Синдром сухого ока: діагностика та лікування
Горе, що не має виходу в сльозах, змушує плакати внутрішні органи.
Генрі Модслі, британський психіатр
Наразі точні дані про поширеність синдрому сухого ока в популяції недоступні через відсутність чіткої класифікації. Суб’єктивні труднощі, що виникають у пацієнта, можуть суттєво впливати на якість його життя, але для правильного терапевтичного вирішення ситуації часто необхідні додаткові відомості
Анатомія та фізіологія слізного апарату ока
Як відомо з курсу нормальної анатомії, слізний апарат складається зі слізних залоз і слізних проток. Слізна залоза розташована нижче верхнього зовнішнього краю орбіти (саме тут і утворюються сльози), а її виходи відкриваються у верхній частині кон’юнктивального мішка. Слід зазначити, що у кон’юнктиві є додаткові слізні залози [1]. Завдяки морганням сльози покривають поверхню кон’юнктиви та рогівки тонким шаром, утворюючи слізну плівку, однією з функцій якої є безперервне змащування поверхні ока та захист рогівки та кон’юнктиви від пересихання. Рідина накопичується у внутрішньому куточку ока в слізному басейні, а звідки стікає в ніс.
Слізна плівка створює гладку заломлюючу поверхню, яка необхідна для якісного оптичного зображення. Сльози доставляють поживні речовини до рогівки, видаляють катаболіти та вимивають мертві клітини і бактерії. Ферменти слізної плівки мають протимікробну дію і захищають очі від алергенів, потенційних збудників запалення та забруднюючих речовин.
Біохімія сліз
Слізна плівка має тришарову структуру: ліпідний, водний та муциновий шар [1]. Ліпідний шар зменшує випаровування водного, який завдяки розчиненим у ньому речовинам знижує поверхневий натяг. Водний шар становить приблизно 98% від загального складу слізної плівки. Важливою функцією муцинового шару є утворення глікопротеїнового компонента. Глікокалікс — захисна оболонка на клітинній поверхні та основний внутрішній компонент муцинового шару. Над глікокаліксом розташований так званий зовнішній шар муцину товщиною 0,5 мкм, вкритий водним шаром. Наявність муцинового шару важлива для стійкості водного шару.
Читайте також: 70 литров слез, или Почему полезно плакать
Як відомо, хімічний склад наших сліз складний (таблиця) і змінюється залежно від причини, яка їх зумовила.
Базальні сльози виділяються постійно в невеликих кількостях, змочуючи рогівку і захищаючи очі від пилу і бактерій.
Рефлекторні сльози — це реакція організму на хімічні подразники, сторонні частинки тощо.
Емоційні сльози — це реакція організму на фізичний біль або стрес. Вони містять специфічні гормони пролактин і адренокортикотропний гормон у набагато вищій концентрації, ніж базальні і рефлекторні. Вчені встановили, що існує нейронний зв’язок між слізними залозами і ділянками головного мозку людини, відповідальними за емоції.
З точки зору медицини, сльози — це секретомоторне явище, що характеризується виділенням рідини, яка захищає, живить та сприяє відновленню поверхні ока. Вчені встановили, що існує нейронний зв’язок між слізними залозами і ділянками головного мозку людини, які відповідають за емоції
Синдром сухого ока: етіопатогенез та клінічна картина
Суб’єктивно захворювання проявляється дискомфортом, відчуттям чужорідного тіла, стомленістю, сухістю, тиском, різями і печінням в очах, світлобоязню, болем при нанесенні крапель, а також наявністю липкого слизу в кон’юнктивальному мішку, утрудненням руху і прилипанням повік до поверхні ока, порушенням зору, головним болем тощо [2]. Суб’єктивні труднощі часто більш виражені, ніж об’єктивна картина, в якій переважають почервоніння кон’юнктиви, наявність в ній виразок через тертя, порушення формування слізної плівки, її нестабільність або аномальний склад. Згодом на поверхні ока відбуваються патологічні зміни і утворюються дрібні потертості, які поступово можуть призвести до хронічного запалення рогівки та кон’юнктиви [3].
Основними причинами недостатнього об’єму слізної плівки є запалення очей, гормональна дисфункція, пов’язана з менопаузою (низький рівень естрогенів), порушення роботи слізних залоз, пухлини, вікове переродження. Виявлено також зв’язок із деякими системними захворюваннями (синдром Шегрена, рубцевий пемфігоїд, ревматоїдний артрит, алергія, інфекції) та травмами (опіки) очей. Крім того, може бути наслідком хронічного кон’юнктивіту, алергії, дефіциту вітаміну А [4].
Читайте також: Болезнь красных глаз, или Досье на конъюнктивит
Синдром сухого ока може виникнути внаслідок застосування деяких лікарських засобів: пероральних препаратів проти акне, контрацептивів, діуретиків, нейролептиків, бета-блокаторів, антигістамінних засобів. Окрім того, синдром може виникати при використанні контактних лінз, у період вагітності, у разі тривалого перебування в сухому приміщенні, після тривалої роботи на комп’ютері, а також у курців або тих, хто багато часу проводить у басейні з хлорованою водою.
Сухе око також може бути спричинено різними видами рефракційних процедур на рогівці: лазерна корекція зору (LASIK, PRK), коли знімається тонкий шар рогівки [5].
Вибір препаратів для лікування синдрому сухого ока
Якщо розвиток синдрому сухого ока є наслідком місцевого або системного захворювання, проводять етіотропне лікування основної патології [2–5]. Для лікування легких формах призначають препарати штучних сліз [3].
Зазначимо, що для захисту очних крапель від мікробної контамінації використовують різні консерванти (бензалконію хлорид, цетримід, полігексанід, хлоргексидину глюконат, полідронію хлорид, хлоробутанол, PURITE, Polyquad), які в окремих випадках можуть спричинити побічні ефекти. Для препаратів без консервантів використовують спеціальні системи дозування (наприклад, механічна система дозування COMOD). Рідина всередині флакона знаходиться у гнучкому герметичному мішечку і не контактує з навколишнім повітрям. Вміст залишатиметься стерильним протягом 6 міс використання без необхідності додавання консервантів.
У деяких випадках в терапії синдрому сухого ока використовують краплі з глюкокортикостероїдами (метилпреднізолоном, дексаметазоном) та емульсії циклоспорину, але лише за призначенням лікаря [2].
У новітній клінічній практиці у терапії синдрому сухого ока застосовують розчини гіалуронової кислоти з цитратними буферами [4]. Гіалуронова кислота здатна зв’язувати та утримувати воду, а цитрат не утворює важкорозчинних сполук з кальцію фосфатом.
Крім того, застосовують препарат ліпофільного перфторгексилоктану, який захищає поверхню слізної плівки та замінює функцію ліпідного шару [6]. Інші препарати містять гіпромелозу з декспантенолом, карбоксиметилцелюлозу з вітаміном А або Е, натрію гіалуронат, ретинолу пальмітат, гіалуронову кислоту з ектоїном, різні варіанти гелів. Стерильні тампони, пристрої та маски для нагрівання повік тощо.
Одним із інноваційних лікарських засобів є краплі потрійної дії, в яких ліпіди стабілізують ліпідний компонент і зменшують випаровування, гіалуронат та гліцерин забезпечують ефективне змочування та підтримку водного компонента, карбомер подовжує та покращує змащування шляхом зв’язування з муциновим компонентом.
В окремих випадках застосовують аутологічні сироватки, виготовлені з крові пацієнта. Комплексна дія низки речовин, що містяться в ньому (фактори росту, антиоксиданти, поживні речовини та вітаміни), здатні прискорити загоєння уражень рогівки.
Читайте також: АРСЕНАЛ ПРОВИЗОРА: препараты для глаз
Одним з направлень хірургічного лікування є пластика слізних шляхів з використанням імплантатів (часткова бічна тарсорфорія або корекція деформації), використання покривних офтальмо-плівок для загоєння уражень рогівки [2].
Інші можливості включають нанесення мастильних гелів або використання терапевтичних контактних лінз.
Крім того, для відновлення закупорених слізних залоз показані масаж, фізіотерапія тощо. При запаленні країв повік застосовувати місцеві або системні антибіотики тетрациклінового, фторхінолонового чи левоміцетинових ряду у формі крапель [2–5]. Також варто регулярно прасувати постіль, змінити подушки, перини, які можуть бути інфіковані кліщем роду Demodex.
Зараз почастішали звернення відвідувачів аптек зі скаргами, що пов’язані із синдромом сухого ока. В рамках фармацевтичної опіки фармацевт повинен рекомендувати таким відвідувачам звернутися до офтальмолога.
Бажаємо вам тільки сліз від щастя! Будьте здорові!
Руслан Редькін, канд. фарм. наук,
Нінель Орловецька, канд. фарм. наук,
Оксана Данькевич, канд. фарм. наук
Список літератури знаходиться в редакції
“Фармацевт Практик” #6′ 2020
