Вельми важлива дисципліна
Думку деяких освітян про те, що в медичних освітніх закладах, можливо, слід відмовитися від викладання математики на користь профільних клінічних та фармацевтичних дисциплін, слід вважати абсолютно недоцільною, оскільки роль математики останніми роками стрімко зростає, про що свідчать наведені нижче приклади сучасних напрямів розвитку медицини
Математичне моделювання
Задачу адекватного математичного моделювання процесів, що відбуваються в живому організмі, можна вважати однією з найактуальніших для сучасної медицини й науки в цілому. Величезний за обсягом фактичний матеріал, зібраний за століття спостережень практикуючими лікарями й збагачений результатами досліджень, проведених за допомогою найсучаснішої апаратури, потребує пильної уваги з боку спеціалістів у галузі числового моделювання. Однак процеси, що забезпечують життєздатність людини, настільки складні й взаємопов’язані, що безумовною вимогою для успішної роботи в цьому напрямі є максимально тісна взаємодія математиків, біологів та медиків. Подібна співпраця вже зараз дозволяє сподіватися на досягнення більш глибокого розуміння закономірностей функціонування організму людини як єдиного цілого й відповідно сприяє підняттю медицини на новий рівень.
Об’єктом досліджень у сучасному математичному моделюванні є практично всі основні органи й системи організму людини: система кровообігу й дихання, центральна й периферійна нервові системи, система травлення, нирки та печінка, опорно-руховий апарат, органи зору, шкіра тощо. Особливий інтерес викликають процеси, що відбуваються на клітинному та генному рівні. Крім того, вчені кількісно вивчають механізми виникнення та перебігу захворювань, питання імунології, доставки ліків, створення й функціонування штучних органів тощо.
Доказова медицина
Незважаючи на багатовікову історію використання ліків у медицині, лише наприкінці ХХ ст. лікарі почали замислюватися над тим, чи можна здійснювати екстраполяцію результатів конкретного випадку ефективного виліковування на великі групи людей. Що взагалі слід розуміти під поняттям «ефективний препарат»? Як лікарю правильно оцінювати ефективність того чи іншого способу лікування? Чи є можливим використання науково-математичних підходів до оцінки ефективності лікування? Так з’явилося поняття «доказова медицина».
Словосполучення «доказова медицина» (англ. evidence-based medicine — EBM) вперше було застосовано лікарем і аналітиком Девідом Едді в статті, опублікованій 1990 р. в журналі Journal of the American Medical Association, де автор стверджував, що основою медичної практики мають бути не сталі стереотипи, а наукові дані. Однак термін ЕВМ було введено у вжиток епідеміологами Макмастерського університету на чолі з Гордоном Гайяттом, які розробляли нову програму навчання практичній медицині.
На сьогодні існує величезна кількість препаратів для лікування різноманітних захворювань. За твердженням виробників, усі ці препарати є високоефективними, однак насправді вони мають різні рівні доведеної ефективності.
Для того щоб результати наукового дослідження вважалися максимально достовірними, необхідно дотримуватися певних правил, які знижують ризик одержання хибних результатів. Для цього, по-перше, необхідна широка вибірка — велика кількість обстежуваних пацієнтів, що дозволяє зменшити погрішність. По-друге, дослідники мають провести статистичну обробку отриманих даних з урахуванням розміру вибірки й типу досліджуваних параметрів. При цьому погрішність не повинна перевищувати 5‒10%. По-третє, обов’язковою є наявність контрольної групи пацієнтів, яким дають плацебо або лікують за стандартними методиками. Дослідження, в яких виконуються ці умови, називаються плацебо-контрольованими.
Особливості статистичного аналізу в медицині
Статистика в медицині є одним з інструментів аналізу експериментальних даних й клінічних спостережень, а також мовою, за допомогою якої сповіщають про одержані математичні результати. Крім того, статистику широко застосовують в діагностичних цілях, при вирішенні класифікаційних задач, у пошуку нових закономірностей, а також для висування нових наукових гіпотез. Використання статистичних програм передбачає знання основних методів й етапів статистичного аналізу: їхньої послідовності, необхідності та достатності.
Статистична обробка результатів медичних досліджень ґрунтується на принципі того, що вірне для випадкової вибірки є вірним й для генеральної сукупності (популяції), з якої ця вибірка була одержана. Однак вибрати або набрати істинно випадкову вибірку з генеральної сукупності на практиці вельми складно, тому слід прагнути до того, щоб вибірка була репрезентативною стосовно популяції, що вивчається, тобто достатньо адекватно відображала всі можливі аспекти досліджуваного стану або захворювання в популяції. Цьому сприяє чітке формулювання цілі й суворе дотримання критеріїв як включення до дослідження, так і виключення з нього, а також до статистичного аналізу в цілому.
Системи оцінки медичних технологій
Наприкінці 70-х років минулого століття, у період бурхливого інноваційного розвитку медицини, у розвинених країнах було створено системи з оцінки медичних технологій — Health Technology Assessment (HTA). Ці системи дозволяють отримувати достовірну інформацію для прийняття рішень щодо необхідності та умов доступності нової технології для населення, її вартості й прогнозу ефективності. У країнах, які розвивають системне використання НТА, відбувається постійна робота з оцінки співвідношення «ціна-якість» нових медичних технологій, релевантного інформування провайдерів та пацієнтів про нові можливості вибору медичних технологій, а це, своєю чергою, підтримує інноваційні процеси через вибір найбільш ефективних з них. Оцінка медичних технологій, як підхід і метод управління сучасною системою охорони здоров’я, розвивається у взаємодії з теорією й практикою підвищення якості медичної допомоги, управління наукою та інноваційним розвитком, підготовкою кадрів, економічними умовами доступності медичної допомоги тощо. Слід зазначити, що єдиної універсальної моделі НТА не існує, в кожній країні вона має свої особливості.
Вельми актуальним такий підхід є для нашої країни, де складна економічна ситуація в системі охорони здоров’я зумовлює необхідність ще більш раціональної витрати ресурсів, ніж в інших країнах. Між тим за постійного браку коштів в Україні дотепер є випадки застосування малоефективних застарілих лікарських препаратів і лікувальних втручань, дублювання діагностичних досліджень при переведенні хворого з поліклініки до стаціонару. Нерідким є невиправдане використання дорогих технологій діагностики і лікування, неефективне використання наявної ресурсної бази тощо.
До питання про доцільність
Слід розуміти, що суть математики полягає не у чисельних теоремах, формулах, задачах, а в зв’язках між ними, або, іншими словами, у спробах побудови логічних конструкцій та міркувань, з якими було б дуже корисно ознайомитися (а ще ліпше їх застосовувати) будь-якій інтелектуально розвиненій людині. Але існує й інша думка: в наш час, коли обсяг інформації зростає шаленими темпами, чи є доцільним обмежений час студента-гуманітарія (а формально медицина належить саме до гуманітарних наук) витрачати на вивчення математики, яка, можливо, й не стане в нагоді в його майбутній професійній діяльності? Звичайно, ті обсяг й точність математичної дисципліни, яку викладають студенту-математику, явно не потрібні студенту-медику. Але останньому корисно і необхідно навчитися проводити паралелі між різними фактами, засвоїти прийоми раціонального мислення, просто вміти побудувати та провести переконливі міркування, чітко виділяючи проміжні етапи (все це можна назвати культурою розумової діяльності). Саме математика, серед будь-яких інших учбових предметів, сприяє розвиненню цих якостей у людини. Це неодноразово зазначали відомі вчені минулих століть.
Отже, немає жодних сумнівів, що у певному обсязі математика як дисципліна неодмінно має залишатися, як і раніше, представленою в будь-якому середньому та вищому медичному навчальному закладі України.
Підготував Руслан Примак, канд. хім. наук
