фазі мігренозного нападу, проте найкращого результату можна досягти при застосуванні їх у перші 2 год від початку нападу [1].
Згідно з результатами масштабних досліджень, в яких вивчали задоволення пацієнтів швидкістю та стійкістю знеболення при нападі мігрені, а також переносимістю лікарського засобу, ці показники є найвищими для триптанів (84%), тоді як терапія НПЗП, анальгетиками та ерготаміном задовольнила лише 37, 26 та 47% пацієнтів відповідно [8].
Ризатриптан — один з найбільш вивчених представників групи триптанів. За рахунок швидкого всмоктування він починає діяти раніше за інші триптани та забезпечує ефективне знеболення протягом 2 год у 71% пацієнтів [5]. У порівняльних рандомізованих клінічних випробуваннях ефективність ризатриптану в стандартній дозі 10 мг перевищувала таку суматриптану 50 або 100 мг, золмітриптану 2,5 мг, наратриптану 2,5 мг щодо відсутності болю, нудоти та здатності нормально функціонувати протягом 2 год після лікування, а також досягнення 24-годинного стійкого безбольового періоду [9].
Різоптан® (ризатриптан, 10 мг) — лікарський засіб, що виробляють за швейцарськими стандартами якості для лікування головного болю при нападах мігрені. Різоптан® позбавить також від таких проявів мігрені, як нудота, блювання, звуко- та світлобоязнь.
Швидке зменшення вираженості болю при мігрені, простота у застосуванні та хороша переносимість — важливі аргументи на користь застосування Різоптану. Не дозволяйте міфам про мігрень завадити ефективному лікуванню!
Список літератури знаходиться в редакції
UA-RIZO-PIM-082019-042
Р. П. МОЗ України: №UA/15160/01/01, Наказ МОЗ України від 18.05.2016 №453.
Повна інформація знаходиться в інструкціях для медичного застосування препаратів. Інформація для медичних і фармацевтичних працівників, для розміщення в спеціалізованих виданнях для медичних установ та лікарів, і для розповсюдження на семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики.
“Фармацевт Практик” #9′ 2019
