Постанова КМУ “Про затвердження Державної цільової соціальної програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року” від 29.04.2013
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 29 квітня 2013 р. № 637
Київ
Про затвердження Державної цільової соціальної програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Державну цільову соціальну програму профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року (далі – Програма), що додається.
2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, Національній академії медичних наук (за згодою), Службі безпеки (за згодою), Державному управлінню справами (за згодою):
затвердити у тримісячний строк комплекс галузевих та регіональних заходів, розроблених з урахуванням Програми, і забезпечити їх фінансування;
подавати щороку до 1 лютого інформацію Міністерству охорони здоров’я про стан виконання Програми для її узагальнення та подання до 1 квітня Кабінетові Міністрів України.
Прем’єр-міністр України М.АЗАРОВ
| ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2013 р. № 637 |
ДЕРЖАВНА ЦІЛЬОВА СОЦІАЛЬНА ПРОГРАМА
профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року
Загальна частина
За ступенем негативного впливу на здоров’я населення та рівнем захворюваності вірусні гепатити в Україні займають домінуюче місце в структурі інфекційної патології. До зазначеної групи належить близько 30 відсотків усіх інфекційних захворювань, крім грипу та гострих інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів.
За оцінкою експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі вірусним гепатитом С інфіковано близько 1 млрд. людей, 180 млн. осіб страждають на хронічну форму цього захворювання, 350 тис. щороку помирають. Вірусним гепатитом В у світі інфіковано 1 млрд. людей, на хронічну форму захворювання страждає близько 400 млн. осіб, щороку від 500 до 700 тис. осіб помирають від зазначеної інфекції. Всього 57 відсотків випадків цирозу печінки і 78 відсотків випадків первинного раку печінки зумовлено хронічними вірусними гепатитами В і С.
Надзвичайно складна ситуація спостерігається із захворюванням на вірусний гепатит С, проти якого не існує вакцини і для якого притаманний безсимптомний (безжовтяничний) перебіг з подальшим розвитком хронічного процесу у більш як 80 відсотків пацієнтів.
У зв’язку з особливостями клінічного перебігу, відсутністю специфічної профілактики, високим хроніогенним потенціалом вірусу рівень захворюваності на гепатит С постійно підвищується, кількість летальних випадків внаслідок ускладнень, спричинених цим захворюванням (цироз та первинний рак печінки), збільшується. За даними експертів, пік смертності від цього захворювання очікується у 2017-2020 роках.
Внаслідок надзвичайної контагіозності вірусів гепатиту В і С рівень інфікованості цими гепатитами у десятки разів перевищує показники інфікованості ВІЛ-інфекцією, тому кількість хворих на вірусні гепатити у світі щонайменше в 14-15 разів перевищує кількість хворих на ВІЛ (у тому числі і на коінфекцію ВІЛ та вірусні гепатити). За підрахунками науковців, на сьогодні спостерігається пандемія вірусного гепатиту С, яка за масштабами та кількістю інфікованих в 4-5 разів перевищує хворих на ВІЛ-інфекцію.
При вірусних гепатитах В і С епідемічний процес у переважній більшості випадків має прихований характер, у зв’язку з чим офіційна статистика не відображає реальну ситуацію в країні.
Слід зазначити, що більшість хворих на хронічні форми вірусного гепатиту В і С є особи працездатного та репродуктивного віку, соціально адаптовані. У зв’язку з цим зазначена ситуація негативно впливає на соціально-економічний розвиток країни та створює загрозу її національній безпеці.
Вірусний гепатит С у разі застосування сучасних методів лікування може бути виліковним.
На даний час проблема є багатокомпонентною і включає в себе низький рівень інформованості населення про небезпеку зараження вірусними гепатитами В і С, невизначеність фактичного рівня захворюваності, застарілі методики діагностування, високу вартість противірусного лікування.
Відсутність невідкладних комплексних заходів, спрямованих на боротьбу з вірусними гепатитами В і С, в Україні неминуче призведе до значного підвищення рівня захворюваності через 3-5 років та інвалідності через 5-10 років і смертності.
Тому актуальність розроблення Державної цільової соціальної програми з профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року (далі – Програма) зумовлена необхідністю створення ефективної системи дієвих заходів щодо запобігання подальшому поширенню вірусних гепатитів В і С згідно з положеннями резолюції, прийнятої 63 сесією Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я (травень 2010 року).
Мета Програми
Метою Програми є забезпечення доступу широких верств населення до профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів В і С в Україні для стабілізації епідемічної ситуації, зниження рівня захворюваності, інвалідності і смертності, збільшення тривалості і підвищення якості життя хворих.
Шляхи і способи розв’язання проблеми
На сьогодні існує два варіанта розв’язання проблеми.
Перший варіант передбачає створення в системі інфекційної служби структури профілактики та надання медичної допомоги хворим на вірусні гепатити В і С. Для цього необхідно впровадити комплекс заходів, спрямованих на інформування населення щодо вірусних гепатитів та способів їх профілактики; перегляд календаря профілактичних щеплень щодо вакцинації проти вірусного гепатиту В дорослого населення; модернізацію матеріально-технічної бази існуючих гепатологічних центрів та інфекційних стаціонарів; налагодження системи первинної діагностики хворих в усіх лікувально-діагностичних закладах України з метою якнайширшого виявлення випадків захворювання на вірусні гепатити В і С; впровадження системи централізованого контролю за рівнем захворюваності, наданням медичної допомоги; здійснення централізованої закупівлі та розподілу препаратів для профілактичних щеплень та лікування вірусних гепатитів В і С.
Такий варіант дає змогу розв’язати проблему комплексно, зокрема в короткий строк взяти на контроль ситуацію щодо захворюваності на вірусні гепатити В і С. Проте для його реалізації за короткий період часу необхідно витратити багато людських і фінансових ресурсів.
Оскільки медична галузь України має обмежені ресурси, оптимальним буде другий варіант, впровадження якого можливе одразу після затвердження Програми.
Враховуючи те, що завдяки роботі гепатологічних центрів, які вже утворені на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України та мають потужний науковий потенціал, де спостерігається багато хворих на вірусні гепатити В і С, які очікують лікування, а також беручи до уваги рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я про те, що лікування виявлених хворих на вірусні гепатити В і С є одним із заходів профілактики розповсюдження захворювань, для оптимального забезпечення досягнення мети Програми необхідно запровадити такі організаційнi, профілактичнi та діагностично-лікувальнi заходи.
Організаційні заходи:
внести зміни до існуючих та розробити нові нормативно-правові акти та медико-технологічні документи з питань профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів В і С;
удосконалити механізм надання медичної допомоги хворим на вірусні гепатити В і С в умовах реформування системи охорони здоров’я шляхом підвищення її якості;
забезпечити науковий супровід Програми;
посилити взаємодію органів виконавчої влади з громадськими об’єднаннями та міжнародними організаціями, які працюють в напрямі протидії поширенню вірусних гепатитів В і С;
удосконалити систему обліку хворих на вірусні гепатити В і С;
забезпечити покращення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я, які здійснюють діагностику та лікування вірусних гепатитів В і С.
Профілактичні заходи:
забезпечити здійснення масштабних інформаційно-просвітницьких заходів з питань профілактики вірусних гепатитів В і С;
підвищити рівень безпеки донорства з метою запобігання передачі вірусних гепатитів В і С;
забезпечити дотримання вимог інфекційного контролю в закладах охорони здоров’я та на підприємствах побутового обслуговування;
забезпечити проведення вакцинації проти вірусного гепатиту В представникам груп ризику.
Діагностично-лікувальні заходи:
забезпечити доступ широких верств населення до діагностики вірусних гепатитів В і С із застосуванням сучасних методів;
забезпечити доступ до сучасних методів лікування вірусних гепатитів В і С для хворих, які його потребують;
забезпечити проведення клінічного та лабораторного моніторингу ефективності лікування хворих на вірусні гепатити В і С;
забезпечити проведення внутрішнього та зовнішнього контролю якості лабораторних досліджень на вірусні гепатити В і С.
Програму передбачається виконати протягом 2013-2016 років.
Завдання і заходи
Завдання і заходи з виконання Програми наведені у додатку 2.
Очікувані результати, ефективність Програми
Виконання Програми дасть змогу:
визначити реальний рівень захворюваності шляхом підвищення якості своєчасної діагностики;
здійснювати постійний моніторинг рівня поширеності вірусних гепатитів В і С в Україні;
забезпечити проведення консультацій і тестування громадян за клінічними, епідеміологічними показниками та з профілактичною метою, а також з метою виявлення інфікованих вірусними гепатитами В і С;
забезпечити вакцинацією проти вірусного гепатиту В осіб із групи ризику;
підвищити рівень обізнаності населення з питань профілактики інфікування вірусними гепатитами В і С;
охопити лікуванням не менше ніж 30 відсотків хворих на вірусні гепатити В і С, які його потребують;
удосконалити систему обліку хворих на вірусні гепатити;
знизити рівень інвалідності внаслідок захворювання на вірусний гепатит з термінальними стадіями фіброзу печінки та показник смертності внаслідок ускладнень, спричинених вірусними гепатитами В і С;
проводити щорічні інформаційно-просвітницькі кампанії з питань профілактики вірусних гепатитів В і С.
Очікувані результати виконання Програми наведені у додатку 3.
Обсяг та джерела фінансування
Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
Обсяг фінансування, склад матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для реалізації Програми, визначатиметься щороку з урахуванням можливостей державного та місцевих бюджетів.
Прогнозні обсяги та джерела фінансування Програми наведені у додатку 1.
| Додаток 1 до Програми |
ПАСПОРТ
Державної цільової соціальної програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року
1. Концепція Програми схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 березня 2011 р. № 206 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 21, ст. 884).
2. Програма затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2013 р. № 637.
3. Державний замовник-координатор – МОЗ.
4. Керівник Програми – Міністр охорони здоров’я.
5. Відповідальні виконавці: МОЗ, Мінінфраструктури, МОН, Міноборони, МВС, ДПтС, Національна академія медичних наук (за згодою), Державне управління справами (за згодою), СБУ (за згодою), Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.
6. Строк виконання Програми: 2013-2016 роки.
7. Прогнозні обсяги та джерела фінансування
| Джерела фінансування | Обсяг фінансування, тис. гривень |
У тому числі за роками | ||||
| 2013 | 2014 | 2015 | 2016 | |||
| Державний бюджет | 1758826,9 | 345727,5 | 446898,9 | 481212,8 | 484987,7 | |
| Місцеві бюджети | 1635,3 | 545,1 | 545,1 | 545,1 | ||
| Усього | 1760462,2 | 345727,5 | 447444 | 481757,9 | 485532,8 | |
| Додаток 2 до Програми |
ЗАВДАННЯ І ЗАХОДИ
з виконання Державної цільової соціальної програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року
Підготувала +Марія Морозова