Підходи до лікування коронавірусної інфекції COVID-19: березневі підсумки
Ледь не кожного дня чуємо про нові методи лікування хвороби COVID-19, спричиненої новим короновірусом SARS-CoV-2, – від лимону з медом та вакцини БЦЖ до надсучасних високотехнологічних дороговартісних лікарських засобів. Тому важливо мати картину того, що рекомендують експертні медичні спільноти США, Європи, світу. Медична платформа INgenius підготувала огляд найсвіжіших підходів до ведення пацієнтів з COVID-19, які маємо на кінець березня 2020 р.
Серед доповідей, що описують клінічну картину пацієнтів із підтвердженим COVID-19, більшість обмежується госпіталізованими пацієнтами із пневмонією. Інкубаційний період оцінюють у 4 дні (міжквартильний діапазон: від 2 до 7 днів), дані щодо зараження людини іншими коронавірусами (MERS-CoV, SARS-CoV) дозволяють припустити, що інкубаційний період може становити 2-14 дні. Ознаки та симптоми пацієнтів при госпіталізації включають лихоманку (77–98%), кашель (46% –82%), міалгію або втому (11–52%) та задишку (3-31%).
На сьогодні не маємо лікарських засобів або біопрепаратів із доведеною ефективністю у лікуванні або профілактиці COVID-19. Триває розробка та випробування специфічних вакцин, різноманітних противірусних засобів, імунотерапії проти COVID-19. Серед потенційних засобів лікування COVID-19, що випробовуються, є такі, що вже схвалені для застосування за іншими показаннями, препарати на різних стадіях клінічних випробувань за іншими показаннями, а також нові сполуки. Перші, звичайно, цікавлять науковців найбільше: вони вже пройшли всі стадії випробувань щодо безпечності застосування і можуть бути швидко залучені до масового використання. Серед таких засобів, що потенційно можуть застосовуватися при COVID-19, найпопулярнішими на сьогодні є ремдесивір та хлорохін і гідроксихлорохін.
Ремдесивір — це препарат, розроблений у Японії проти вірусу грипу, але він має широкий спектр противірусної активності за рахунок пригнічення транскрипції вірусної РНК. Активність ремдесивіру проти SARS-CoV-2 доведена in vitro, проти інших споріднених коронавірусів – in vitro та in vivo. Наразі Національний інститут здоров’я США (NIH) проводить подвійне засліплене плацебо-контрольоване дослідження ремдесивіру у дорослих пацієнтів з COVID-19, ускладненою пневмонією та гіпоксією.
Гідроксихлорохін та хлорохін — це пероральні протималярійні засоби, призначені також для лікування деяких запальних станів. Обидва активні in vitro проти SARS-CoV, SARS-CoV-2 та інших коронавірусів, при цьому гідроксихлорохін має відносно вищу ефективність проти SARS-CoV-2. Профілі безпеки хлорохіну та гідроксихлорохіну добре вивчені, проблемою є їх кардіотоксичність (синдром подовженого QT) при тривалому застосуванні у пацієнтів з печінковою або нирковою дисфункцією та імуносупресія, але, як повідомляється, вони відносно добре переносяться пацієнтами з COVID-19. Наразі гідроксихлорохін досліджується в клінічних випробуваннях щодо пре- та постекспозиційної профілактики інфекції SARS-CoV-2 та лікування пацієнтів із легким, середнім та тяжким ступенем важкості COVID-19.
Реконвалесцентна плазма (плазма пацієнтів, які перенесли COVID-19 та одужали) також проходить клінічні випробування у пацієнтів з COVID-19, але FDA вже дозволила ліцензованим лікарям її використання в умовах невідкладних станів у окремих пацієнтів з COVID-19. FDA зазначає, що використання та ефективність плазми реконвалесцентів було вивчено при спалахах інших респіраторних інфекцій, включаючи пандемію вірусу грипу H1N1 у 2009-2010 рр., епідемію SARS-CoV-1 у 2003 р. та епідемію MERS-CoV у 2012 р.
Читайте також: Оновлено стандарти надання медичної допомоги у випадку коронавірусної інфекції
Інтенсивної терапії для дихальної підтримки потребують 20-30% госпіталізованих пацієнтів із COVID-19 та пневмонією.
Згідно з рекомендаціями CDC (які узгоджуються із вітчизняними стандартами медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)», затвердженими 28 березня 2020 р.), пацієнти з м’яким перебігом COVID-19 можуть спочатку не потребувати госпіталізації. Однак клінічні ознаки та симптоми можуть погіршуватися з прогресуванням ураження нижніх дихальних шляхів на другому тижні хвороби, тому за станом всіх пацієнтів слід ретельно стежити. Можливі фактори ризику прогресування захворювання можуть включати, але не обмежуються ними, старший вік та хронічні захворювання, такі як хвороби дихальної системи (ХОЗЛ, бронхіальна астма тощо), онкопатології, серцеву недостатність, цереброваскулярні захворювання, ураження нирок, печінки, діабет, імуноскомпрометовані стани та вагітність. Рішення щодо спостереження за пацієнтом під час стаціонарного та амбулаторного стані повинно прийматися у кожному конкретному випадку. Це рішення залежатиме не лише від клінічної презентації, але й від здатності пацієнта до самомоніторингу, ізоляції вдома та ризику передачі в домашньому середовищі пацієнта.
Читайте також: Якщо у вас вдома пацієнт із підозрою на коронавірусну інфекцію
На сьогодні немає єдиної думки стосовно використання кортикостероїдів, але ВООЗ і CDC не рекомендують ці препарати через можливість подовження вірусної реплікації, як це спостерігалось у пацієнтів із MERS-CoV, якщо немає інших суттєвих показів до їх призначення. Інші причини можуть включати загострення астми або ХОЗЛ, септичний шок, тому аналіз ризику та користі необхідно проводити для окремих пацієнтів.
При підозрі на сепсис та супутні гострі бактеріальні враження дихальних шляхів рекомендоване емпіричне призначення антибактеріальних засобів упродовж першої години після виявлення ознак, що вказували б на дані ускладнення. Емпіричне лікування антибіотиками повинно базуватися на клінічному діагнозі, епідеміологічних особливостях даної місцевості та даних про чутливість мікроорганізмів, а також на національних рекомендаціях щодо лікування даних станів.
Із лабораторних показників слід контролювати наступні: кількість еритроцитів, С-реактивний білок, прокальцитонін, функції органів (наприклад, печінкові проби, білірубін, креатинін, азот сечовини, об’єм сечі), коагулограму, газовий склад артеріальної крові.
Ефективна киснева терапія (за показами) може включати назальний катетер, кисневу маску, назальну кисневу терапію з високим потоком, неінвазивну або інвазивну механічну вентиляцію. Для пацієнтів з рефрактерною гіпоксемією опцією є застосування екстракорпоральної мембранної оксигенації.
Для симптоматичного лікування гарячки, якщо температура пацієнта вище 38,5 ° C, використовуйте ібупрофен як жарознижуючий засіб (0,2 г — одна доза кожні 4 години, не перевищуючи 4 дози протягом 24 годин). Задовільна температура тіла пацієнта має бути нижче 38 °C .
Для зменшення захворюваності на стресові виразки та запобігання шлунково-кишкові кровотечі слід застосовувати антагоністи Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи у тих пацієнтів, які мають фактори ризику шлунково-кишкової кровотечі. Ці фактори ризику включають ШВЛ протягом 48 годин або довше, порушення коагуляції, замісну терапію нирок та захворювання печінки.
Для зменшення перевантаженості легенів та поліпшення дихальної функції у пацієнтів із задишкою, кашлем, хрипами чи респіраторним дистрес-синдромом через посилену секрецію дихальних залоз застосовують селективні (М1, М3) антихолінергічні препарати, які допомагають зменшити секрецію, розслабити гладку мускулатуру в дихальних шляхах, зняти спазм дихальних шляхів та покращити легеневу вентиляцію.
Для зменшення ймовірності розвитку венозної емболії пацієнтів із визначеним ризиком рекомендований низькомолекулярний гепарин або нефракціонований гепарин у пацієнтів із групи високого ризику без протипоказань.
Джерела: https://cutt.ly/otTiD49
https://cutt.ly/CtTiGUG
https://cutt.ly/HtTiZwx
https://cutt.ly/AtTiBfH
https://cutt.ly/CtTi1SH
https://cutt.ly/PtTi2JX
