Назальна вакцина проти COVID-19 здивувала розробників ефективністю
Одна доза назальної ДНК-вакцини спричиняла потужний місцевий, а також системний гуморальний та клітинний імунітет проти коронавірусу SARS-CoV-2 та попереджала захворювання на COVID-19 у мишей, чутливих до SARS-CoV-2
На відміну від інших вакцин проти COVID-19, що нині розробляються, ця вакцин призначена для введення через ніс, що його слизова зазвичай є вхідними воротами інфекції. Інтраназальне введення назальної вакцини спричинило імунну відповідь по всьому організму, але особливо потужною вона була на слизовій верхніх та нижніх дихальних шляхів.
Розробники вакцини самі не сподівалися, що імунна відповідь на назальну вакцину буде настільки потужною: у експериментальних тварин, які пройшли імунізацію, зараження коронавірусом не спричиняло жодних симптомів.
Вакцина являє собою ген поверхневого білка S, вбудований в аденовірусний вектор, якій сам не може викликати захворювання і є абсолютно безпечним. Білок S – це вже відома всім «шпилька» на поверхні SARS-CoV-2, яка відповідає за зв’язування вірусу із клітиною-мішенню, а точніше з рецептором ангіотензинперетворювального ферменту 2 (АПФ2) на її поверхні. В ген білка S вчені внесли кілька мутацій для стабілізації структури білка аби підвищити його імуногенність. Після того як аденовірусний вектор доставляє ген білка S у клітини людини, там розпочинається синтез цього білка та його презентація на поверхні клітин. Чужорідний білок, хай навіть синтезований в людських клітинах, спричиняє імунну відповідь. В якості експериментальної моделі використовували мишей, які експресують АПФ2, отже чутливі до SARS-CoV-2.
Читайте також: Вакцинація «генами»: як це відбувається і чи допоможе у боротьбі з COVID-19
Аденовірусні вектори досить активно використовують для доставки тих чи інших генів. Ці препарати зазвичай вводять парентерально. Інтраназальне введення ДНК-вакцини на основі аденовірусного вектора виявилося напрочуд ефективним. Для розвитку потужної імунної відповіді достатньо було однократного введення вакцини. Це дуже цінно, адже необхідність кількох введень вакцини несе ризик того, що не всі люди через різні причини отримають повторні щеплення.
На сьогодні на ринку є інтраназальна вакцина проти грипу. Але вона містить ослаблений живий вірус грипу, тому протипоказана особам із ослабленою імунною системою. Експериментальна назальна вакцина проти COVID-19 не містить живих вірусів, тобто є безпечнішою для всіх категорій пацієнтів.
Читайте також: Ліки «через ніс»: деякі перспективи назальних лікарських форм
Розробники спробували вводити ДНК-вакцину не лише інтраназально, а й шляхом внутрішньом’язової ін’єкції. Введена ін’єкційно вакцина спричиняла імунну відповідь, яка запобігала розвитку пневмонії, але не інфекції у верхніх дихальних шляхах та легенях. Тобто вона пом’якшувала перебіг COVID-19, але не була здатна повністю запобігти його розвитку або поширенню вірусу інфікованими людьми. Натомість назальне введення вакцини запобігала розвитку інфекції у дихальних шляхах, отже, ймовірно, не допускала поширення вірусу організмом та його передачу оточуючим.
Вже найближчим часом вчені планують випробувати назальну вакцину проти COVID-19 на приматах, а потім, без зволікань, у людей.
* Hassan AO, Kafai NM, Dmitriev IP et al. A single-dose intranasal ChAd vaccine protects upper and lower respiratory tracts against SARS-CoV-2. Cell. Aug. 19, 2020. https://doi.org/10.1016/j.cell.2020.08.026
