Існування «генів гомосексуальності» не підтверджено
Дослідження за участю майже 0,5 млн осіб не підтвердило концепції про те, що гомосексуальність чоловіків та жінок зумовлює якийсь конкретний ген. Знов перемагає ідея про те, що надання переваги представникам своєї статі формується під впливом як генів, так і середовища
В людських популяціях від 2 до 10% осіб вступають в одностатеві сексуальні контакти – як у виключно одностатеві, так і наряду з бісексуальними. Близнюкові та родинні дослідження показують, що гомосексуальність частково має спадкову природу, але досі не вдавалося знайти специфічних генів.
У міжнародному дослідженні були проаналізовані* генетичні профілі близько 480 тис. осіб із США та Великої Британії – це приблизно в 100 разів більше, ніж минуле дослідження зв’язку між генами та сексуальною орієнтацією. Вчені виявили 5 генів, певні варіанти яких корелювали з наявністю в досвіді людини гомосексуальних контактів (не орієнтацію, а саме досвідом одностатевих контактів). Цікаво, що ці гени відносяться до шляхів регуляції статевих гормонів та нюху.
Читайте також: Как биология человека влияет на его поведение
Виявлені кореляції виявилися значущими, проте вони пояснювали лише частину (від 8% до 25%) відмінностей в сексуальності. Також вчені відзначили, що вплив виявлених генетичних факторів по-різному проявляється між виключно гетеросексуальними людьми, між людьми, які вступали в статевий контакт з особами своєї статі, і серед особами з різною кількістю гомосексуальних статевих контактів. Отже, отримані дані не дозволяють пояснити наявність гомосексуальних контактів лише генетикою людини, та передбачити сексуальну орієнтацію тієї чи іншої людини по її геному неможливо. Автори зазначають, що їх результати підкреслюють важливість різноманіття як ключового аспекту сексуальної поведінки Homo sapience.
Автори також піддали сумніву коректність шкали, яку свого часу запропонував Альфред Кінсі –біполярного континууму, в якому на одному полюсі знаходяться виключно гомосексуальні особи, на іншому – виключно гетеросексуальні, а між ними – весь спектр більших або менших схильностей до одностатевих зв’язків. Вони вважають, що це надто спрощений погляд на різноманіття сексуальної поведінки, що спектр сексуальних уподобань та схильностей людини має не один вимір, а декілька.
«Це цілком природно та є нормальною складовою варіативності нашого виду, – зазначив один із дослідників, генетик із Інституту Елі та Еліт Л.Броуд Массачусетського технологічного інституту та Гарварду, Бен Ніл (Ben Neale), – Це також має бути аргументом на користь того, що ми не повинні намагатися «лікувати» геїв.»
Читайте також: Как формируется половая идентичность и сексуальная ориентация?
* Ganna A, Verweij KJH, Nivard MG et al. Large-scale GWAS reveals insights into the genetic architecture of same-sex sexual behavior // Science, 2019, 365(6456): eaat7693. DOI: 10.1126/science.aat7693
